Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Рекреаційна географія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ТЕРИТОРІАЛЬНІ РЕКРЕАЦІЙНІ СИСТЕМИ

Системи і комплекси

Подальший розвиток рекреаційної географії неможливий без використання системного підходу, котрий не тільки не вичерпав себе, а й фактично не був використаний повною мірою. Системний підхід є загальногалузевим, але кожна галузь знань знаходить у ньому риси, притаманні лише їй. Не є винятком і рекреаційна географія.

Базуючись на численних визначеннях системи, можна зробити висновок, що є основні положення, на яких ґрунтується це поняття: а) наявність певної множини (не менше двох) взаємопов'язаних елементів; б) утворення множиною єдиного цілого (має властивість цілісності); в) певна мета або призначення, характерні для всієї сукупності в цілому; г) прагнення поєднання об'єктів до збереження структури; д) прагнення до відновлення елементів, яких "бракує" множині (властивість автономізації); е) виконання кожним елементом сукупності певних функцій, які працюють як на себе, так і на все поєднання в цілому.

У рекреаційній географії все ще невирішена, хоча тимчасово і втратила гостроту, проблема розмежування понять "система" і "комплекс". Вчені мають домовитися, щоб розділити ці поняття.

У принципі можна говорити про те, що всі дослідники визначають близькість понять, а також те, що поняття "система" є більш загальним стосовно поняття "комплекс". Із цього випливає, що будь-який комплекс — це система, але не кожна система є комплексом. Домінує думка, що комплекс — це система з високим ступенем внутрішнього взаємозв'язку, досить жорстко організована, з великою інерційністю і стійкістю.

Для рекреаційної географії таке визначення недостатнє. Напевно, відмінності між системою і комплексом у цій науці полягають не тільки в силі взаємозв'язку елементів, а й у його характері. Взаємодія господарських об'єктів у комплексі, на відміну від системи, відбувається обов'язково через конкретну територію, тобто комплекс утворюється на основі опосередкованих територією зв'язків і відносин, а система — просторових зв'язків. Унаслідок цього географічні комплекси завжди формуються на обмеженій опосередкованою взаємодією території, а системи не мають територіальних обмежень.

У рекреаційній географії розглядаються територіальні системи, тому в ній основними є поняття "територія" і "простір" та похідні від них. Територія як найважливіше поняття географії визначає всі інші її фундаментальні категорії. Характерною особливістю сучасності в зростання значення території як поняття й об'єкта дослідження економічної і соціальної географії, що пов'язано не тільки з використанням політичної кон'юнктури. Поступово, як у географії, так і в суспільстві в цілому, приходить розуміння того, що територія, утримуючи на собі всі земні природні і створені людиною об'єкти, створює певну "ауру" їх взаємодії, взаємозумовленості і взаємопов'язаності.

Сам термін "територія" неоднозначний, але в більшості випадків вживається для позначення якоїсь частини земної поверхні, що має певну внутрішню єдність, їй притаманні деякі природні та антропогенні якості і ресурси, що характеризуються протяжністю, географічним положенням, різним рівнем просторової близькості та інтенсивності.

Поняття "простір" є загальнонауковим. Відомо, що простір і час — дві взаємопов'язані форми існування матерії. У географічних науках термін "простір" використовується дуже широко, але все ще немає чіткого і досить однозначного визначення географічного простору. Крім того, значного поширення набуло використання терміна "простір" як синоніма терміна "територія". Разом з тем таке змішування понять є неприпустимим.

Рекреаційна географія немов розриває континуум "простір — час", абстрагується від останнього, використовуючи лише незначні його частини, швидкості і відрізки. Водночас географічний простір реально зовсім не те, що вкладається в загальнонаукове поняття "простір". Під економіко-географічним простором варто розуміти двомірний (площинний) простір. На відміну від фізичної географії, тривимірність в економічній і соціальній географії майже не використовується.

Подальша конкретизація поняття "економіко-географічний простір" пов'язана з розмежуванням простору і території. Можна запропонувати таке визначення простору: це територія, що характеризується лише властивістю протяжності і площі, тобто абстрактна територія, на якій свідомо з метою проведення певного дослідження або у зв'язку з можливістю не зашкодивши справі знехтувати її природними й антропогенними умовами і чинниками останні не беруться до уваги. Відірвати на Землі простір від території неможливо. У філософії, фізиці — таке можливе, але тільки не в географії. У цьому розумінні територія і простір близькі, але плутати їх не можна. Простір — абстрактна, геометрична територія, не пов'язана із загальними й особливо конкретними її особливостями, умовами, чинниками, ресурсами і т. ін.

Терміни "територіальна організація" і "просторова організація" є найскладнішими і найменш розробленими в географічній науці. Вони вживаються принаймні в п'яти загальних значеннях і не менш ніж у п'яти інших, більш вузьких. Безумовно, таке трактування одного з основоположних понять економічної і соціальної географії не сприяє розробці стрункої теоретичної моделі рекреаційної географії. Воно пов'язане з неоднозначністю не тільки термінів "територія" і "простір", а й "організація", що вживається у трьох значеннях. Територіальна організація — це певний рівень просторової упорядкованості, узгодженості й взаємодії господарських об'єктів на конкретній території. Просторова організація — це те саме, але на абстрактній, геометричній території.

Запитання та завдання

  • 1. Назвіть основні положення, на яких ґрунтується поняття "система".
  • 2. Чим відрізняються системи від комплексів?
  • 3. У чому полягають відмінності понять "територія" і "простір"?
  • 4. Які особливості застосування поняття "простір" у рекреаційній географії?
  • 5. Дайте визначення територіальній організації.
  • 6. Що таке просторова організація?
 
<<   ЗМІСТ   >>