Відшкодування збитків за загальною аварією

Загальна вартість майна, що бере участь у покритті збитків за загальною аварією, називається контрибуційним капіталом.

Збитки від пошкодження або загибелі вантажів, завантажених на судно без відома судновласника або його агентів, а також від пошкодження і загибелі вантажів, що навмисно були здані для перевезення під неправильним найменуванням, не розподіляються у порядку, визначеному для загальної аварії.

Однак, якщо ці вантажі було врятовано, їх власники зобов'язані брати участь на загальних підставах у внесках, пов'язаних із загальною аварією.

Власники вантажів, вартість яких у момент здавання для перевезення була зазначена нижчою їхньої дійсної вартості, беруть участь у внесках, пов'язаних із загальною аварією, відповідно до дійсної вартості вантажів, але отримують відшкодування збитків лише відповідно до їхньої зазначеної вартості (ст. 282).

Обсяг збитків від пошкодження або втрати пожертвуваного вантажу, що відшкодовуються у порядку розподілу загальної аварії, визначається відповідно до вартості на момент розвантаження, яка визначається за рахунком, виставленим одержувачеві вантажу, а в разі відсутності рахунка - за його відвантажу вальною вартістю. Вартість на момент розвантаження включає вартість страхування і фрахту, крім тих випадків, коли фрахт перебуває на ризику інших інтересів, ніж вантаж.

У разі продажу пошкодженого вантажу, збитки, що відшкодовуються, визначаються як різниця між його вартістю у непошкодженому стані і чистою виручкою від його продажу (ст. 284).

Визначення загальної вартості майна у зв'язку з загальною аварією

Контрибуційні внески, пов'язані з загальною аварією, вираховуються з дійсної чистої вартості на момент закінчення рейсу, за винятком внесків за вантаж, що вираховуються з вартості вантажу на момент розвантаження, яка визначається за рахунком, виставленим одержувачеві вантажу, а в разі відсутності рахунка - з відвантажу вальної вартості. Вартість вантажу включає вартість страхування і фрахт, крім випадків, коли фрахт перебуває на ризику інших інтересів, ніж вантаж, за вирахуванням із неї вартості витрати або пошкодження, завданих вантажу до моменту розвантаження включно.

Вартість судна визначається без урахування позитивного або негативного ефекту бербоут (або тайм-чартеру).

До цих вартостей додається сума, що відшкодовується за загальною аварією за пожертвування майна, якщо тільки ця сума вже не включена. Із суми фрахту або проїзної плати, що перебувають на ризику судновласника, виключаються заробітна плата і витрати на утримання екіпажу, які б не довелося сплачувати, якби судно і вантаж повністю загинули за обставин, що спричинили загальну аварію, і які були віднесені до загальної аварії.

Крім того, з вартості майна виключаються всі додаткові витрати, здійснені щодо цього майна після загальної аварії, за винятком тих, які належать до загальної аварії.

Вантаж і власне майно пасажирів, на яке не було видано коносамент, не беруть участі у внесках, пов'язаних із загальною аварією (ст. 287).

У разі настання будь-якого страхового випадку під час рейсу, пов'язаного зі стихійним лихом, капітан судна з метою зняття з себе відповідальності за можливі пошкодження вантажу чи судна в першому порту заявляє компетентним державним органам морський протест.

Заява про морський протест повинна вміщувати опис обставини події та заходів, вжитих капітаном для забезпечення цілості довіреного йому майна.

У морському страхуванні для доведення інтересу в застрахованому вантажі слід пред'явити:

• o коносаменти та інші перевізні документи;
• o фактури і рахунки;
• o чартери та коносаменти (за страхування фрахту). Наявність страхової події підтверджується:
• o морським протестом;
• o випискою з журналу судна;
• o достовірними відомостями про вихід судна з останнього порту та очікуваної дати прибуття судна в черговий порт, якщо судно зникло безвісти.

Для доведення обсягу претензій щодо збитків пред'являють:

• o аварійний сертифікат;
• o акти експертизи;
• o документи, що засвідчують здійснені витрати;
• o обґрунтований розрахунок і диспашу, в разі наявності вимог щодо виплати частки в загальній аварії.

Страхування морських ризиків в Україні мають право здійснювати тільки члени Морського страхового бюро України (МСБ). Договори морського страхування, укладені не з членами МСБ (у тому числі з іноземними страховиками), є недійсними.

Морське страхове бюро України створене в червні 1998 р. відповідно до ст. 12 Закону України "Про страхування", ст. 242 Кодексу торговельного мореплавства України. Воно діє на підставі Положення про МСБ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 561.

Основні завдання МСБ:

• o координація діяльності національних страховиків у галузі страхування на морському транспорті;
• o дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі торговельного мореплавства;
• o організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби морського транспорту;
• o підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій щодо законодавчих та інших нормативних актів з морського страхування, розроблення рекомендацій з методології здійснення відповідних видів морського страхування;
• o сприяння впровадженню прийнятних у міжнародній практиці умов морського страхування та форм уніфікованих полісів;
• o збирання, аналіз та оприлюднення статистичних даних щодо збитків на морському транспорті;
• o розроблення програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;
• o організація та проведення консультацій з технічних, економічних та юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, визначення розміру збитків та страхового відшкодування;
• o організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування на морському транспорті, забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страховиків і страхувальників;
• o видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо;
• o представництво інтересів страховиків - членів Бюро у міжнародних об'єднаннях страховиків.

