Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Соціально-правові основи інформаційної безпеки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

Зіткнення державних інтересів суб'єктів геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічній сфері може розвиватися за різними сценаріями і набувати форми експансії, прямої чи прихованої (утому числі - під чужим прапором) агресії або СЮ, навіть у такій крайній формі протистояння як ІВ. При цьому агресор, вибираючи методи інформаційно-психологічного впливу як засіб нападу, як правило, користується такими проведення СЮ та АЗА, як:

  • o раптовість завдання удару по супротивнику;
  • o прихованість стадії підготовки операції;
  • o ідеальні умови для маскування і приховування відвертих намірів, створення передумов використання методів психологічного та інформаційно-технічного впливу, можливість діяти під чужим прапором;
  • o відсутність матеріальних слідів агресії, що дає змогу встановити відвертого агресора і притягти його до міжнародної відповідальності;
  • o відсутність необхідності фізичного вторгнення на територію супротивника та окупації цієї території для досягнення своїх цілей;
  • o бездіяльність основного збройного потенціалу держави, що стала АЗА та СЮ, фактична бездіяльність чи неефективність використання потенціалів традиційних військово-політичних союзів, створених для відбиття спроб військової агресії, та систем колективної оборони від традиційних засобів збройного нападу;
  • o гарні можливості для нанесення жертві агресії (в умовах мирного співіснування) збитку без офіційного оголошення війни або без будь-яких інших змін у дипломатичних відносинах;
  • o серйозні труднощі, яких зазнала жертва агресії при виявленні джерела інформаційної (психологічної) агресії, її кваліфікації і визначенні ступеня небезпеки та агресивності виявлених атак (нападів) на її інформаційні ресурси і соціальну сферу інформаційно-психологічних відносин, а також відвертих масштабів і цілей агресії;
  • o оскільки інформаційно-психологічні операції проводяться таємно, з дотриманням заходів конспірації, дезінформації, відволікання на негодний об'єкт з метою розпорошення сил і засобів жертви агресії, то викрити і своєчасно задокументувати факти їх проведення можна тільки в результаті складного процесу аналитичої реконструкції (відтворення задуму, структури, встановлення цілей, завдань, сил і засобів, методів та форм діяльності в напрямку досягнення цілей тощо) такої операції по нечисленних зовнішніх проявах і, як правило, непрямих ознаках та неповних відомостях про цю діяльність агресора, частково зафіксованих у фізичному та інформаційно-психологічному просторі. Такі труднощі ставлять жертву інформаційно-психологічної агресії в невигідне положення, у першу чергу, на початкових стадіях конфлікту, коли вимагаються негайні дії для запобігання нанесення агресором збитку. Слід також зазначити, що, через латентність перебігу організаційної та активної стадій інформаційно-психологічної операції жертва агресії може виявити, що на неї напали, тільки на завершальній стадії проведення такої операції, коли локалізація збитку вже навряд чи можлива;
  • o труднощі, що зазнає жертва агресії при виборі системи заходів реагування на інформаційно-психологічну агресію, відвернення завдання цим нападом збитку державним інтересам і вибір адекватної відповіді (ударом на удар). Це пов'язано як із труднощами встановлення по нечисленних, в основному непрямих ознаках, неповних даних і невизначених чітко проявах основних цілей агресивних дій, так і з відсутністю чіткої загальноприйнятої класифікації (методики оцінки) різновидів інформаційно-психологічної агресії, що дозволяє однозначно віднести ті чи інші дії, чинені агресором в інформаційно-психологічній сфері, до експансії, СЮ, АЗА чи ІВ;
  • o відсутність військово-політичних блоків, союзів і коаліцій, покликаних забезпечувати колективну безпеку від зовнішньої агресії в інформаційно-психологічній сфері, що ускладнює положення жертви інформаційно-психологічної агресії, залишаючи Подин на один з агресором без будь-якої заздалегідь підготовленої підтримки ззовні.

