Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Яке значення за А. Смітом, має нагромадження капіталу?

Величезного значення Сміт надавав нагромадженню капіталу, вважаючи його одним із найважливіших джерел збагачення нації. Він стверджував, що чим більшим є національний капітал, тим швидше розвиваються землеробство і промисловість, поглиблюється поділ праці і підвищується її продуктивність, зростає попит на неї. Все це, в кінцевому підсумку, сприяє зростанню добробуту народу. Таким чином, капітал у Сміта стає справжнім "господарем" економічного життя. Капітал або відкриває праці нові можливості, або перешкоджає їм; він або робить "плодоносними" землю і працю людини, або залишає їх бездіяльними, мертвими. Сміт намагався довести, що нагромадження капіталу - ключ до багатства народу, що кожен ощадливий господар - благодійник нації, а марнотрат - її ворог.

У чому полягає зміст методологічних основ учення Д. Рікардо?

Рікардо був економістом періоду промислового перевороту, коли в Англії бурхливо розвивався капіталізм, ще більш рельєфно виявилась класова структура суспільства.

Найвідоміша праця Рікардо - "Засади політичної економії і оподаткування" (1817 p.), в якій він найбільш повно виклав свою систему економічних поглядів. Однак він написав і кілька менш відомих праць, які опублікував до 1807 p., зокрема з питань економічної природи грошей і закономірностей грошового обігу, заміни золотих грошей паперовими.

Солідаризуючись із А. Смітом, Д. Рікардо також виділив у суспільстві три основних класи - власників землі, власників грошей і капіталу, необхідного для її обробки, і найманих робітників, працею яких вона обробляється, і три види доходів - ренту, прибуток і заробітну плату. Виходячи з цього, Рікардо дав своє трактування "головного завдання політичної економії", яке полягає, за його словами, в тому, щоб визначити закони, які управляють розподілом доходів. Всю сукупність виробничих відносин між людьми він звів до відносин розподілу, які й вважав предметом політичної економії.

В основі процесів розподілу доходів у суспільстві в системі Рікардо стоять саме класові взаємовідносини, адже він був переконаний, що "зростання доходів капіталістів (прибуток) обов'язково зменшує доходи робітників (заробітну плату), і навпаки", вбачаючи в цьому жорстку й об'єктивну закономірність зі зворотним зв'язком.

Рікардо першим в історії економічної науки в основу своєї теоретичної системи свідомо поставив трудову теорію вартості, з позицій якої розглядав усі економічні процеси, закони і категорії.

За аналогією з концепцією "природного порядку" А. Сміта головною умовою примноження багатства країни, яке розглядається як сукупність вироблених життєвих благ, Д. Рікардо вважав вільну конкуренцію та інші принципи економічного лібералізму - вільне підприємництво, вільну торгівлю та інші "економічні свободи". Лише за умов вільної конкуренції, підкреслював він, "інтереси індивіда і цілого не зіштовхуються", а режим вільної конкуренції "в цілому, з тими чи іншими практичними відступами, є найбільш доцільним і найбільше відповідає інтересами нації". Це показує, що найбільш досконалим суспільством Рікардо вважав суспільство, де найповніше реалізуються принципи вільної конкуренції і вільного підприємництва, тобто капіталістичне (ринкове).

У рікардіанській теоретичній системі при дослідженні економічних процесів і явищ широко застосовувались як метод логічної абстракції, запропонований ще А. Смітом, так і математичні методи, за допомогою яких Рікардо здійснював їх кількісний аналіз, заклавши основу модельного підходу через побудову простих економічних моделей. Як точний і послідовний теоретик, здатний одержати неочевидний висновок із аналізу запропонованих ним простих економічних моделей, Д. Рікардо (за винятком, можливо, Дж. М. Кейнса) не має собі рівних в історії світової економічної думки.

 
<<   ЗМІСТ   >>