Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

На які групи поділяв Дж. Коммонс "угоди" суспільства?

Всі "угоди" в суспільстві Коммонс поділив на три групи: ринкові, адміністративні й розподільчі. Перші з них, як він міркував, включають п'ять учасників: покупця і продавця, потенційного покупця і потенційного продавця, а також суд, який визначає "правила гри" і налаштований на примирення сторін. Другі - це "угоди" між керівниками і підлеглими, а треті - це рішення правлінь корпорацій, оподаткування, бюджети і регулювання цін. Шляхом юридичного регулювання "угод" усуваються суперечності ринкової економіки. А причини загострення соціальних суперечностей, на думку Коммонса, приховані в недоліках механізму юридичного регулювання конфліктів.

Хто був засновником емпіричного інституціоналізму, і які були його погляди?

Засновником емпіричного, або кон'юнктурно-статистичного, інституціоналізму став Уеслі Клер Мітчелл (1874- 1948). В основній праці "Економічні цикли" (1913 р., розширене перевидання у 1927 р.) Мітчелл намагався використати статистику для обґрунтування справедливості основних положень інституціоналізму, поєднуючи її з теорією американського філософа-прагматика Дж. Дьюї.

Особистий внесок Мітчелла в інституціональну теорію полягає: по-перше, у з'ясуванні впливу на економічні фактори (в категоріях грошового обігу, кредиту, фінансів тощо) неекономічних чинників - психології поведінки та інших засобів визначення закономірностей у кон'юнктурних коливаннях цих показників на ґрунті застосування широкого масиву статистичних даних щодо фактичних матеріалів у математичний обробці; по-друге, в спробі обґрунтування концепції безкризового економічного циклу за допомогою різних варіантів державного втручання в економіку.

Інституціоналізм Мітчелла не мав критичної спрямованості. Його вабив "голий" емпіризм, який багато в чому сприяв втраті інституціоналізмом тієї популярності, якої він набув завдяки Т. Веблену і Дж. Коммонсу. Однак заради справедливості слід підкреслити, що це сталось ще й внаслідок появи кейнсіанства - економічного вчення Дж. М. Кейнса, яке вийшло на передові позиції в економічній науці, надаючи конкретні рекомендації щодо оздоровлення ринкової економіки. Інституціоналізм на певний час (до 60-х років) відійшов у тінь.

У чому полягає основна ідея праці У. Мітчелла "Економічні цикли: Проблема і її постановка"?

Обробивши величезний статистичний матеріал, американський економіст Уеслі Мітчелл (1874-1948) дійшов висновку, що не слід шукати загальні причини виникнення циклічних криз. Кожна криза має специфіку, свої причини. Економічні цикли (криза - складовий елемент, одна з фаз циклу) розгортаються під впливом багатьох сил та різноманітних факторів, що переплітаються і, як правило, взаємопосилюють один одного.

Висновок Мітчелла: економічні цикли становлять багатофакторний процес. Кожен з них унікальний і потребує окремого пояснення. Визначальну роль у формуванні циклу Мітчелл відводить цінам, курсам цінних паперів, процесам, що відбуваються у сфері обігу.

Аналізу грошової системи, кредиту Мітчелл приділяв особливу увагу. Він називав гроші двигуном економічного життя і вважав, що поряд з мистецтвом "робити" гроші варто опанувати мистецтво їх витрачати (Мітчелл - автор трактату "Відсталість у мистецтві витрачати гроші").

Завдання, вирішення якого прагнув знайти Мітчелл, полягало в тому, щоб, по-перше, прогнозувати кон'юнктуру (протягом чверті століття він відігравав визначальну роль у Національному бюро економічних досліджень); по-друге, визначити інструменти, здатні послабити циклічні коливання.

Мітчелл - автор концепції "випередження" і "запізнювання". Він зробив практичні висновки з нерівномірності динаміки оптових і роздрібних цін, руху цін і заробітної плати. Економісти, які критикували Мітчелла за недооцінку теорії, підкреслювали велику значущість його висновків і кількісного методу.

За словами В. Леонтьєва, У. Мітчеллу, його учням і послідовникам США зобов'язані великомасштабним розгортанням описової економічної статистики, без якої не тільки сучасна економічна наука, а й багато сучасних економічних установ не могли б досягти сучасного рівня розвитку.

Підходи до обчислення національного продукту були по справедливості оцінені фахівцями, що продовжували роботу в цьому напрямку. Мітчеллівський аналіз інвестицій і циклу передбачив подальші розробки і висновки теоретиків.

 
<<   ЗМІСТ   >>