Повна версія

Головна arrow Логістика arrow Логістика туризму

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Велика китайська стіна

Стародавня будівельна логістика, система розподілу та доставки будматеріалів, провізії й робочої сили.

Давнє китайське прислів'я "Тільки той побував у Китаї, хто піднявся на Велику китайську стіну" стало звичним для мільйонів туристів, котрі щороку відвідують країну. Про те, наскільки велична стародавня споруда, свідчить і той факт, що навіть із космосу, орбіти космічного корабля, можна побачити цю стіну неозброєним оком. Велика китайська стіна (кит. - "довгий замок у десять тисяч лі") - кріпосна стіна на півночі Китаю, грандіозний пам'ятник архітектури китайської цивілізації. Перші ділянки споруджені в ПІ-IV ст. до н. е. Після об'єднання Китаю (221 р. до н. е.) імператор Цінь Ші Хуан-ді наказав звести суцільний мур (раніше були тільки відокремлені земляні вали), щоб захистити північно-західні межі імперії Цінь від нападів степових народів. Потім китайську стіну неодноразово добудовували і ремонтували. Споруджено стіну зі сходу на захід від р. Шаньхайгуань, на побережжі Ляодунської затоки, до пункту Цзяюйгуань (провінція Ганьсу).

Загальна довжина всіх ліній становить 6352 км (3948 миль), висота - 6,6 м (на окремих ділянках досягає 10 м), ширина нижньої частини - майже 6,5 м, верхньої - 5,5 м. На стіні споруджені каземати для охорони і сторожові башти, а у головних гірських проходах - фортеці. Великий Мур зберігся донині, переважно у вигляді кам'яної захисної стіни династії Мін(ХУІІ ст.).

За легендою стверджують, що душа сплячого Цінь Ші Хуан-ді, потрапивши на місяць, подивилася на землю. Із захмарних висот Китайська імперія видалась йому маленькою цяточкою, і стислась душа імператора, який побачив беззахисну Піднебесну. Тоді й виникла в імператора думка спорудити стіну, котра оточувала б всю імперію, захищала її від варварів, зробила б її "єдиною сім'єю". Але насправді, ідея належить не йому: окремі частини оборонної стіни збудували ще раніше з цією самою метою правителі маленьких царств на півночі Китаю. Прагнення імператора полягало у тому, аби з'єднати ці ділянки. В 221 р. до я. е. імператор Цінь Ші Хуан-ді наказав послати на кордон імперії 300-тисячну армію на чолі з полководцем Мен Тянем з метою зведення між земляними валами фортифікаційних укріплень із каменю та цегли, значна частина яких мала пролягати в непрохідних гірських районах.

Мен Тянь спорудив 34 бази поблизу будівництва, вони мали хорошу транспортну розв'язку, дороги вели в центр країни, ними прямували валки з будівельними матеріалами, провізією та робочою силою. Звідти все розподіляли по гарнізонним селищам, в яких жили будівельники. Реконструкцію попередніх земляних валів та зведення Муру розпочали зі спорудження башт, яких налічувалось майже 25 тис. Вони були різних величин та матеріалу, але кожна мала вигляд піраміди шириною та висотою приблизно 12 м. Відстань між ними становила "два польоти стріли", а з'єднувала їх товста стіна (висота сім метрів).

Будівництво Муру в основному завершили до 213 р. до н. е. Крім 300 тис. солдатів, у спорудженні Стіни брали участь сотні тисяч мобілізованих селян. "Найдовшим цвинтарем світу" називають Великий китайський мур, де поховано майже 400 тис. осіб.

Статуя Христа в Ріо-де-Жанейро

Інтермодальне транспортування з Франції до Бразилії.

Головною пам'яткою Ріо-де-Жанейро вважають статую Спасителя. Вона розташована на вершині пагорба Корковадо на висоті 704 м над рівнем моря. Висота власне статуї - 30 м, не враховуючи 7-метрового постаменту, а її вага становить 1140 т. Ідея споруди виникла в 1922 р., коли святкували 100-річчя незалежності Бразилії. У відомому тижневику повідомили про конкурс проектів на найліпший монумент - символ нації. Переможець Ектор да Силва Коста подав ідею статуї Христа з розкинутими руками, який ніби обіймає все місто. Цей жест відображав співчуття й одночасно радісну гордість. Думку да Силви суспільство підтримало ще й тому, що у зв'язку з її появою унеможливили здійснення колишнього плану спорудження на горі Панді-Асукар великого пам'ятника Христофору Колумбу. До справи приєдналася католицька церква, вона організувала збір пожертвувань у всій країні з метою забезпечення фінансування проекту. Результатом зусиль було зведення статуї за дев'ять років.

Скульптурне зображення сконструювали та виготовили в Парижі. Перед початком робіт архітектори й інженери зустрілись у цьому місті, щоб розв'язати технічні проблеми, пов'язані зі встановленням статуї на вершині пагорба. Потім французький скульптор Поль Ландовський зробив модель голови та рук, водночас інженери зайнялися розробкою її каркаса. Складність їх завдання наочно демонструють нинішні статистичні параметри: голова статуї важить 35,6 т, кисті рук - 9 т кожна, а розмах рук становить 23 м.

Виготовлену статую доставили з Парижа в порт Гавр, а звідти - в Ріо-де-Жанейро на спеціальному кораблі (логістична операція з мультимодальної доставки автомобільним і морським транспортом нестандартного вантажу вагою понад 1100т) та встановили на пагорбі Корковад о. 12 жовтня 1931 р. відбулося її урочисте відкриття та перше посвячення, а раніше змонтували освітлювальну установку. В 1965 р. папа Павло VI повторив церемонію освячення. У цьому році була оновлена освітлювальна установка. Ще одне важливе святкування відбувалося тут у присутності папи Івана Павла II 12 жовтня 1981 р., коли відзначали 50-річчя власне статуї.

Добратися до величної статуї Спасителя нині можна трамвайною лінією, побудованою ще в 1885 р. Кінцева зупинка розміщена на вершині пагорба на відстані 40 м від скульптури. Потім слід піднятися 220 сходинками до постаменту, де розташований оглядовий майданчик. У 2003 р. відкрили ескалатор, яким можна піднятися до підніжжя статуї. Звідси видно пляжі Копакабана та Іпанема, що простяглися з правого боку, а зліва - гігантську чашу найбільшого в світі стадіону "Маракана" та міжнародний аеропорт. З боку моря височіє неповторний силует гори Панді-Асукар.

 
<<   ЗМІСТ   >>