Усі ці причини роблять необхідною розробку методики оцінки діяльності ворожих іноземних спецслужб та інших органів державної влади іноземних держав в інформаційно-психологічній сфері, що дає змогу кваліфікувати їх дії як АЗА, СІО або ІВ.

В умовах мирного співіснування основною формою геополітичного суперництва в інформаційно-психологічній сфері є створення умов і механізмів прихованого управління інформаційними (інформаційно-психологічними) процесами, які визначають форму системи суспільних, політичних, економічних, духовних відносин геополітичного суб'єкта за допомогою створення умов, що спонукають державну владу даного суб'єкта геополітичної конкуренції до тих чи інших дій переважно у чужих інтересах.

Організація прихованого управління системою соціальних і політичних відносин в інформаційно-психологічному просторі держави-конкурента містить у собі чотири основних завдання:

  • 1. Створення сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов для ведення в дію механізмів прихованого управління.
  • 2. Комплекс заходів для активізації позиції держави-конкурента (в особі його органів влади, місцевого самоврядування, громадських організацій) щодо вирішення питання (чи групи питань) у контексті, вигідному для держави-джерела прихованого керуючого впливу.
  • 3. Спонукання держави-конкурента, яка має активну позицію щодо шляхів вирішення питань, що цікавлять державу-джерело прихованих керуючих впливів, до здійснення дій, вигідних для цього джерела зовнішнього керування.
  • 4. Створення в інформаційно-психологічному просторі системи органів влади і управління держави-конкурента атмосфери недовіри, сторожкості та ворожості щодо всіх інших напрямків, пропозицій і варіантів вирішення даного питання.

Інформаційна перевага (домінування) одних геополітичних суб'єктів над іншими досягається, в тому числі, такими способами:

  • o створенням умов щодо втягування суб'єкта геополітичної конкуренції в інформаційну залежність від припливу (надходження) інформаційних ресурсів, технологій та ідеологічних настанов від геополітичного суб'єкта - інформаційної домінанти (донорно-акцепторний зв'язок);
  • o установленням повного чи часткового контролю над його інформаційно-телекомунікаційною структурою і національними ЗМІ, нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об'єкта експансії;
  • o культурним і духовним проникненням, пропагандою власних цінностей і способу життя;
  • o дестабілізацією ситуації всередині держави (геополітичного суб'єкта) шляхом створення умов виникнення соціальної напруги та ініціювання множинних локальних інформаційно-психологічних конфліктів у суспільстві даного суб'єкта, які вноситимуть елементи хаосу в структуру національного інформаційно-психологічного простору, що має призвести до руйнації окремих елементів системи регулювання суспільних відносин, до розриву внутрішніх прямих і зворотних зв'язків, порушення і паралічу діяльності окремих елементів інформаційно-психологічного простору, перекидання інформаційних ресурсів із ключових напрямків розвитку суспільства на другорядні та відволікання основних сил суспільства на негідний об'єкт, створення умов для нав'язування зовнішньої допомоги у керуванні антикризовими заходами.

Одним із методів створення умов, необхідних для організації прихованого управління діяльністю геополітичного суб'єкта, є зовнішня інформаційно-психологічна експансія - сукупність спрямованих дій щодо досягнення національних інтересів методом безконфліктного проникнення у сферу соціальних і духовних відносин суспільства об'єкта посягань з метою поступової, плавної, непомітної для членів суспільства зміни системи соціальних відносин за зразком системи джерела експансії, витиснення постулатів національної ідеології та національної системи цінностей, поступове заміщення їх іноземними, тобто запланованими ініціатором експансії, цінностями та ідеологічними настановами, збільшення ступеня свого впливу за рахунок власної присутності в інформаційно-психологічних відносинах і встановлення контролю над стратегічними ресурсами об'єкта агресії.

На стадії експансії в умовах лише опосередкованого входження у зіткнення інформаційно-психологічних інтересів (стадія небезпеки) відносини все ще мають мирний (партнерський) характер, але виявляється тенденція до інтенсивності і різкого зростання протиріч на тих напрямках конкурентної боротьби, котрі конфлікт визначив як потенційне зіткнення державних інтересів.

