Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Експертиза товарів

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Екологічна експертиза

Термін "екологічна" походить від терміну "екологія". Це наука, яка вивчає взаємозв'язок тварин, рослин, мікроорганізмів між собою і оточуючим середовищем. Метою екологічної експертизи є виявлення антропогенного впливу на оточуюче середовище. Це може бути товар, який використовується людиною для забезпечення життєдіяльності. Деякі з них є шкідливими для оточуючого середовища під час виробництва, інші — при зберіганні, транспортуванні, підготовці до реалізації, споживанні. Але всі вони шкідливі при утилізації. Ступінь впливу на оточуюче середовище товарів різна. Тому встановлення її і попередження негативного впливу є основним завданням екологічної експертизи.

Завданнями екологічної експертизи є: встановлення номенклатури товарів шкідливих і потенційно шкідливих для оточуючого середовища; визначення максимально допустимих концентрацій забруднювачів, які утворюються на різних етапах технологічного циклу товару; оцінка товарів за ступенем негативного впливу на оточуюче середовище; розробка і використання методів експертної оцінки екологічних властивостей товарів; підтвердження відповідності екологічних властивостей встановленим нормам.

Шкідливий вплив товарів на оточуюче середовище проявляється у формі забруднення атмосфери, ґрунту, води, середовища, яке контактує з товаром; є забруднене оточуюче середовище, шкідливе для життєдіяльності людини. Щоб запобігти цьому, необхідно встановити вимоги до екологічних властивостей товарів при постачанні продукції, при її виробництві, реалізації, експлуатації. Для цього необхідно проводити екологічну експертизу.

Екологічна експертиза — це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що базується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійсненої діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону природного навколишнього середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Правовою базою екологічної безпеки навколишнього середовища є Конституція України, закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1995 р., "Про екологічну експертизу" від 9.02.1995 р., "Про наукову і науково-технічну експертизу" від 10.02.1995 р., "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 р. тощо.

Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, проектні матеріали, документація з впровадження нових розробок, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього середовища, створення загрози здоров'ю людей, екологічні ситуації, діючі об'єкти та комплекси, військові, оборонні та інші об'єкти, документація з впровадження нової техніки, технології, матеріалів і речовин, що також закуповуються за кордоном і можуть створити загрозу навколишньому середовищу та здоров'ю людей.

Результати екологічної експертизи відображаються в заключенні — це документ, підготовлений експертною комісією, який містить обґрунтовані висновки про можливий вплив на оточуюче природне середовище господарської або іншої діяльності чи інших об'єктів експертизи і про можливості їх реалізації, затверджений більшістю членів експертної комісії. Висновок підписує керівник, відповідальний секретар і всі члени експертної комісії. Висновок не може бути змінений без їх згоди. Після затвердження спеціальним уповноваженим державним органом в галузі екологічної експертизи висновок державної або громадської екологічної комісії набуває юридичної сили.

Висновок може бути позитивним і негативним. При отриманні негативного висновку забороняється реалізувати об'єкт екологічної експертизи. В цьому випадку замовник має право представити матеріали на повторну експертизу при умові переробки об'єкта експертизи з урахуванням зауважень. Висновок державної екологічної експертизи може бути оскарженим у судовому порядку.

Кількісна та якісна характеристика ступеня шкідливого впливу товарів на оточуюче середовище називається екологічними показниками. Екологічними показниками можуть бути склад і кількість шкідливих речовин, які виділяються товарами при їх виробництві, використанні або утилізації, створюють хімічні забруднення оточуючого середовища.

Усі забруднення поділяються за природою, характером і ступенем впливу.

За природою забруднення бувають: хімічні, фізичні, мікробіологічні, біологічні.

