Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Напрями державної інформаційної політики

Відповідно до вищевикладеного, виокремлюють напрями державної інформаційної політики. До основних з них належать.

  • 1. Удосконалення законодавства та правового регулювання у інформаційній сфері (в галузі створення та використання інформаційних ресурсів та технологій, реалізації інформаційних прав громадян і прав на результати творчої праці (інтелектуальна власність), регулювання функціонування українських сегментів глобальних інформаційних мереж (Інтернет), охорони прав користувачів інформаційних послуг та продуктів, захист молодого покоління від шкідливого впливу певних видів інформації та послуг, визначення балансу між потребою у вільному обміні інформацією та припустимими обмеженнями на її поширення, регулювання питань захисту державної та комерційної таємниці).
  • 2. Забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації (розвиток нормативного регулювання в галузі захисту даних у телекомунікаційних мережах; покращення та поширення процедур надійної ідентифікації та аутентифікації; стимулювання використання надійних систем криптографії операторами мереж, особливо на ризикованих ділянках (супутниковий або мобільний зв'язок); використання стандартів безпеки для ключових або громадських функцій, у тому числі введення (там, де це необхідно) обов'язкового контролю якості інформаційних процесів; розробка превентивних технічних засобів для забезпечення надійності телекомунікацій; розробка мінімальних стандартів безпеки для операторів та постачальників телекомунікаційних послуг).
  • 3. Розширення міжнародного співробітництва та торгівлі в галузі ІКТ (гармонізація українського законодавства з міжнародним, забезпечення взаємодії українських інформаційних систем із зарубіжними аналогами, створення сприятливих умов для формування єдиного інноваційного та інформаційного простору між країнами СНД на базі загального ринку інформації, товарів, послуг, капіталів та робочої сили).

Одразу ж зазначимо, що підходи до формування напрямів державної політики інформаційної безпеки мають декілька векторів. Так, дані підходи можна окреслювати з огляду на необхідність досягнення певно визначеної мети, наприклад формування інформаційного суспільства. З іншого боку, дані напрями можуть корелювати із загрозами національній безпеці та національним інтересам в інформаційній сфері. Даний підхід репрезентовано у Законі України "Про основи національної безпеки і оборони України".

У ст. 8 даного закону визначені такі основні напрями державної політики національної безпеки в інформаційній сфері:

  • - забезпечення інформаційного суверенітету України;
  • - вдосконалення державного регулювання розвитку інформаційної сфери шляхом створення нормативно-правових та економічних передумов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну;
  • - активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживаннями службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України;
  • - забезпечення неухильного дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступ до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері та переслідування журналістів за політичні позиції;
  • - вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України.
 
<<   ЗМІСТ   >>