Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Експертиза товарів

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Роль і функції торгово-промислових палат у формуванні міжнародної торгівлі

Особливості функціонування торгово-промислових палат у світі

Виникнення і функціонування торгово-промислових палат безпосередньо пов'язані з розвитком товарного виробництва і торгівлі. Торгово-промислові палати є недержавними, неурядовими органами; їх місце і роль в економічному житті великою мірою залежить від ступеня розвитку держави, її суспільного і соціально-економічного устрою, налаштованості на зв'язки з іншими країнами.

Перші торгово-промислові палати, які можна вважати аналогами чи передвісниками сучасних, з'явилися у європейських містах у XVI ст. у Франції і були засновані як приватні організації. Спочатку вони представляли інтереси лише підприємців певної галузі. Згодом палати стали місцем, де концентрувалися загальні економічні інтереси в такому вигляді, як їх уявляли собі підприємці. Палати стали громадськими інституціями, що представляли інтереси ділових кіл певної території, фінансувалися ними і управлялися їх представниками. їх основним завданням була розробка єдиних правил у виробництві та торгівлі.

Сьогодні у світі функціонує більше 140 національних ТПП. Загальне керівництво їх діяльністю здійснює найбільша міжнародна недержавна організація — Міжнародна торгова палата (МТП), в якій представлені ТПП, ділові кола, компанії та банки із 146 країн світу.

Починаючи з 2001 року, до цієї організації входить і ТПП України.

На європейському континенті національні ТПП утворили Європалату — партнера такої наднаціональної структури як Європейський Союз.

Перші палати на території України виникли у 1850 році у Львові та Чернівцях. У 1912 році в Києві було засноване Південно-Західне відділення Російської експертної палати. Від цих інституцій до Торговопромислової палати України — такий шлях розвитку палатівської системи в Україні.

ТПП тісно співпрацюють з органами влади в галузі формування економічної політики та соціального партнерства. Беручи активну участь у процесі прийняття законів та інших рішень, вони користуються правом законодавчої ініціативи, направляють свої висновки щодо проектів законів, беруть участь у роботі уряду, парламенту та його комісій. Відповідно регіональні та місцеві палати взаємодіють з органами влади регіону, області, міста, беруть участь у прийнятті рішень з питань їх економічного розвитку. При цьому вони виходять не з політичних інтересів яких-небудь партій, а із загальних інтересів усього суспільства, що має принципове значення для стійкості економічної політики власних структур.

Основні підходи до формування членської бази торгової палати

Правовою основою створення та функціонування торгових палат є спеціальне або загальне законодавство країни, а у ряді випадків — власний статут палати.

Існує два підходи до формування членської бази торгової палати:

  • - обов'язкове членство для визначених спеціальним законом учасників господарської діяльності;
  • - добровільне членство.

Критерій характеру членства є досить вагомим аргументом, що впливає практично на всі сторони діяльності торгової палати.

Спеціальні закони "Про палати" деяких країн (Австрія, Іспанія. Люксембург, Нідерланди, Італія, Німеччина, Франція) містять положення, які визначають:

  • - порядок створення торгових палат;
  • - їх правочинність;
  • - основні напрями та сфери діяльності;
  • - порядок управління;
  • - структуру виконавчих органів;
  • - відносини з державними установами.

У цих країнах законом передбачено обов'язкове членство, яке може встановлюватися державою тільки на підставі закону. Позитивним у такого підходу є те, що до сфери відповідальності палати включаються всі без винятку сектори економіки (промисловість, торгівля, банки, страхування, транспорт, послуги та ін.). Таким чином, палата представляє все ділове співтовариство країни або регіону. Це приводить до того, що думки та пропозиції торгової палати мають важливе значення, оскільки виражають збалансовані, узгоджені інтереси всіх секторів економіки. Крім того, обов'язкове членство гарантує тісні контакти у повсякденній роботі з усіма підприємствами регіону.

Такі торгові палати часто називають самокерованими структурами, в яких підприємці вирішують свої проблеми у межах закону самостійно та незалежно від впливу держави. Органи влади (міністри економіки) можуть втручатися у діяльність ТПП тільки у випадках, коли палата допускає порушення чинного законодавства. Незалежність торгових палат від держави закріплена в законі.

Таким чином, діяльність ТПП забезпечується повною фінансовою самостійністю у формуванні та виконання своїх бюджетів, а також свободою прийняття рішень у загальних інтересах незалежно від окремих або групових поглядів. Контроль з боку держави зазвичай здійснюється міністерством економіки або промисловості і стосується, як правило, розслідування скарг на діяльність торгових палат (наприклад, стосовно відмови палати видати сертифікат походження або законності проведених виборів до керівних органів палати), а також правильності створення бюджету за реальності витрат. Разом з тим слід зазначити, що палата у цьому випадку є своєрідною частиною державної ієрархії і підпорядковується урядовим органам, хоча лише у так званій "дорученій сфері діяльності".

У країнах, де не існує законодавства "Про палати", їх організація та діяльність здійснюється на основі загального цивільного законодавства. Торгові палати створюються як компанії з обмеженою відповідальністю під гарантію членів (члени палати відповідають за її обов'язки у межах сплаченого членського внеску). Специфічні положення, які відрізняють палату від комерційної фірми (асоціації промисловців), фіксуються у статуті, у тому числі і принцип безприбутковості, порядок формування членства, принципи управління.

Палати з добровільним членством діють у Великобританії, США, Канаді, Швеції, Бельгії, Норвегії та Швейцарії. Вони створюються на основі цивільного законодавства і реєструються у відповідних реєстрах. Для збільшення членства вони вимушені постійно доводити свою необхідність діловим колам регіонів країни.

Торгові палати мають досить широке коло функцій, які визначаються в основному двома критеріями: по-перше, характером членства в палаті (обов'язкове або добровільне), по-друге, положенням торгової палати в економіці регіону, в якому вона функціонує (центральне або локальне). Як приклад розглянемо коло функцій двох європейських торгових палат з добровільним і обов'язковим членством.

Окрім виконання своєї традиційної представницької функції, що полягає у передачі на розгляд органів державної влади пропозицій ділових кіл, торгові палати у процесі історичного розвитку почали вирішувати й нові завдання, сприяючи розвитку як самого підприємництва, так і економіки своїх регіонів у цілому. Вони почали включати до сфери своєї діяльності послуги з інформаційного забезпечення, участь в управлінні об'єктами інфраструктури, підвищення кваліфікації кадрів, арбітражну практику і сприяння у врегулюванні спорів, сприяння прикордонному співробітництву тощо. ТПП розвинутих країн є інструментом ринкової економіки.

 
<<   ЗМІСТ   >>