Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

План і програма аудиту власного капіталу

Складіть план самостійно, використовуючи (можна — частково) відображені нижче завдання та додаючи свої, а потім порівняти його з тим, який буде подано на лекції за цією підтемою. Відповідно до методики, яку використовують автори цього посібника, план аудиту за конкретним об'єктом складається за таблицею, поданою в питанні 4 Теми 5 Модуля І.

Завданнями аудиту власного капіталу в цілому є:

  • - перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу в обліку та звітності, встановлення законності й правильності їх формування та цілеспрямованого використання;
  • - встановлення обґрунтованості операцій з формування прибутків, їх розподілу та використання, одержання збитків та їх покриття;
  • - встановлення повноти формування статутного (іншого зареєстрованого) капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання строків внесення часток до статутного (іншого зареєстрованого) капіталу;
  • - перевірка розрахунків щодо неоплаченого та вилученого капіталів;
  • - перевірка стабільності величини статутного (іншого зареєстрованого) капіталу, його відповідності розміру, визначеному установчими документами.;
  • - перевірка правильності формування та використання інших видів капіталу: пайового, додаткового, резервного, капіталу у дооцінках.

Приклад програми (розширеного плану) аудиту власного капіталу подано студентам при вивчені теми 5 "Планування аудиту" Модулю 1 цього посібника, але студенти можуть самостійно розробити програму аудиту за цим об'єктом, або використати запропоновану, доповнивши більшою кількістю процедур, що дасть можливість більш ретельно перевірити наявність та рух власного капіталу на підприємстві, а також з'ясувати можливі порушення щодо організації та методики обліку і документального оформлення його складових.

Методика аудиту власного капіталу

Аудит власного капіталу необхідно розпочинати із ознайомлення з фінансовою звітністю та загальними документами підприємства. На момент надання завдання одному з аудиторів для проведення аудиту власного капіталу, аудиторська фірма повинна оцінити всі установчі та загальні документи на предмет підтвердження права власності на майно підприємства та законні підстави діяльності підприємства. Але основні проблемні питання, які виникають у процесі аудиту, буде з'ясовано саме у цьому питанні підтеми.

Після отримання завдання на проведення аудиту власного капіталу, склавши план і програму (розширений план) проведення аудиту, аудитор відповідно до неї розпочинає проводити перевірку.

Починається перевірка з оцінки загальних документів, що надають право на здійснення конкретних видів діяльності та методики і організації обліку власного капіталу, зазначених у Наказі про облікову політику. При цьому, аудитор визначає методичні та організаційні особливості, з'ясовує можливість застосування тих чи інших методик, які можна запропонувати та оцінює такі питання у Наказі про облікову політику:

  • - оцінює власний капітал підприємства, його складові;
  • - уточнює на підставі робочого у рахунків які саме рахунки і субрахунки використовує підприємство і яким чином деталізується інформація для обліку розрахунків із власниками та за іншими складовими капіталу;
  • - з'ясовує методику розрахунку резервного капіталу та проведення інших відрахувань відповідно до Статуту;
  • - вивчає посадові інструкції бухгалтерів з обліку складових власного капіталу;
  • - з'ясовує порядок формування статутного (іншого зареєстрованого) капіталу, розподілу прибутку тощо.

При проведенні аудиту за цим об'єктом аудиторська фірма повинна виділити для себе, принаймні, чотири напрями перевірки:

  • 1) аудит установчих документів;
  • 2) аудит формування статутного (іншого зареєстрованого) капіталу;
  • 3) аудит розрахунків із засновниками;
  • 4) аудит оподатковування при формуванні статутного (іншого зареєстрованого) капіталу і при розрахунках із засновниками.

Перший напрям припускає перевірку юридичних основ на право функціонування економічного суб'єкта відповідно до чинного законодавства. Другим є перевірка правильності та своєчасності формування статутного капіталу. Третій напрям — перевірка правильності формування статутного капіталу, проміжних і остаточних розрахунків із засновниками (учасниками). Четвертий — перевірка нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

З аналізу цих напрямів випливають наступні завдання перевірки:

