Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Контрольно-ревізійна діяльність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Стан обліку витрат на виробництво продукції

Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції. Облік витрат виробничої собівартості продукції

Виробнича собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі таких розрахунків:

  • а) на державному підприємстві: № 20 "Основне виробництво", № 21 "Напівфабрикати власного виробництва", № 23 "Допоміжні виробництва", № 24 "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання", № 25 "Загальновиробничі витрати", № 26 "Загальногосподарські витрати", № 28 "Брак у виробництві", № 29 "Обслуговуючі виробництва та господарства", № 31 "Витрати майбутніх періодів". Всі рахунки активні;
  • б) на малих підприємствах витрати на виробництво доцільно облічувати на калькуляційному рахунку № 20 "Основне виробництво" і збирально-розподільчому, № 26 "Загальногосподарські витрати", що не виключає використання інших рахунків (№ 23,24, 25, 31 тощо).

Собівартість продукції основного виробництва

На дебеті рахунку № 20 "Основне виробництво" відображають прямі витрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, також витрати допоміжних виробництв, непрямі витрати, пов'язані з управлінням, та обслуговуванням основного виробництва, втрати від браку, на кредиті - списування фактичної продукції. Сальдо на рахунку № 20. "Основне виробництво" тільки дебетове, показує фактичну собівартість незавершеного виробництва. Облік витрат на рахунку № 20 за звітний період: Дебет рахунку № 20 "Основне виробництво" Кредит рахунку № 05 "Матеріали" Кредит рахунку № 06 "Паливо та інші виробничі запаси" Кредит рахунку № 70 "Розрахунки по оплаті праці" Кредит рахунку № 69 "Розрахунки по страхуванню" Кредит рахунку № 68 "Розрахунку з бюджетом" Кредит рахунку № 65 "Рахунки по позабюджетних платежах" Кредит рахунку № 89 "Резерв наступних витрат та платежів" Кредит рахунку № 23 "Допоміжні виробництва" Кредит рахунку № 24 "Витрати по експлуатації машин та обладнання"

Кредит рахунку № 25 "Загальновиробничі витрати" Кредит рахунку № 26 "Загальногосподарські витрати"

Собівартість напівфабрикатів власного виробництва

За дебетом рахунку № 21 "Напівфабрикати власного виробництва" відображають витрати звітного періоду пов'язані з виготовленням напівфабрикатів. За кредитом рахунку № 21 "Напівфабрикати власного виробництва" відображається вартість напівфабрикатів переданих в подальшу переробку основному виробництву (в кореспонденції з рахунком № 20 "Основне виробництво") та реалізованих іншим підприємствам (в кореспонденції з рахунком № 46 "Реалізація").

Собівартість продукції допоміжних виробництв

За дебетом рахунку № 23 "Допоміжні виробництва" відображають прямі витрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт на Наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням допоміжних виробництв, втрати від браку.

За кредитом рахунку № 23 "Допоміжні виробництва" відображаються суми фактичної собівартості закінченої виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг (в кореспонденції) за дебетом рахунку № 20 "Основне виробництво" і дебетом рахунку № 46 "Реалізація". Залишок за рахунком № 23 "Допоміжні виробництва" на кінець звітного періоду показує вартість незавершеного виробництва.

Стаття калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію обладнання"

За дебетом рахунку № 24 "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання" відображають витрати звітного періоду по утриманню та експлуатації обладнання. До цих витрат належать витрати по утриманню та ремонту виробничого обладнання робочих місць, а також засобів цехового транспорту; амортизація обладнання і транспортних засобів, сплачувана вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (інструментів, пристосувань), витрати по їх ремонту та ін. з цього рахунку списуються на витрати. Наприклад, на ремонт при кредитуванні рахунків матеріальних цінностей (№ 05,06,08 та ін.), розрахунків по оплаті праці (рахунки № 70, № 69), з постачальниками та підрядчиками (рахунок № 60), витрат майбутніх періодів згідно з їх розподілом (рахунок № 31).

