Повна версія

Головна arrow Економіка arrow Економіка розвитку

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Лізинг основних засобів

Лізинг - це господарська операція, за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу право користування активом, що є власністю лізингодавця, за плату на певний період часу. Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу.

Говорячи про лізинг, ми, по-перше, повинні зрозуміти саме значення терміну "лізинг", адже в спеціальній літературі не простежується однозначної думки щодо цього питання. У одних науковців знаходимо, що так званий "лізинг" - це не що інше, як фінансова оренда, хоча фінансова оренда має додатковий елемент - продавця орендованого майна.

Виходячи з цього, економічну суть договору фінансової оренди (лізингу) становить те, що орендодавець здійснює фінансування господарської

діяльності орендаря. З погляду орендодавця, це інвестиції, при яких, здобуваючи для орендаря на вибір останнього необхідне для його виробничої діяльності (наприклад, для сільського господарства трактори і машини) устаткування або інше майно і зберігаючи за собою право власності, він передає його у володіння і користування для господарської експлуатації орендареві, одержуючи з цього орендні платежі. Для орендаря фінансова оренда служить альтернативою придбання устаткування з використанням позикових засобів, що вимагають сплати відсотків за позичкою. Крім того, у країнах з ринковою економікою, регулюючі відносини, що пов'язані з фінансовою орендою, проводяться на цілком цивілізованій основі, орендодавці й орендарі мають можливість одержати пільги за податками через механізм прискореної амортизації і шляхом включення орендних платежів у собівартість продукції. Таким чином, лізинг - це один із видів орендних відносин.

По-друге, термін "лізинг" слід трактувати ширше, ніж поняття "фінансування оренди", тобто як "операції по фінансуванню оренди". Такий підхід обумовлений тим, що під терміном "лізинг" може розумітися не тільки фінансова оренда, але й інші орендні відносини. Лізингові відносини не зводяться лише до відносин фінансової оренди, адже за терміном дії він може бути довгостроковим, середньостроковим і короткостроковим. Тому лізинг можна розглядати і як фінансову оренду, фінансовий лізинг. Якщо ж зупинитись на тому, що лізинг - це тільки одна з форм орендних відносин, то логічно було б розпізнати особливості лізингу як форми орендних відносин. У той же час є необхідність більш глибоко проаналізувати економічну суть лізингу. Адже існують розбіжності навіть у визначеннях лізингу й оренди. Мабуть, головне з них полягає в тому, що лізингові відносини виходять за межі орендних відносин, адже: 1) орендар визначає устаткування і вибирає постачальника, не покладаючись на досвід орендодавця; 2) устаткування здобувається орендодавцем у зв'язку з договором лізингу, який укладається між орендодавцем і орендарем; 3) періодичні платежі, що підлягають сплаті за договором лізингу, розраховуються, зокрема, виходячи з вартості всієї або істотної частини вартості устаткування.

Отже, лізинг - це комплекс майнових відносин, що складається в лізингову операцію, яка є однією з форм орендних операцій. Більш точне визначення лізингу можна дати, використовуючи два підходи. У першому з них необхідно виявити відмінність лізингової операції від інших форм орендних операцій, а в другому — провести чітку межу між лізингом і іншими, схожими на нього, економічними відносинами. Як різновид орендних операцій лізинг має такі особливості:

  • 1) термін лізингу - як правило, він наближається до терміну повної амортизації предмета лізингу;
  • 2) предмет лізингу - звичайно це машини, устаткування, спорудження виробничого призначення і транспортні засоби;

купівля орендодавцем майна, виходячи з потреб орендаря.

Поєднання трьох наведених властивостей лізингової операції досить чітко відокремлює його від інших форм оренди. Лізинг визначається як оренда засобів виробничого призначення, що наближається за термінами до періоду повної амортизації предмета оренди. Однак номенклатура "предметів лізингу" може бути ширшою. Тому в економічному визначенні лізингу доцільно використовувати поняття активу.

З огляду на вищевикладене, можна розширити отримане економічне визначення: лізинг - це комплекс майнових відносин, що складається з операції довгострокової оренди активу.

За економічним змістом лізинг являє собою вкладення засобів на зворотній основі в основний капітал. Надаючи на певний період елементи основного капіталу, власник у визначений час одержує винагороду у вигляді комісійних, тим самим забезпечується принцип платності. Отже, за своїм змістом лізинг відповідає кредитним відносинам і зберігає сутність кредитної угоди.

Таким чином, якщо розглядати лізинг як передання майна в тимчасове користування на умовах терміновості, зворотності і платності, його можна класифікувати як товарний кредит в основні фонди. Тому в економічному плані лізинг - це кредит, наданий лізингодавцем орендареві у формі переданого в користування майна. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: в особі позичальника - орендар, а в особі кредитора - лізингодавець. Об'єктом кредиту є елементи основного капіталу.

