Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративне право

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Управління охороною здоров'я населення

Організаційно-правові засади управління охороною здоров'я населення

Право на охорону здоров'я - це, передусім, забезпечення відповідного життєвого рівня. Крім того, це право передбачає також наявність безпечного для життя і здоров'я людини навколишнього природного середовища.

Принципи охорони здоров'я:

  • o визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямком діяльності суспільства і держави, одним з головних факторів виживання та розвитку народу України;
  • o дотримання прав і свобод людини і громадянина у галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних із ними державних гарантій;
  • o загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров'я;
  • o відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;
  • o орієнтація на сучасні стандарти здоров'я і медичну допомогу, поєднання вітчизняних традицій та досягнень зі світовим досвідом у галузі охорони здоров'я;
  • o децентралізація державного управління, розвиток самоуправління і самостійності працівників охорони здоров'я на правовій та договірній підставах та ін.

Система органів управління охороною здоров'я населення:

  • 1. Кабінет Міністрів України.
  • 2. Міністерство охорони здоров'я України.
  • 3. Рада міністрів АРК.
  • 4. Державні функції у галузі охорони здоров'я здійснюють також .інші органи, які мають у своєму віданні установи охорони здоров'я. До таких органів, зокрема, належать: Міноборони України, МВС України, Служба безпеки України, Мінтранс України. Ці органи визначають структуру управління відомчими установами охорони здоров'я.
  • 5. Місцеві державні адміністрації (управління охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, відділи охорони здоров'я районних державних адміністрацій).

Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-профілактичні, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

До закладів охорони здоров'я належать лікарні, поліклініки, спеціалізовані диспансери, пологові будинки, санітарно-епідеміологічні центри, станції швидкої медичної допомоги, медико-санітар-ні частини установ і закладів та ін.

Санітарно-епідеміологічний нагляд

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України - перший заступник Міністра охорони здоров'я України.

Мета державного санітарно-епідеміологічного нагляду є контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства, попередження, виявлення та усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та застосування у необхідних випадках заходів правового характеру щодо порушників.

До числа адміністративно-попереджувальних заходів, зокрема, належать:

  • 1) відвідування об'єктів для проведення перевірок дотримання санітарного законодавства;
  • 2) витребування від юридичних осіб і громадян даних, що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів, здоров'я людей;
  • 3) введення карантину;
  • 4) проведення обов'язкових профілактичних щеплень;
  • 5) обов'язковий медичний огляд стану здоров'я відповідних груп працівників, громадян тощо.

Заходи адміністративного припинення:

  • 1) вимога до порушника санітарного законодавства припинити протиправну поведінку;
  • 2) обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів;
  • 3) обмеження, зупинення чи заборона викидів (скидання) забруднюючих речовин;
  • 4) вилучення із реалізації продуктів харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних матеріалів;
  • 5) опечатування приміщень, джерел енергії, агрегатів, механізмів та іншого обладнання.
 
<<   ЗМІСТ   >>