Витрати по експлуатації машин та обладнання обліковуються у розрізі виробничих структурних підрозділів - бригад, цехів, дільниць, технологічних фаз, а іноді і агрегатів, і тому списуються з кредиту рахунку № 24 "Витрати на утримання та експлуатацію машин та Обладнання" цілеспрямовано на ці виробничі структурні підрозділи.

Витрати на управління розподіляють на дві групи: управління виробничими структурними підрозділами - загальновиробничі (бригадою, дільницею, цехом, технологічною лінією - фазою, переділом тощо) та господарством у цілому - загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок № 25 "Загально-виробничі витрати", на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи - рахунок № 26 "Загальногосподарські витрати".

Стаття калькуляції "Загальновиробничі витрати"

На дебеті рахунку № 25 "Загальновиробничі витрати" відображають такі витрати звітного періоду: по утриманню апарату управління цехом (підрозділом тощо); ремонт будівель, споруд, інвентарю, що облічуються у складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих на цих роботах; витрати по охороні праці; знос малоцінного та швидкозношуваного інвентарю, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах, збитки від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі (на дебеті рахунку № 28) і лишки (на кредиті рахунку № 25) матеріальних цінностей незавершеного виробництва; інші непродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень).

Стаття калькуляції "Загальногосподарські витрати"

На дебеті рахунку № 26 "Загальногосподарські витрати" відображають такі витрати звітного періоду: заробітна плата апарату управління підприємством; позавідомча пожежна охорона; норма витрат на підставі укладених договорів; інші витрати по управлінню (канцелярські, друкарські, поштово-телефонні витрати заводоуправління, цехів, основного та допоміжного виробництв; витратило утриманню телефонних станцій тощо); амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського характеру, в т.ч. відрахування по амортизації будівель і приміщень, зайнятих управлінцями підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної, спортивної роботи серед робітників і службовців підприємства і членів їх родин: амортизаційні відрахування від вартості основних засобів; наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення.

Методика та техніка обліку усіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списування витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості.

Винуватцями є робітник, постачальник, служба постачання тощо.

Виникнення браку у виробництві документально оформляють актом на брак, повідомленням або листом на брак. У цих документах вказують дані про забраковану продукцію, винуватця причини браку, використані матеріали або працю та ін.

Для обліку витрат від забракованої продукції передбачено рахунок № 28 "Брак у виробництві".

На дебеті рахунку № 28 облічують витрати на остаточно відбраковану продукцію або витрати на виправлення браку. З кредиту списують (на дебет рахунку № 20, № 21, № 23, № 05) вартість матеріалів або відходів від забракованої продукції, утримання із заробітної плати винуватців та остаточні витрати зараховують до собівартості продукції.

Таблиця № 2. Кореспонденція рахунків основних операцій по витратах на виробництво.

№ п/п

Назва операції

Кореспондуючий рахунок

дебет

кредит

1

2

3

4

1.

Витрати матеріальних цінностей, списані на виробництво продукції і надання послуг

20,21, 23, 24, 25, 26, 29,31

05. 06, 08,12

2.

Витрати допоміжних цехів, зарахованих до собівартості продукції І послуг основного виробництва

20

23

3

Загальновиробничі витрати, зараховані до собівартості продукції і послуг основного виробництва, допоміжного та Ін.

20, 23

25

4.

Загальногосподарські витрати, зараховані до собівартості продукції І послуг основного виробництва, допоміжного та ін.

20,23

26

5.

Акцептовані рахунки постачальників за електроенергію, та послуги виробництву

20,23

60, 76

6.

Списані на потреби виробництва малоцінні та швидкозношувані предмети

20, 23

12

7.

На підставі акту відображений знос МШП, що безпосередньо використовувались у виготовленні продукції та наданні послуг (спецінструменти то що)

20,23

13

8.

На собівартість продукції віднесена відповідна доля витрат, що були відображені на витрати майбутніх періодів.

20, 23

31

9.

Виявлені збитки від невиправного браку продукції, виявленого у виробництві.

28

20,23

10.

Нарахована основна заробітна плата виробничим працівникам, працівникам допоміжних виробництв.

20, 23

70

11.

