Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Бюджетна система України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Вклад окремих князів у розвиток фінансових відносин

Із багатогранної діяльності київських князів щодо розбудови держави виділимо ті аспекти, які безпосередньо або опосередковано стосувалися поповнення або використання коштів княжої казни. При цьому розглянемо їх за двома напрямами — зовнішнім і внутрішнім.

Олег (882—912 pp.)

Зовнішній напрям:

За Олега Русь постала як могутня держава — у військовому, економічному й культурному аспектах, з якою почали рахуватись сусідні держави.

Укладення торговельних договорів з греками. Договори 907 і 911 pp. були досить вагомими для Русі — купці отримували привілейовані права на торгівлю з Грецією.

Внутрішній напрям:

Утвердження Олега на Київському престолі. За свідченням істориків, ця подія, яка сталась близько 882 p., ознаменувала початок створення східнослов'янської державності. Руська Північ була об'єднана з руським Півднем. Поступово володіння розширились. Загалом у Київській Русі проживало близько 20 різних народів.

Заклав основи стабільних надходжень до казни київського князя. Це були як військові джерела, так і доходи від інших видів діяльності, зокрема примусові податки або торгівля. Так, Новгород платив 300 гривень на рік.

Створив адміністративний апарат, який брав участь у державних справах. Наприклад, у договорі Олега згадується "под рукой его светлых її великих князь її его великих бояр".

Ольга (945—964 pp.)

Зовнішній напрям:

  • 1. Установлення дружніх стосунків з могутніми державами — Германією часів цісаря Оттона Великого та Візантією.
  • 2. Прийняття християнської віри, що було початком підготовки до Хрещення Русі.

Внутрішній напрям:

Запровадження дійового державного апарату, що дозволив правити близько 20 років без значних соціальних і військових потрясінь.

Постійний контроль за поточними державними справами. Так, Ольга об'їхала всю державу: була і на Десні, на Лузі, на Мсті, у Новгороді, у Пскові. У санях або на звичайному возі проїжджала тисячі кілометрів.

Вважається по праву "матір'ю" податкової системи — створила не лише спеціальний апарат із державних чиновників, а й установила такі норми і правила збору данини, які забезпечували княжу казну і не викликали повстань населення. Ось як про це оповідає "Повість минулих літ": "І пішла Ольга по Древлянській землі з сином своїм і дружиною, встановлюючи устави й уроки; й існують становища її й ловища"; "...пішла Ольга до Новгорода й встановила по Мсті погости й данини, й по Лузі оброки й данини, ловища (мисливські угіддя) її є по всій землі".

Від системи полюддя, яке існувало до неї, вона перейшла до нового порядку стягнення данини через спеціально посланих для цього чиновників від князівської адміністрації, що приймали її від населення в укріплених пунктах — "становищах". Порядок сплати данини і податків доводився наперед.

Започаткувала стабільність надходжень до казни з власних княжих угідь — ловищ, перевесищ (землі для полювання), знамен (бортних дерев, де були бджоли).

Уперше запровадила елементи розподілу між державною княжої казною і власними доходами. Данину з древлян, а можливо й з інших племен було поділено на три частини: дві надходили в Київ, а третина — у Вишгород, місто Ольги1.

Запровадила постійний судоустрій держави, який включав державних чиновників і певний механізм винесення вироків.

Володимир Великий (980—1015 pp.)

Зовнішній напрям:

1. Забезпечення дружніх стосунків з могутніми, а також сусідніми державами шляхом війн, дипломатичних стосунків, матримоніальних союзів. Українська держава постає як одна з наймогутніших в Європі, про що оповідав Київський митрополит Іларіон через 30—35 років після смерті Володимира в "Слові":. .не в худій бо і невідомій землі володів (Володимир), но в Руській, яка відома і слишима в усіх кінцях землі" і був там "єдинодержцем".

Запровадження християнства на Русі, що поставило Київську Русь в один ряд із цивілізованими державами Європи й Азії.

Надійно забезпечив захист держави від посягань ворожих племен і держав.

Внутрішній напрям:

Запровадження християнства дало змогу вирішити важливі соціальні питання:

запровадити писемність і книжність;

влаштувати школи і книгописні майстерні (скрипторії);

запровадити в державі могутній механізм управління державними справами, що суттєво допомагав князю, — церкву.

Повернув до складу Київської Русі окремі території, які на той час відійшли. Так, у 981 р. увійшли до складу держави хорвати і дуліби, протягом 981—984 pp. — радомичі і в'ятичі. За Володимира чіткіше визначилися кордони, що збігалися з етнічними рубежами східнослов'янської етнокультурної спільноти. На Сході кордони сягали межиріччя Оки і Волги, Заході — Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, на Півночі — Чудського, Ладозького, Онезькогоозер, Півдні — Дону, Росі, Південного Бугу. Це поповнило доходи княжої казни.

Провів адміністративну реформу. Суть її полягала в тому, що в княжих містах, які входили до Київської держави, правили нащадки місцевих племен і проводили досить незалежну політику, яка не завжди відповідала внутрішнім інтересам об'єднаної держави. Тому Володимир наприкінці 80-х років X ст. послав 12 своїх синів, а також близьких до себе людей — бояр, старших дружинників тощо до різних міст Київської Русі, що в основному забезпечило єдність внутрішньої політики. Будь-які спроби непокори Володимир жорстоко карав. Так, відомий випадок з його сином Ярославом (Мудрим), коли за небажання платити данину Володимир збирався йти на нього війною.

Провів судову реформу. Сутність її полягала в запровадженні нового зведення законів усного звичаєвого права, яке Нестор-літописець назвав "Уставом земельним". Був удосконалений також попередній кодекс — "Закон руський". Відтоді від імені київського князя не тільки призначали довірених людей на посади земельних князів, а й суд здійснювали люди князя, підлеглими яких, у свою чергу, були урядовці нижчого рангу, що порядкували у тій чи іншій волості.

Забезпечив подальшу системність у зборі надходжень до княжої казни, що її започаткувала княгиня Ольга. Ця системність будувалась на зміцненні позицій київського князя в економічному і політичному аспекті, контролі за збиранням податків, упровадженні офіційних юридичних норм збирання податків і судочинства.

Запровадження стабільних відрахувань із княжої казни на підтримання функціонування церковних закладів.

 
<<   ЗМІСТ   >>