На стадії експансії в умовах безпосереднього входження у пряме зіткнення відносини стають конкуруючими (стадія ризиків): дії сторін, що протидіють одна одній, стають більш різкими у поведінці, а спонукання одними учасниками конфлікту інших до здійснення дій в інтересах опонента (приховане управління) може набувати радикальних форм (стадія викликів) - приміром, у вигляді провокації.

На стадії конфронтації (стадія загроз) дії сторін набувають найагресивнішого характеру. Тут відбувається поділ учасників інформаційно-психологічного конфлікту на агресорів та їх жертви. На цій стадії експансія як спосіб досягнення політичних цілей відходить на другий план і поступається місцем СЮ або агресії-діям, що є наслідком жорсткої, непохитно несхильної до пошуку компромісів позиції агресора щодо вирішення конкретних спорів, які супроводжуються локальним за своїм масштабом застосуванням сили (інформаційно-психологічного впливу, інформаційної блокади тощо). З моменту застосування СЮ закінчується стадія загрози, а з моменту розгортання заходів агресії - потенціалу опонента завдається вибіркова локальна шкода.

На стадії інформаційно-психологічної війни (стадія безпосереднього завдання значної шкоди аж до знищення потенціалу опонента) вихідний локальний конфлікт розростається до глобальних масштабів, до нього залучаються нові суб'єкти та сфери діяльності, які раніше не зачіпалися вихідним зіткненням інтересів, а засобом нападу, завдання і відбиття ударів в інформаційно-психологічному просторі стає інформаційна зброя.

Таким чином, політика геополітичного суб'єкта по встановленню свого панування в інформаційно-психологічному просторі може складатися з таких напрямків, які плавно переходять один в інший в міру зростання напруженості його відносин з іншими суб'єктами геополітичної конкуренції:

  • 1. Приховане управління (через приховану експансію) процесами усередині системи інформаційно-психологічних відносин держави-конкурента, що досягається за допомогою створення умов, які спонукають державну владу об'єкта посягань до тих чи інших дій не стільки у власних, скільки - у чужих інтересах.
  • 2. Інформаційно-психологічна агресія - дії, спрямовані на завдання супротивнику конкретного, відчутного збитку в окремих областях його діяльності, які супроводжуються обмеженим у часі та локальним застосуванням сили (засобів інформаційно-психологічного впливу, крім найбільш небезпечних його видів, що не дають змоги надійно контролювати значні розміри збитку, завданого інформаційною зброєю). Інформаційно-психологічна агресія завжди обмежена за своїми масштабами (стосується не всієї інформаційно-психологічного простору держави-жертви, а тільки його частини), у цілях (переслідує тактичні, локальні, частки мети, кінцевого результату) і у часі (як правило, агресія припиняється після повного досягнення агресором усіх поставлених конкретних тактичних цілей і рідко набуває затяжного характеру).

СЮ, АЗА та ІВ дуже часто ведуться в мирний час без офіційного оголошення війни. Можна умовно розділити вплив СЮ, АЗА та ІВ за ступенем небезпеки (безпека - небезпека - ризик - виклик - загроза) для жертви агресії та світу в цілому; за ступенем завданого збитку (моральний - матеріальний, незначний, середньої тяжкості - тяжкий - великої тяжкості); за масштабами явищ, що стосуються різних сфер життя суспільства, і за низкою інших якостей. Однак, експансія, СІО, АЗА може протікати неявно, приховано від сторонніх очей (у тому числі - від держави, яка стала жертвою нападу, і може й не знати про це аж до завершення проведеної проти неї інформаційно-психологічної операції), що заважає на початкових етапах виявити її мету та оцінити небезпеку для об'єкта посягань. Оцінка інформаційно-психологічного впливу по вже завданому йому збитку (по факту) допоможе визначити, що це було - війна, агресія, СІО чи окремий оперативний захід спецслужб, але ніяк не допоможе державі-жертві організувати відсіч таємному впливові агресора і уникати запланованого збитку. Масштаби проведення інформаційно-психологічної операції на її початковій стадії оцінити простіше, ніж рівень небезпеки та її наслідки для жертви посягань. Одночасно, через те, що основні дії СІО розгортаються в інформаційно-психологічній сфері, яку не можна виміряти в милях, верстах або кілометрах, з огляду на те, що ефективність роботи національних засобів ТКЗ і КМ важко оцінити в кілометрах оптико-волоконних проводів, а інтелектуальний потенціал сил СІО - у багнетах, з цим теж можуть виникнути певні складності.

