Повна версія

Головна arrow РПС arrow Географія промислових комплексів

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Водні, лісосировинні та морські ресурси

Велике значення для промислового виробництва мають джерела водопостачання. Використання води на промислових підприємствах досить значне. Надзвичайно великі потреби у воді в окремих галузях хімічної промисловості, кольоровій і чорній металургії, целюлозно-паперовій промисловості, а також у тепловій

Мінеральні ресурси України

Рис. 3.2. Мінеральні ресурси України

енергетиці. Наприклад, для виробництва хімічних волокон необхідно на 1 т витратити 3-5 тис. м3 води, для виплавки 1 т алюмінію - 1500, нікелю - 800-520, для виробництва 1 т деревної маси на целюлозних комбінатах витрачають 400-500 м3 води.

Отже, джерела водопостачання - це важливий фактор розміщення промисловості та промислового комплексоутворення. Брак води може обмежувати можливості для розвитку хімії, металургії, целюлозно-паперової промисловості, окремих галузей легкої і харчової промисловостей. Потреба у воді зростає зі збільшенням масштабів виробництва і водомісткості технологічних процесів. Тому доводиться створювати штучні водойми на ріках, з яких використовують воду для промислових і сільськогосподарських потреб. Так, в Україні низку водоймищ створено на Дніпрі (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Запорізьке, Каховське), на Дністрі та Південному Бузі. До дніпровської води тяжіють металургія і хімія - важливі галузі більшості великих промислових вузлів Придніпров'я.

Нині поряд із забезпеченням водою промислового виробництва постає проблема збереження якості водних ресурсів у багатьох економічних регіонах. Особливої гостроти ця проблема набула в України. З метою запобігання виснаженню водних ресурсів рекомендується використовувати очищені міські води для зрошення полів, переводити підприємства на замкнуте оборотне водопостачання, знижувати норми витрат води на виробництво продукції.

Лісосировинні ресурси представлені лісовим фондом країн, який прийнято поділяти на три групи. До першої групи належать ліси, що мають водоохоронне, ґрунтозахисне, заповідне, курортно-рекреаційне значення та ін. Вони утворюють зелені зони навколо міст, тому промислова експлуатація таких лісів заборонена. До складу другої групи входять ті лісові масиви, в межах яких дозволяється часткова експлуатація деревини за умови, що кількість промислових вирубок не перевищує щорічного приросту деревини на певній площі. Ця група лісових масивів має важливе захисне значення. їх площі зосереджені переважно в районах Російської Федерації (Волго-В'ятський, Західний Урал, Північно-Західний, Центральний), у Білорусі, Прибалтиці, поліській та лісостеповій зонах України, в Карпатах. Третя група лісів є головним об'єктом промислової розробки. Це найбільші лісові масиви Російської Федерації (Північний, Західно- та Східносибірський, Далекосхідний райони). Саме в цих районах здійснюється основна частина заготовок лісу Російської Федерації, створені потужні лісопромислові комплекси з виробництва пиломатеріалів, целюлози і паперу.

У межах території України вкрита лісом площа не перевищує 14 % (у 2,5 раза менше, ніж загалом у країнах СНД). У західній та північній частинах України вкрита лісом площа становить 20- 40 %, у Карпатах - понад 40 %, у Поліських районах - 25,7 %. У степовій зоні України площа лісів не перевищує 4 % від загальної площі. Потреби у деревині за рахунок власних ресурсів Україна задовольняє на 20-25 %, решта довозиться з європейських районів Російської Федерації та Сибіру.

Морські ресурси - база для формування промислових комплексів з видобутку і переробки продуктів харчування, медичних препаратів, горючих, металічних та інших хімічних речовин. Море - джерело рибних ресурсів, цінних водоростей та промислового звіра. Найбільше значення мають рибні ресурси - основа формування рибопромислових комплексів. Основу сучасної рибної промисловості більшості морських басейнів становить експедиційне океанічне рибальство, до складу якого входять сотні суден риболовного, рибопереробного і транспортного рефрижераторного флоту. Такі судна добувають рибу у відкритому океані, значну частину там же переробляють на плавучих рибозаводах і частину доставляють на берег до берегових рибокомбінатів. Невеликий риболовний флот здійснює вилов риби в прибережних водах і задовольняє потреби місцевих жителів у свіжій рибі.

Успішно розвиваються спеціальні прибережні господарства, які займаються штучним розведенням мідій, трепангів, морської капусти - цінної харчової сировини. Створюються напівпромислові господарства з підводними фермами.

Ще один вид морепромислових комплексів розвивається на основі видобутку і переробки горючих сланців, металічних та інших речовин. Із дна морського шельфу видобувають нафту, газ, хімічні елементи, з морської води - кухонну і глауберову солі, магній, хлор, розсоли для одержання каустичної соди та інші продукти. Оцінюючи природні ресурси як фактор промислового комплексоутворення, варто враховувати той факт, що забезпеченість районів країни корисними копалинами, лісовими, морськими ресурсами неоднорідна і залежить від рівня розвитку промисловості. Регіональні відмінності в масштабах, структурі й ефективності експлуатації природних ресурсів призводять до значної диференціації умов формування промислових комплексів. З огляду на різні умови видобутку сировини і палива промисловість орієнтується на ті сировинні бази, які найбільш доступні для швидкого освоєння і мають найвищі показники експлуатації природних ресурсів.

Характерною особливістю сучасної промисловості є повторення в різних районах певних типів виробничих процесів для певного виду енергії та сировини, які М.М. Колосовський назвав енерговиробничими циклами. Цикл розвивається на основі поєднання певного виду сировини, енергії та охоплює економіко-технологічний "ланцюжок" виробництв від видобутку і збагачення сировини до одержання готової продукції, які можна виробити на місці, з огляду на принцип наближення виробництва до джерел, палива і раціонального використання. Узагальнено можна виокремити чотири головні групи енерговиробничих циклів:

  • 1) гірничопромислові, що розвиваються на базі видобутку і переробки мінеральних ресурсів;
  • 2) агропромислові - на основі виробництва і переробки сільськогосподарської сировини;
  • 3) лісопромислові - на базі заготовки і переробки деревини та дикорослої лісової флори;
  • 4) морепромислові - на основі видобутку і переробки продуктів моря (рис. 3.3).
 
<<   ЗМІСТ   >>