Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Організація і методика аудиту

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Перевірка оцінки основних засобів

Одним із найважливіших аспектів аудиторської перевірки основних засобів є перевірка правильності їх оцінки. Основні засоби враховуються в натуральній і вартісній формах. Здійснюючи вартісну оцінку основних засобів, підприємству необхідно виходити з того, що об'єкт основних засобів визнається активом у випадку, якщо існує ймовірність того, що підприємство буде отримувати в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, і його вартість може бути достовірно визначена. Тому при визначенні вхідного сальдо по статті балансу "Основні засоби станом на 1 січня поточного року" необхідно списувати застарілі основні засоби, а також ті, які не відповідають визначенню активів, із віднесенням їх вартості на зменшення нерозподіленого прибутку. Основні засоби, які будуть визнані непридатними для використання протягом звітного періоду, повинні бути списані на затрати цього періоду за їх залишковою вартістю. Аудитор також повинен упевнитися в тому, що основні засоби, які за даними бухгалтерського обліку повністю зношені, тобто з нульовою вартістю, але можуть у майбутньому принести певну економічну вигоду, переоцінені до їх справедливої вартості й відображені в складі необоротних активів підприємства-клієнта.

Згідно з П(с)БО 7, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість — це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Важливим завданням аудитора є перевірка правильності формування первісної вартості основних засобів.

У п. 8 П(с)БО 7 визначено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

♦ суми, сплаченої постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

♦ суми реєстраційних зборів, державного мита й аналогічних платежів, які здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

♦ суми ввізного мита;

♦ суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

♦ витрат на страхування ризику доставки основних засобів;

♦ витрат на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

♦ інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів до стану, в якому вони будуть придатні для використання із запланованою метою.

Аудитору слід звернути увагу на ті основні засоби, які були придбані за рахунок кредиту банку або інших фінансових установ (повністю або частково). У практиці, яка існувала до 1 липня 2000 р., проценти за такими кредитами капіталізувались і вносилися у вартість об'єктів на момент введення їх в експлуатацію. На сьогодні у відповідності з П(с)БО 7 проценти за кредитами на придбання (створення) основних засобів не входять до їх первісної вартості, а відносяться на фінансові витрати звітного періоду.

При безоплатному отриманні основних засобів вони повинні бути оцінені за ринковою (справедливою), а не за залишковою їх вартістю, як це здійснювалося раніше.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

Аудитору слід пам'ятати, що відносно основних засобів справедлива вартість визначається у разі:

♦ безоплатної передачі основних засобів;

♦ якщо основні засоби отримані внаслідок бартерних операцій;

♦ якщо основні засоби передані як внесок до статутного капіталу. Визначення вартості основних засобів, які ремонтувалися, має свої особливості.

Аудитору необхідно впевнитися, що вартість поліпшення основних засобів, унаслідок чого здійснюється покращання технічних характеристик, ефективності роботи основних засобів, приєднана до початкової вартості об'єкта, а витрати на ремонт із метою підтримання основних засобів у нормальному робочому стані віднесена на витрати звітного періоду і не капіталізовані.

Бухгалтерський облік витрат на ремонт основних засобів не збігається з їх податковим обліком. Тому аудитору необхідно враховувати вимоги податкового обліку і впевнитися, що підприємство-клієнт при визначенні валових доходів і витрат із метою оподаткування дотримувалося вимог п. 8.7.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У відповідності з цим пунктом збільшення балансової вартості основних засобів передбачене у випадку їх покращання (поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переоснащення), якщо витрати на ці заходи перевищують 10% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду.

 
<<   ЗМІСТ   >>