Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Економіка туризму

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Податкове регулювання економіки туризму

Об'єкти туристичної індустрії, туристичні фірми й самі мандрівники у всіх країнах поряд з іншими учасниками ринку є об'єктами оподатковування. Проблеми, пов'язані з оподатковуванням у туризмі, стосуються головно розмірів платежів, які стягуються, запобігання ситуацій подвійного оподатковування, встановлення особливого податкового режиму й конкуренції податків.

Деякі країни, стимулюючи зростання обсягів в'їзного іноземного туризму на національну територію, передбачають спеціальні заходи податкового заохочення для таких категорій відвідувачів. Однак, як правило, такі заходи стосуються повернення частини податків, сплачених при купівлі товарів у країні тимчасового проживання, і не торкаються процесу придбання туристичних послуг.

Якщо туристична галузь загалом позитивно реагує на необхідність оподатковування, визнаючи подібну процедуру такою, що перебуває в межах цивілізованого підприємництва, то намагання перекласти на цю галузь тягар оплати значної частини державних витрат шляхом збільшення податкових ставок викликають рішучий протест у представників туріндустрії. Представники ж податкових органів найчастіше вважають подібні заходи не тільки можливими, а й необхідними, пояснюючи підвищення податкових ставок різними причинами: більшою купівельною спроможністю туристів, у тому числі іноземних, порівнянно з місцевим населенням, підвищеним споживанням туристичною галуззю найцінніших ресурсів, тощо. Застосування підвищених ставок податків у готелях класу "люкс" набуло поширення повсюдно, як і застосування підвищених ставок оподатковування й плати за землю в центральних міських кварталах чи курортних районах.

Якщо 1996 р. на туристичну індустрію припадало 10,4% усіх податків, які сплачуються у світі, то 2006 р. цей відсоток сягнув 11%. Подібними до них є показники частки туристичної індустрії в міжнародному поділі праці та внеску туристичної галузі у всесвітній ВВП

Основні статті оподаткування в туризмі збігаються з аналогічними статтями в інших галузях. За даними Всесвітньої ради з подорожей і туризму, приблизно 50% податків від туризму формується за рахунок таких податкових надходжень, як ПДВ і податок з продажу, 35% припадає на податки з персоналу підприємств туристичної сфери й 15% дає податок з прибутку.

Податки, які не сприяють залученню іноземних туристів у країну, і податкові пільги. Податки з туристичної галузі в сукупності є вагомим внеском у формування державних бюджетів багатьох країн, особливо тих, де ця галузь є провідною. Подібне трактування до деякої міри суперечить потребам самої туристичної галузі, насамперед у сфері залучення інвестицій, оскільки інвестиції найчастіше асоціюються з податковими пільгами. Як правило, податкові служби вбачають у туризмі зручне й легкодоступне джерело нових податкових надходжень. Щоб збільшити їх, запроваджуються різноманітні збори за в'їзд і виїзд з території країни, податки з забезпечення безпеки, які підвищують розміри портових і аеропортових зборів, продукція, яка користується попитом в іноземних туристів, обкладається підвищеними податками, навіть оплата за проживання в готелях проводиться за окремою шкалою.

Водночас ухилення від податків через сильний податковий тягар і слабкість контрольних органів призводить до того, що прибуткові податки й податки на угоди не дають очікуваних результатів.

У багатьох країнах податки й збори на туризм розглядаються як компенсація з боку туристів за споживання невідновних місцевих туристичних ресурсів. Якщо ці податки й збори скасувати, нормальне існування самих туристичних ресурсів у перспективі буде поставлено під загрозу. Фінансові адміністрації деяких країн відзначають, що доходи іноземних туристів є у кілька разів вищими, за доходи місцевого населення, тому цілком справедливо застосовувати до них різні ставки оподатковування й інших зборів. Крім того це здебільшого зачіпає інтереси найбільш забезпечених туристів і здається менш проблематичним, аніж оподаткування доходів власних громадян.

Подібні заходи, негативно впливають на стан іноземного туризму, підвищуючи вартість життя для туристів у даній країні й скорочуючи їхню купівельну спроможність. Туристи, для яких ціновий фактор має вирішальне значення (хоч це далеко не всі туристи), можуть обрати дешевший напрямок, де податки менші й збори поміркованіші. Однак оцінити емпіричним шляхом обсяг втрат від зниження туристичного потоку внаслідок подібних дій фінансових органів досить складно, оскільки прямий зв'язок не простежується, і туристи продовжують їхати в ті країни, де туризм як вид діяльності обкладається високими податками. Очевидно, що податки й збори - далеко не єдиний фактор, що негативно впливає на вибір напрямку. Визначальними критеріями при виборі напрямку подорожі слугують економічна й політична ситуація в країні.

У деяких країн, які розвивають туризм, для інвестицій у туристичний сектор передбачені податкові пільги. Найчастіше застосовуються повернення капіталовкладень за ставками, які значно відрізняються від ставок для інших видів кредитування, віднесення втрат початкової стадії проекту на період одержання прибутку від проекту (відтермінування платежів), податкові й митні пільги щодо поставок для проекту устаткування, яке не виробляється в країні. Пільги надаються за умов інвестування в пріоритетні проекти, залученню місцевого персоналу, його навчання тощо.

Пільги, завдяки яким залучаються інвестиції в туристичний сектор, можна поділити на чотири категорії:

  • 1) фінансові пільги - знижки й позики під низький відсоток (уряд стимулює приплив інвестицій за рахунок власних коштів);
  • 2) пільги "напівфінансового" характеру - уряд виступає гарантом позик, підтримує курс обміну валют і розробляє систему знижок; відрахування із суспільних фондів значно скорочені й практично дорівнюють нулю;
  • 3) податкові пільги - тимчасове звільнення від сплати податків чи скорочення їх розміру, а також інші податкові пільги (зменшення ставок податку на прибуток, надання кредиту для виплати відсотків за іноземними позиками, звільнення від сплати податку на землю, зменшення преференційного тарифу, пільгові мита на ввезення устаткування й т.д.). Усе це допоможе зберегти й (або) збільшити доходи від капіталовкладень, і, крім того, скоротити первинні витрати;
  • 4) інші заходи - створення системи підготовки кадрів, розробка програм з просування національного турпродукту й країни як туристичного напрямку, переказування прибутку за кордон, імпорт матеріалів й устаткування для галузі, залучення висококваліфікованих кадрів, у тому числі закордонних, та інші заходи, спрямовані на підвищення туристичної привабливості країни.

Однак поєднання фінансових пільг із жорсткою податковою політикою стосовно іноземних туристів може призвести до наслідків, прямо протилежних очікуваним. Податкова політика, відповідно до якої на іноземних туристів покладається відшкодування витрат на просування національного продукту, може призвести до переорієнтації туристичних потоків і, як наслідок, до падіння оборотів підприємств, які були об'єктом недавніх інвестицій. Це спричиняє затягування термінів окупності об'єктів, що зменшує привабливість країни для потенційних інвесторів. Внутрішні й іноземні інвестори відкладають ухвалення рішень про фінансування будівництва нових об'єктів, і напрямок надовго потрапляє в розряд несприятливих з непередбаченим ризиком для капіталовкладень.

 
<<   ЗМІСТ   >>