  • 1) підтвердити юридичні підстави на право функціонування економічного суб'єкта;
  • 2) підтвердити правильність формування статутного капіталу;
  • 3) підтвердити правильність розрахунків із засновниками;
  • 4) встановити повноту і своєчасність формування статутного капіталу;
  • 5) встановити повноту і правильність розрахунків із засновниками;
  • 6) підтвердити достовірність бухгалтерської (фінансової) звітності в частині:
    • - розміру і структури статутного (іншого зареєстрованого) капіталу;
    • - заборгованості засновників (учасників) по внесках у статутний (інший зареєстрований) капітал;
    • - наявності власних акцій, викуплених в акціонерів;
    • - наявності заборгованості засновникам (учасникам) з виплати доходів;
    • - існування організаційних витрат, а саме — фінансових вкладень в статутні капітали інших економічних суб'єктів;
  • 7) встановити правильність і наявність основи для проведення розрахунків. А саме — надати оцінку отриманих як внески до статутного капіталу матеріальних цінностей (включаючи об'єкти нерухомості), нематеріальних активів, цінних паперів тощо;
  • 8) встановити правильність і своєчасність одержання доходів від участі в статутних капіталах інших економічних суб'єктів;
  • 9) визначити юридичні підстави для входження, участі та вибутті зі статутних капіталів різних економічних суб'єктів;
  • 10) перевірити правильність нарахування, утримання і перерахування податків та інших обов'язкових платежів.

У процесі аудиторської перевірки економічного суб'єкта аудитор повинен провести експертизу установчих документів не тільки на відповідність чинному законодавству, але й на наявність і повноту відомостей, які дозволяють:

  • 1) здійснювати діяльність економічного суб'єкта;
  • 2) проводити розрахунки;
  • 3) виконувати зобов'язання;
  • 4) формувати статутний та інші капітали;
  • 5) уточнювати розрахунки із засновниками;
  • 6) визначити правові та податкові наслідки угод тощо.

Крім того, необхідно пам'ятати, що отриману при здійсненні експертизи установчих документів інформацію, аудитор може використовувати при перевірці інших ділянок і операцій обліку. Тому аудитору в своїх робочих документах варто визначити вплив отриманої інформації на формування повного аудиторського судження при складанні аудиторського звіту щодо достовірності звітності.

У процесі експертизи установчих документів необхідно встановити:

  • - структуру керівництва економічним суб'єктом і повноваження керівників усіх рівнів при прийнятті відповідних управлінських рішень;
  • - своєчасність внесення змін в установчі документи (при їх наявності);
  • - види діяльності економічного суб'єкта;
  • - засновників економічного суб'єкта;
  • - розмір статутного (іншого зареєстрованого) капіталу і частки кожного засновника;
  • - адекватність методів оцінки внесених засновниками часток в статутний (інший зареєстрований) капітал у натуральній і нематеріальній формах;
  • - своєчасність внесення засновниками своїх часток у статутний (інший зареєстрований) капітал;
  • - розмір і вид внесення засновниками своїх часток у статутний (інший зареєстрований) капітал;
  • - правильність оформлення документів по внесках у статутний (інший зареєстрований) капітал;
  • - організаційно-правову форму економічного суб'єкта (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, приватне підприємство та ін.);
  • - чи відноситься до малих підприємств економічний суб'єкт, що перевіряється;
  • - чи передбачено в Статуті проведення зовнішньоекономічної діяльності;
  • - чи визначено рахунки, які має право відкривати економічний суб'єкт в установах банків;
  • - чи передбачено в Статуті створення капіталу у дооцінках, резервного й додаткового капіталу;
  • - чи має право економічний суб'єкт створювати на території України і за кордоном філії й інші структурні підрозділи, виділені на самостійний баланс;
  • - наявність та строк дії ліцензії на здійснення видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства;
  • - порядок розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні економічного суб'єкта за підсумками року після сплати обов'язкових платежів;
  • - правильність начислення доходів засновникам і акціонерам та порядку утримання податку;
  • - правильність оформлення бухгалтерської документації та складання бухгалтерських проведень з формування статутного (іншого зареєстрованого) капіталу;
  • - відповідність записів у первинних документах записам у регістрах бухгалтерського обліку по рахунках і відповідність цих даних даним звітності.

Для узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу економічного суб'єкта призначений пасивний балансовий субрахунок 401 "Статутний капітал", на якому відображається статутний капітал господарських товариств, державних і комунальних підприємств. За кредитом субрахунку 401 "Статутний капітал" відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом — його зменшення (вилучення). Сальдо за цим рахунком повинно відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Згідно із Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [4] на субрахунку 403 "Інший зареєстрований капітал" відображається зареєстрований капітал інших підприємств, зокрема приватних підприємств, формування якого передбачено в установчих документах. Методика відображення господарських операцій за цим субрахунком ідентична до застосування субрахунку 401.

Аудитору необхідно перевірити чи проводяться записи по субрахунках 401 та 403 лише у випадках збільшення чи зменшення статутного (іншого зареєстрованого) капіталу. Треба нагадати, що такі зміни необхідно відображати тільки у встановленому порядку і тільки після внесення відповідних змін в установчі документи підприємства.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [4] рахунок 40 "Зареєстрований (пайовий) капітал" має субрахунок 404 "Внески до незареєстрованого статутного капіталу". На ньому відображаються внески, які надходять для формування статутного капіталу, зокрема акціонерного товариства, після його оголошення і до реєстрації відповідних змін до установчих документів. Сальдо субрахунку 404 після реєстрації статутного капіталу в установленому порядку повинно списуватися у кореспонденції із кредитом субрахунку 401 "Статутний капітал", а у разі якщо підприємству відмовлено у реєстрації статутного капіталу, у кореспонденції з дебетом субрахунку 404 відображаються операції з повернення активів, які надходили як внески.