Нараховане відрахування на соціальне страхування

на фонд оплати праці виробничим працівникам основного

і допоміжного виробництв.

20, 23

69

12.

Відображені витрати на виробництво на підставі авансового звіту підзвітної особи.

20, 23

71

13.

Збитки від браку зараховані до собівартості продукції робіт, послуг основного виробництва, допоміжних виробництв повернення забракованої продукції.

20, 23

28

14.

Куповані та комплектуючі вироби, відпущені на потреби виробництва, товари, відпущені в переробку

20, 23

41

15.

Випущені з виробництва І оприбутковані на склад готова продукція, напівфабрикати, виконані роботи і послуги.

41,21

20, 23, 29

16.

Переоцінені у бік зниження (уцінка) суми незавершеного виробництва

14

20, 23

17.

Зроблена дооцінка напівфабрикатів власного виробництва

21

14

18.

Відображена виявлена нестача матеріальних цінностей

84

21, 21,23

19.

Нарахований знос (амортизація основних засобів).

20,21, 23, 31

02

20.

Відображена реалізація виконаних робіт, послуг, виконаних виробництвом

46

20, 21, 23

У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежить від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції.

Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, одержаних в результаті обробки первинної документації.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості продукції витрат окремих цехів. На підприємствах з безцеховою структурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами продукції в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції.

Для правильної побудови обліку зведення витрат важливе значення має правильне визначення поняття напівфабрикати.

Напівфабрикат (напівпродукт) - це продукт окремих технологічних фаз (відділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або кілька технологічних фаз (ділянок, тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Але для даної стадії (фази, ділянки) він є закінченим.

Якщо напівфабрикат для даної фази (ділянки) є готовим і призначений для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, його обліковують як готову продукцію, наявність якої на методику обліку зведення витрат не впливає. Якщо напівфабрикат (напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, його міжцеховий рух обліковується.

Облік витрат на виробництво може здійснюватися без бухгалтерського перерахування собівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються з цеху в цех (безнапівфабрикатний варіант). У цьому разі витрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей, вузлів враховуються в цехах у розрізі статей витрат.

Якщо застосовується напівфабрикатний варіант обліку ведення витрат, ведеться системний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу (витрати на виготовлення напівфабрикатів враховуються цехами, за комплексною статтею "Напівфабрикати власного виробництва"). Передавання напівфабрикатів із цеху в цех або на склад відображається на рахунках як у кількісних так і у вартісних показниках. З цією метою собівартість напівфабрикатів кожного цеху обчислюють щомісяця шляхом сумування власних витрат та витрат, прийнятих від цехів попередньої обробки. При цьому собівартість готового продукту визначається послідовним нарахуванням витрат кожного цеху під час технологічного процесу.

Застосування напівфабрикатного варіанта обліку витрат обумовлено наявністю великого асортименту та кількості напівфабрикатів власного виробництва і тим, що одні й ті ж напівфабрикати використовуються одночасно кількома різними цехами, а також нормування витрат вихідної сировини та матеріалів на напівфабрикати (напівпродукти), а не на кінцеву продукцію виробництва.

У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку передавання напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху (дільниці) до іншого відображається в обліку за фактичною собівартістю. Крім обліку за фактичною собівартістю, напівфабрикати власного виробництва враховуються в поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з наступним доведенням планової (нормативної) собівартості напівфабрикатів до фактичної.

У звітній калькуляції собівартість напівфабрикатів власного виробництва (як у разі безнапівфабрикатного, так і у разі напівфабрикатного варіантів) зараховується до відповідних статей витрат, а в тих галузях, де напівфабрикати власного виробництва виділені в окрему статтю, на них складаються окремі калькуляції за встановленими статтями витрат.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) зараховуються до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду, до ЯКОГО вони належать, незалежно від виду оплати - попередньої (орендна плата тощо) або наступної (оплата послуг сторонніх організацій, оплата відпусток працівників тощо). Окремі види витрат (витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва нових видів продукції, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв тощо), щодо яких неможливо точно встановити до якого калькуляційного періоду вони належать, а також витрати в сезонних галузях промисловості зараховуються до витрат на виробництво у кошторисно-нормалізованому порядку.