На початку XXI ст. членами МСБ України є понад 100 страхових компаній, зокрема СК "Азов", "Алькона", "АСКА", "Вексель-ФСА", "Велта", "Гарант-АВТО", "Інтер-Поліс", "Дні-профлот", "Енергополіс", "ШТО", "Кримська страхова компанія", "Страхова група "TAC", "Міська страхова компанія", "Морська страхова компанія", "Гарант Ре", "Народно-фінансова страхова компанія" та ін.

Обов'язкове страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятих до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам. Предмет страхування - майнові інтереси страхувальника, що виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати у порядку, встановленому законодавством, пасажирами, власнику вантажу, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам збитки, пов'язані з експлуатацією повітряного судна.

Страхувальник - повітряний перевізник, що має право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення. Страхові випадки:

• o авіаційна подія за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, а також їхньому майну;
• o факт пошкодження, псування або заподіяння іншої шкоди багажу, пошті, вантажу, за які страхувальник (повітряний перевізник чи виконавець повітряних робіт) несе відповідальність за контрактом на перевезення (за багажною квитанцією або пасажирським квитком);
• o заподіяння шкоди іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам.

Страхова сума (ліміт відповідальності страховика) за шкоду, заподіяну:

• 1) пасажирам:
  • - підчас виконання польотів у межах України, не повинна бути меншою суми, еквівалентної 20 тис. дол. СШАза офіційним курсом гривні до долара СІЛА, визначеним НБУ на день здійснення польоту, за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості пасажирських крісел, передбаченої сертифікатом цього судна. Страховик сплачує зазначену страхову суму кожній потерпілій особі;
  • - під час виконання міжнародних польотів, - перебувати у межах та здійснюватись на умовах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни, на території якої виконуються пасажирські перевезення;
• 2) пошті, вантажу або багажу, не повинна бути меншою від суми, еквівалентної 20 тис. дол. США за офіційним курсом гривні щодо долара США, визначеним НБУ на день здійснення польоту, за кілограм. За речі (ручна поклажа), що знаходяться у пасажира, - суми, еквівалентної 400 дол. США (за тими самими умовами);
• 3) іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам:
  • o для повітряного судна з максимальною злітною вагою:
  • - понад 2000 кг - 200 тис. грн;
  • - від 2001 до 6000 кг - 500 тис. грн;
  • - від 6001 до 25 000 кг - 1000 тис. грн;
  • - від 25 001 до 50 000 кг - 5000 тис. грн;
  • - від 50 001 до 100 000 кг - 15 000 тис. грн;
  • - понад 100 000 кг - 20 000 тис. грн.

Під час виконання міжнародних польотів страхова сума (ліміт відповідальності страховика) встановлюється в межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни, на території якої виконуються повітряні роботи.

Таке страхування здійснюється відповідно до уніфікованих умов Об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються у міжнародній практиці.

Якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує зазначений розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій особі пропорційно зменшується.

Якщо пасажир з дозволу авіаційного перевізника перебуває на борту повітряного судна без квитка і не застрахований згідно з Положенням про порядок і умови проведення обов'язкового страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Уразі настання страхової події страхувальник зобов'язаний у строк, зазначений у договорі, письмово повідомити страховика про її настання та надати необхідні документи:

• o страховий поліс;
• o платіжне доручення про сплату страхових внесків;
• o сертифікат про придатність повітряного судна до польотів;
• o завдання на політ;
• o письмову претензію пасажирів, власників вантажу, третіх осіб або їх правонаступників та документи про розмір збитків (висновки державних та відомчих комісій, обґрунтовані суми збитків);
• o страховий акт (сертифікат);
• o корінці авіаквитків та багажних квитанцій пасажирів повітряного судна;
• o документи на перевезення вантажів та пошти;
• o документи реєстрації події з повітряним судном, включаючи завдання польоту.

Страховий тариф із цього виду страхування на один рік не може перевищувати:

• o 2 % страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування відповідальності за відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу;
• o 1 % страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування інших користувачів повітряного транспорту та третіх осіб.

Обов'язкове страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути заподіяні при виконанні експлуатаційних робіт.

Об'єкт страхування - майнові інтереси страхувальника, що виникають внаслідок зобов'язання відшкодовувати в порядку, встановленому законодавством, збитки, завдані третім особам під час виконання авіаційних робіт.

Страхувальник - виконавець авіаційних робіт, що експлуатує повітряне судно на законних підставах.

Страховий випадок - авіаційна подія за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну шкоду життю та здоров'ю третіх осіб, їхньому майну, майну юридичних осіб.

Страхова сума (ліміт відповідальності) для польотів, що виконуються у межах України, не повинна бути меншою ніж: для повітряного судна з максимальною злітною вагою до

2000 кг - 200 тис. грн, від 2001 до 6000 кг - 600 тис- грн, понад 6000 кг - 1000 тис. грн.

Для міжнародних польотів страхова сума визначається міжнародними угодами або законодавством країни, на території якої виконуються авіаційні роботи.

Якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує загальний розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій особі пропорційно зменшується.

Страховий тариф із цього виду обов'язкового страхування на один рік не повинен перевищувати 1 % страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.