Після державної реєстрації економічного суб'єкта його статутний капітал у сумі внесків засновників (учасників), передбачених установчими документами (у сумі зробленої підписки на акції), відображається за кредитом рахунка 401 "Статутний капітал" у кореспонденції з рахунком 46 "Неоплачений капітал".

Крім того, необхідно перевірити організацію аналітичного обліку за субрахунками 401 та 404, з'ясувати, чи ведеться аналітичний облік розрахунків із засновниками підприємства на стадіях формування капіталу, за видами акцій, заборгованості по внесках до статутного капіталу.

Контроль за фактичним надходження внесків засновників проводиться за кредитом рахунку 46 "Неоплачений капітал" у кореспонденції із рахунками з обліку: коштів (рахунки 30 "Готівка", 31 "Рахунки в банках"), матеріальних цінностей (рахунки 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 16 "Довгострокові біологічні активи", 20 "Виробничі запаси", 21 "Поточні біологічні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 28 "Товари"), нематеріальних активів (рахунок 12 "Нематеріальні активи") тощо.

У аналогічному порядку перевіряються розрахунки по внесках у статутний капітал із засновниками (учасниками) підприємств інших організаційно-правових форм. При цьому, запис за дебетом 46 "Неоплачений капітал" і кредитом рахунку 401 "Статутний капітал" складається на усю величину статутного (складового), капіталу, оголошену в установчих документах. У тому випадку, коли акції підприємства, створеного у формі акціонерного товариства, реалізуються за ціною, що перевищує їхню номінальну вартість, виручена сума різниці між продажною і номінальною вартістю відноситься в кредит рахунку 42 "Додатковий капітал".

За даними рахунку 67 "Розрахунки з учасниками" перевіряються розрахунки із засновниками підприємства з нарахування і виплати їм доходів. Нарахування і виплата доходів працівникам підприємства, які входять до його засновників, нараховується за кредитом рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам".

Нарахування доходів (дивідендів) від участі в підприємстві відображається записом за дебетом субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" за рахунок прибутку звітного року чи нерозподіленого прибутку минулих років і кредиту рахунку 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами".

Виплата нарахованих сум доходів відображається за дебетом рахунку 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами" у кореспонденції з рахунками обліку коштів. При виплаті доходів від участі в підприємстві продукцією (роботами, послугами) цього підприємства і т. ін., у бухгалтерському обліку це відображається наступними записами: за дебетом рахунку 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами" у кореспонденції з рахунками обліку доходів від реалізації відповідних цінностей. Аналітичний облік за рахунком 67 "Розрахунки з учасниками" ведеться за кожним засновником, учасником, акціонером.

Значну увагу необхідно приділити аудиторській перевірці організації обліку і виплат дивідендів. Підприємство зобов'язане виплатити оголошені за кожною категорією (типом) акцій дивіденди. Дивіденди виплачуються грошима, а у випадках, передбачених Статутом товариства, іншим майном. Джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток підприємства за поточний рік.

Рішення про виплату річних дивідендів та дата виплати, розмір дивіденду та форми його виплати за акціями кожної категорії (типу) приймається загальними зборами акціонерів на підставі Статуту за рекомендацією ради директорів (наглядацької ради) товариства. Загальні збори акціонерів мають право прийняти рішення не виплачувати дивіденди по акціях визначених категорій (типів) або виплачувати дивіденди в неповному розмірі по привілейованих акціях, розмір дивіденду по який визначений у статуті. Тобто, за рішенням зборів, дивіденди можуть бути направлені на розвиток підприємства.

Важливим моментом при проведенні аудиту є перевірка нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Особливу увагу аудитор повинен приділити порядку визначення прибутку, його розподілу та використанню, перевіривши всі операції суцільним методом. Разом з тим, необхідно порівняти виписки з протоколів загальних зборів за операціями, що відображені у бухгалтерському обліку з обліку розподілу та використання прибутку.

Всі виявлені порушення в процесі аудиту повинні бути зафіксовані у робочих документах аудитора з посиланням на копії первинних документів і регістрів, які аудитор повинен прикласти до свого звіту.

Для накопичення інформації аудиторові доцільно використовувати таблиці, у яких відображаються всі викривлення: помилки, розбіжності, зловживання тощо, що надасть більше можливостей для визначення загальної суми викривлень.

 
<<   ЗМІСТ   >>