РИНКОВИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Основна мета розділу — показати, яким чином ринковий механізм здійснює координування складних соціально-економічних проблем. Далі ми з'ясуємо, як ринкова інфраструктура впливає на функціонування ринкової системи в цілому та розглянемо позитивні й негативні сторони ринку.

Фундаментальні проблеми економіки

Кожне суспільство, незалежно від його соціально-економічного ладу, чи то воно ґрунтується на суспільній чи приватній, чи державній формах власності, розв'язує такі основні та взаємозв'язані проблеми: Що? Як? Для кого? Тобто це означає:

• • Які товари мають бути виготовлені та в якій кількості? Коли їх треба виробляти? Чи повинні ми випускати більше засобів виробництва, чи товарів народного споживання? Який набір товарів і послуг найповніше задовольняє матеріальні потреби суспільства? Чи виробляти більше продуктів харчування і менше одягу, чи навпаки?
• • Як ці продукти треба виробляти? З яких ресурсів, за допомогою якої технології? Чи виробляти електроенергію з нафти і вугілля, чи за допомогою гідростанцій і ядерних реакторів? Як повинно бути організовано виробництво? Які фірми повинні здійснювати виробництво? Чи розширювати індивідуальне, чи масове виробництво? Чи орієнтуватись на державні фірми, чи на приватні корпорації? Якщо потрібні всі види, то в якій кількості кожен із них?
• • Для кого вироблений продукт? Іншими словами, як національний продукт поділити між окремими індивідами і сім'ями? Чи повинні ми мати суспільство, в якому мало багатих і багато бідних? Чи таке, в якому частка продукту в усіх однакова? Перевага надається м'язам чи інтелектові? Чи повинен лінивий добре харчуватись?

Хоча ці три проблеми є основними для всіх економічних систем, але розв'язуються вони в них по-різному. В умовах, коли ціни на продукти і ресурси встановлюються конкуруючими покупцями і продавцями на відповідних ринках, підприємства керуються мотивом отримання прибутку і недопущення збитків. Тобто вони виготовляють лише ті товари, виробництво яких може принести прибуток, а ті товари, виробництво яких породжує збитки, виготовлятися не будуть. Отримання прибутку або його відсутність виражає відношення між загальною виручкою (доходом), яку фірма отримує від продажу свого продукту, і загальними витратами, пов'язаними з його виробництвом.

Виробництво і прибуток.

Якщо загальний дохід визначається множенням ціни продукту на кількість проданого продукту, то загальні витрати обчислюються множенням ціни кожного ресурсу на кількість використаного у виробництві, а потім додаванням затрат на кожний ресурс.

Для повнішого розуміння цієї проблеми доцільно розглянути поняття "економічні витрати" і "нормальний прибуток". Економічні витрати — це платежі, які необхідно здійснити, щоб придбати і зберегти у своєму розпорядженні потрібні кількості цих ресурсів. Витрати на кожну одиницю цих ресурсів, тобто ціна ресурсів, визначаються співвідношенням пропозиції і попиту на ресурсному ринку.

Слід зазначити, що підприємницький талант, як і матеріальні ресурси та праця, — це такий самий рідкісний ресурс І, отже, має свою ціну. Тому у витрати виробництва повинні входити не тільки заробітна плата, відсоток на капітал і рентні платежі на землю, але й платежі підприємцеві за виконання ним функцій організації виробництва будь-якого товару і поєднання всіх інших ресурсів у процесі цього виробництва. Плата за виконання цих функцій підприємцем називається нормальним прибутком.

Отже, продукт буде виготовлятися лише тоді, коли загальний дохід від його продажу буде достатнім, щоб можна було виплатити не тільки заробітну плату, відсоток і ренту, а й нормальний прибуток. Якщо ж загальний дохід від продажу продукту перевищує всі виробничі витрати, включаючи нормальний прибуток, то сума цього перевищення нагромаджується у підприємця, який виступає в ролі особи, що бере на себе весь ризик і виконує функцію головного організатора всієї діяльності фірми.

Вказана сума перевищення загального доходу над доходом, що покриває всі економічні витрати виробництва, називається чистим, або економічним прибутком. Він не включається до економічних витрат, оскільки підприємство не витрачає його на придбання і зберігання у своєму розпорядженні підприємницького таланту.