Однак, розглядаючи війну як збройну форму агресії, можна вважати, що в інформаційно-психологічній сфері агресія переростає у війну в тому випадку, якщо одна зі сторін конфлікту починає застосовувати проти своїх супротивників інформаційну зброю. Цей критерій може виявитися простим і надійним способом виділення з усього різноманіття процесів, що відбуваються в інформаційно-психологічному суспільстві, явищ, що становлять для його існування і (сприятливого) розвитку найбільшу небезпеку.

Очевидно, що критерії такого поділу, наведені в цьому розділі, можуть бути доповнені іншими. Залишається нез'ясованим важливе питання проте, які ознаки при зміні міждержавних відносин в інформаційній (інформаційно-психологічній) сфері можуть указувати на те, що проти даної держави готується відповідна недружні акція, оперативний захід спецслужби (СІО, АЗА та ІВ). На наш погляд, до них можна віднести такі ознаки:

  • 1. Укрупнення геополітичних суб'єктів, створення нових союзів і коаліцій, в яких основною слушною метою об'єднання суб'єктів геополітичної конкуренції є спільна конкурентна боротьба за право переважного впливу на певні визначені частини інформаційно-психологічного простору і процеси, що відбуваються у них. При цьому основним завданням держави, яка виявила несподівану появу біля своїх кордонів такої коаліції, є визначення справжніх цілей її створення і причин, що спонукали різні геополітичні суб'єкти до такого об'єднання.
  • 2. Створення сприятливих умов для виникнення усередині держави та на її кордонах нових квазінезалежних суб'єктів геополітичної конкуренції, здатних самостійно виходити з власними ініціативами на міжнародний рівень, а геополітичні інтереси яких не збігаються (в ідеалі - протилежні) інтересам держави в особі утворюючих його ядро суб'єктів і територій; ініціювання і підтримка інформаційно-психологічного і геополітичного сепаратизму.
  • 3. Нарощування своєї присутності і впливу - фінансового, технологічного, Інформаційного, ідеологічного - над національними ОТКС і ЗМІ з метою встановлення повного чи тимчасового типового зовнішнього контролю над національними інформаційними ресурсами і психологічною сферою суспільства.
  • 4. Уведення у дію комплексу заходів інформаційної (інформаційно-психологічної) блокади - інформаційна ізоляція, перекриття інформаційних потоків від міжнародних інформаційних ресурсів (або введення зовнішньої цензури на інформацію, що надходить до держави), блокування діяльності на території даної держави суб'єктів інформаційно-психологічного простору, які є щодо даної держави донорами інформаційних ресурсів.
  • 5. Створення негативного психологічного фону (приміром, методом постійної трансляції підконтрольними ЗМІ спеціально підібраних матеріалів, які докладно ілюструють і коментують будь-яку діяльність, явище в житті суспільства чи соціальний процес у певному, як правило, негативному плані щодо діяльності (або окремих її напрямків) системи органів державної влади та місцевого самоврядування, створюючи підґрунтя у потрібний момент для бурхливої негативний і деструктивної реакції суспільства, спрямованої проти державної влади, яку можна спровокувати разовим викидом концентрованої інформації, психологічно спонукаючої до негайних спонтанних дій, що мають характер блискавки, що попадає в бочку з порохом.
  • 6. Формування атмосфери психологічної напруженості в певних окремих сферах життєдіяльності або в суспільстві в цілому.
 
<<   ЗМІСТ   >>