Хімічні забруднення — це шкідливий вплив хімічних речовин на оточуюче середовище, які виділяються при виробництві, підготовці до реалізації і споживання (експлуатації) товарів. Усі забруднювачі поділяються на тверді, рідкі та газоподібні. Тверді забруднювачі виділяються товарами у вигляді дрібних пиловидних часточок в повітрі (аерозолі), дрібні часточки (крихти, уламки), відходи після використання або закінчення його терміну, відходи після зберігання і передреалізаційної обробки. Рідкі забруднювачі утворюються при екстрагуванні хімічних речовин товарів у водне середовище або органічні розчинники. Крім того, рідкі розчини можуть бути складовою частиною товарів (розсіл квашеної капусти, солоної риби), використовуватись як паливо, мастильні матеріали та ін. Газоподібні забруднювачі утворюються при виробництві або експлуатації товарів (вихлопні гази автомобілів, сірководень та інші речовини, які виділяються при квашенні капусти, гнитті овочів).

Фізичні забруднювачі шкідливо впливають на оточуюче середовище електромагнітними полями (шкідливо діють додаткові електричні, магнітні та електромагнітні поля, які утворюються при експлуатації побутових приладів), радіаційними випромінюваннями (шкідливо діють радіаційні ізотопи або їх випромінювання, які виділяються при виробництві, експлуатації, зберіганні та утилізації ряду товарів і перевищують допустимі норми), акустичним забрудненням (шкідливий вплив на оточуюче середовище шуму, який виникає при роботі виробничого обладнання, транспорту, персоналу, а також при експлуатації окремих видів товарів) і тепловим (термічним) забрудненням (шкідлива дія на оточуюче середовище підвищених температур внаслідок нагрівання товарів, повітря та інших об'єктів).

Мікробіологічні забруднення — шкідливий вплив на оточуюче середовище мікроорганізмів, які викликають псування або використовуються при виробництві товарів.

Біологічне забруднення — шкідливий вплив на оточуюче середовище комах, гельмінтів (червів), мишовидних гризунів, які використовують товари як поживне середовище.

У залежності від характеру впливу розрізняють такі забруднення оточуючого середовища: технологічні (при виробництві товару); перед-реалізаційні (при транспортуванні, зберіганні, упакуванні, підготовці до реалізації, реалізації товарів); експлуатаційні (при підготовці до використання та експлуатації); утилізаційні (при знищенні товарів та упакування). За ступенем впливу на оточуюче середовище виділяють забруднення: незначні, значні, критичні.

У залежності від джерела виникнення екологічні забруднення поділяються на технологічні (шкідливий вплив на оточуюче середовище, який виникає на різних етапах виробництва товарів), передреалізаційні (шкідливий вплив на оточуюче середовище, який виникає при зберіганні, транспортуванні, підготовці до продажу і реалізації товарів). Вони можуть виникати при експлуатації обладнання, транспортних засобів; відділенні від товарів. При підготовці товару до реалізації можуть виникати відходи ліквідні — використовуються за функціональним призначенням як і стандартні товари, але з визначеним обмеженням; неліквідні відходи — непридатні до використання за функціональним призначенням; експлуатаційні (шкідливий вплив на оточуюче середовище виникає при експлуатації товарів (в основному — непродовольчих), споживачами), утилізаційні (шкідливий вплив на оточуюче середовище, який виникає при утилізації споживчих товарів або відходів їх виробництва). Вони поділяються на забруднення нестандартними товарами, відходами і небезпечною продукцією. Утилізація товарів та їх відходів здійснюється шляхом повторної промислової переробки або знищенням.

Відповідно до санітарних норм основними напрямами поліпшення показників безпеки є: заміна шкідливих речовин нешкідливими або менш шкідливими; заміна сухих методів переробки матеріалів, які обумовлюють запиленість підприємства, мокрими (борошномельне та цукрове виробництво); заміна процесів і технологічних операцій, які пов'язані з виникненням шуму, вібрації та інших шкідливих факторів, на більш небезпечні; повне вловлювання та очищення технологічних викидів, промислових стоків; застосування маловідходних і безвідходних технологій [4, 8, 11, 18, 20, 24, 25, 31, 32, 33, 34, 40, 52].

 
<<   ЗМІСТ   >>