У разі виявлення неправильного або несвоєчасного віднесення, витрат до собівартості продукції чи виявлення в результаті інвентаризації або перевірки нестач (надлишків) сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва і готової продукції в цехах і на складах підприємства, а також у разі виявлення помилок в обліку витрат, попередніх періодів до собівартості продукції звітного місяця вносяться необхідні виправлення.

На підприємствах окремих галузей промисловості, що застосовують нормативний метод обліку, зведений облік витрат на виробництво має деякі особливості. На підприємствах з масовим або серійним виробництвом, на яких діючі норми істотно відрізняються від планових, у зведеному обліку витрат відповідно до типів виробів із статей витрат виділяються витрати за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм, якщо на підприємствах виготовляється ряд виробів, які близькі між собою за конструкцією і мають велику питому вагу спільних деталей та вузлів, зведений облік ведеться за групами однорідних виробів.

Витрати за нормами щодо всіх розділів зведеного обліку (незавершене виробництво на початок і кінець місяця, витрати за звітний місяць, а також списання на собівартість випущеної продукції) відображаються за єдиним рівнем норм, досягнутим на початок місяця. У разі зміни форм на початок кожного місяця проводиться переоцінка нормативної собівартості незавершеного виробництва до рівня собівартості за цими зміненими нормами. У разі зміни норм протягом звітного місяця витрати за нормами за цей місяць коригуються на різницю від зміни норм, тобто доводяться до рівня норм на початок місяця.

На підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом, де випускаються нескладні вироби з коротким виробничим циклом, за основу обліку відхилень беруться норми, закладені до планових калькуляцій собівартості замовлення (партії, виробу) під час запуску їх у виробництво. Якщо норми витрат змінюються в процесі виконання замовлення, виявлена різниця враховується окремо як пов'язана із зміною норм, а планова собівартість замовлення залишається попередньою. Для нових замовлень на аналогічну продукцію планова калькуляція складається з урахуванням приведеного вдосконалення технологічного процесу, конструкції виробів тощо.

На таких підприємствах зведений облік витрат здійснюється за цехами, групами однорідної продукції і за статтями витрат з підрозділом на витрати за нормами і відхиленнями від них фактичної собівартості окремих видів продукції обчислюється за допомогою індексів встановлених для окремих груп продукції статей витрат. При цьому до планової собівартості додаються (вираховуються) суми відхилень від норм, що припадають на даний вид продукції за відповідними статтями витрат.

На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всієї товарної продукції. Звітні калькуляції складаються на всі виготовлені підприємством види продукції.

У масових і багатосерійних виробництвах обчислюється середня собівартість одиниці продукції кожного найменування, що випускається у звітному періоді. В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах обчислюється середня собівартість одиниці продукції серії (замовлення).

У галузях промисловості, де звітні калькуляції складаються щомісяця, квартальні та річні калькуляції обчислюються як середньозважені на основі місячних звітних калькуляцій.

У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду продукції, в якій собівартість одиниці продукції визначається за цехами за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм.

Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства відображається у журналі-ордері № 10 (при веденні 17 журналів-ордерів).

Він ведеться по кредиту рахунків 05, 06, 08,12, 13,20, 21,23,24, 25, 26, 28,29,31,69, 70, 84, 86, 89 в частині витрат на виробництво.

Журнал-ордер № 10 має 3 розділи: І - "Витрати виробництва", II -"Розрахунок витрат за економічними елементами", III - "Собівартість товарної продукції".

Розділ І заповнюється за даними відомостей № 12 і 15 в розрізі кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума витрат звітного місяця.

У розділі II робиться розрахунок витрат на виробництво за економічними елементами з коригуванням внутрішньозаводського обороту (внутрішнього обороту підприємства).

У розділі III складається розрахунок собівартості товарної продукції за статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції основного та допоміжного виробництв, а також фактична собівартість усієї товарної продукції. Відомість 15 ведеться по обліку загальногосподарських витрат, витрат майбутніх періодів, резерву наступних витрат і платежів та позавиробничих витрат.

 
<<   ЗМІСТ   >>