Отже, при лізингу право користування майном відокремлюється від права власності. Лізингодавець зберігає за собою право володіння майном, але передає право його використання орендареві. За володіння правом користування майном орендар вносить погоджені з лізингодавцем орендні платежі. Після закінчення терміну лізингу об'єкт може бути переданий у власність орендареві або залишитися у власності лізингодавця.

Важливими для визначення лізингу є відносини купівлі-продажу. Не викликає сумніву, що лізинг є різновидом інституту оренди, хоча він і ускладнений додатковим елементом - фігурою продавця орендованого майна, з яким орендар вступає в безпосередні відносини у зв'язку з придбанням останнім майна для передання в оренду.

Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Умови лізингу визначаються згідно з чинним законодавством України. У договорі з фінансового лізингу наводиться графік лізингових платежів. Передання об'єкта лізингу здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, лізинг може бути двох видів - фінансовий та оперативний.

Основні засоби можуть передаватись та отримуватись установою Національного банку у фінансовий чи оперативний лізинг.

Фінансовий лізинг - це господарська операція, що передбачає придбання лізингодавцем на замовлення лізингоодержувача основних засобів з подальшим їх переданням у користування лізингоодержувачу на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних засобів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні засоби лізингоодержувачу.

У разі виникнення форс-мажорних обставин об'єкт лізингу повертається лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд. Якщо основні засоби залишаються у лізингодавця, на підставі "Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" він оприбутковує їх на баланс.

Порядок відшкодування збитків, завданих лізингодавцю, визначається згідно з умовами лізингу та законодавством України.

При фінансовому лізингу основні засоби відображаються в балансі лізингоодержувача. Витрати за завершеними капітальними вкладеннями, проведеними лізингоодержувачем, відображаються на окремому аналітичному рахунку обліку капітальних вкладень, та на суму завершених капітальних вкладень збільшується балансова вартість активу.

Порядок отримання основних засобів лізингоодержувачем збігається з порядком їх отримання при придбанні.

Оперативний лізинг - це господарська операція, що передбачає передання лізингоодержувачу права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після закінчення строку дії договору оперативного лізингу.

Основні засоби, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних засобів лізингодавця та обліковуються у його балансі.

Нарахування доходів за основними засобами, наданими в оперативний лізинг, та витрат за основними засобами, отриманими в оперативний лізинг, здійснюється згідно з умовами договору оперативного лізингу, але не менше одного разу на місяць. Нарахування доходів та витрат здійснюється в межах кошторисних лімітів.

Процедура нарахування та отримання доходів викладена в частині опису кредитних операцій.

При оперативному лізингу витрати за завершеними капітальними вкладеннями, проведеними лізингоодержувачем, відображаються на окремому балансовому рахунку і амортизуються протягом строку, за який проведений капітальний ремонт, але не більше строку лізингу.

Передання установою основних засобів в оперативний лізинг здійснюється на підставі договору оперативного лізингу. В "Інвентарній картці обліку основних засобів" ставиться позначка про передання основних засобів в оперативний лізинг.

Прийняті в оперативний лізинг основні засоби на підставі "Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" оприбутковуються лізингоодержувачем - установою на позабалансовий рахунок за балансовою вартістю, що зазначена в договорі оперативного лізингу.

До акту додається копія "Інвентарної картки обліку основних засобів". Отримані картки зберігаються бухгалтерією окремо. Прийняті в оперативний лізинг основні засоби лізингоодержувач обліковує за інвентарними номерами лізингодавця.

Прийняті в оперативний лізинг частини об'єктів основних засобів (наприклад, частина приміщення) оприбутковуються на позабалансовий рахунок у сумі, пропорційній частині орендованої площі. При зміні лізингових платежів (якщо це передбачено договором) сума за цим рахунком не змінюється.

Зобов'язання щодо сплати лізингових платежів обліковуються за позабалансовим рахунком у сумі, зазначеній у договорі.

Установа-лізингоодержувач не менше одного разу на місяць нараховує лізингові платежі, які обліковуються на рахунку нарахованих витрат.

Установа-лізингодавець протягом строку лізингу щомісяця нараховує амортизацію основних засобів, переданих у лізинг.

Якщо установа-лізингоодержувач здійснює добудову, дообладнання, реконструкцію чи поліпшення об'єкта лізингу, то такі витрати враховуються за рахунками капітальних вкладень за основними засобами, прийнятими в оперативний лізинг. По закінченні робіт ці витрати переносяться на рахунок завершених капітальних вкладень за основними засобами, прийнятими в оперативний лізинг. На завершені капітальні вкладення таких основних засобів лізингоодержувач нараховує амортизацію.

Повернення установою-лізингоодержувачем основних засобів лізингодавцю здійснюється на підставі "Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів". На підставі акту лізингоодержувач списує основні засоби з позабалансового рахунку орендованих основних засобів і вилучає "Інвентарну картку обліку основних засобів".

Отримання установою-лізингодавцем основних засобів від лізингоодержувача здійснюється на підставі "Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів". В "Інвентарній картці обліку основних засобів" ставиться позначка про отримання основних засобів у лізинг.

 
<<   ЗМІСТ   >>