Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Теоретичні надбання економічного вчення Альфреда Маршалла

Альфред Маршалл - фундатор неокласичної економічної теорії (economics), видатний англійський теоретик, професор Кембріджського університету, засновник і глава кембріджської економічної школи [1]. Вважав, що принципи, відкриті класиками будуть завжди зберігати своє значення.

А. Маршалл:

  • 1) намагався розробити універсальну економічну концепцію на основі синтезу елементів трудової теорії вартості і теорії граничної корисності, що збагатило науку більш глибоким аналізом взаємозв'язку виробництва і обміну на основі функціонального методу дослідження;
  • 2) йому вдалося перебороти протиріччя теорії граничної корисності й теорії факторів виробництва і сконцентрувати основну увагу на розробці теорії ціни, яка займає центральне місце в теоретичній моделі А. Маршалла.

Створена А. Маршаллом economics, використовуючи маржинальний аналіз, досліджувала поведінку суб'єктів господарювання на рівні мікроекономіки, тобто на рівні окремої фірми, галузі. Саме цим, вважав британський дослідник, і повинна займатися економічна наука, якій він дав таке визначення: "політична економія або (Economics) - це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті; вона вивчає ту частину індивідуальних або суспільних дій, яка найбільш тісно пов'язана з придбанням і споживанням матеріальних атрибутів добробуту. З одного боку - це наука про багатство, але з другого - це наука про людину, яка відчуває на собі вплив самих різних факторів; щодо економіки, то вона цікавиться переважно тими мотивами, які впливають... на поведінку людини в її економічному житті" [2]. Такий підхід став визначальним у створенні кембріджської школи.

Примітки

  • 1. Основна праця Альфреда Маршалла (1842-1924) - "Принципи економіко" (1890), над якою він працював більше 20-ти років, а виправляв і доповнював до кінця життя. Ця праця складалася з 6 томів і витримала вісім видань за життя автора і є одним з найвеличніших товарів з економічної теорії за останні 100 років і справедливо заслужила своє місце серед класики. А в цілому наукові заслуги А.Маршалла в галузі економіки порівнюють з відкриттями Коперника в астрономії.
  • 2. Маршалл А. Принципы экономической науки, т.1. Пер с англ. - М., Издательская группа "Прогресс", 1993, с.56,69.

Основні передпосилки неокласичної економічної теорії

У концептуальному ядрі неокласики (економічного мейнстриму або mainstream economics) базовими передпосилками (постулатами) є наступні [1].

  • 1. Принцип методологічного індивідуалізму передбачає модель раціонального (обмежено раціонального) економічного агента.
  • 2. Агентам вменяється принцип максимізації, який визначає економічну поведінку агентів ринку у відповідності з категорією суб'єктивної корисності.
  • 3. Необхідним є наявність конкуренції (в різних видах) між агентами.
  • 4. Передбачається можливість досягнення ринкової рівноваги, тобто постулюється зростання граничних витрат в міру поступового збільшення випуску, або "закон спадної віддачі факторів виробництва"[2].

Принцип методологічного індивідуалізму ряд науковців вважають основоположним: всі економічні феномени розуміються через індивідуальні дії економічних агентів. Економічний суб'єкт - таким може вважатися як індивід, так і фірма і навіть держава - є головною відправною точкою теоретичного аналізу. Саме індивідуальна поведінка уявляється головною для розуміння сутності економічних процесів, причому не тільки на мікро-, але й на макрорівні.

Система постулатів, яка базується на принципі методологічного індивідуалізму, зберігає свою стійкість. Ще не склалося альтернативного напряму економічного знання, який би основувався на інших методологічних передпосилках.

Примітки

  • 1. Під mainstream economics розуміється загально дисциплінарна організація економічного знання, об'єднана загальними ідеалами і нормами економічних досліджень. До цього напряму відносяться як ортодоксальна економічна теорія, так і неоінституціональна теорія.
  • 2.Даний набір передпосилок може бути представлений в різних варіаціях. Список постулатів мейнстриму може бути розширений за рахунок включення таких аксіом, як наявність стійких "виявлених переваг", які визначають "ринковий вибір" суб'єктів ринку; аксіоми про повну інформованість суб'єктів ринку; трактовкою суб'єктів ринку як "представницьких агентів" - одноманітних добросовісних індивідів і фірм; уявленням про те, що мотивація суб'єктів ринку (заробітна плата, дохід на капітал, інші доходи) визначається за загальними законами ринкового ціноутворення тощо (Кирдина С.Г. К переосмыслению принципа методологического индивидуализма. - М. : Институт экономики РАН, 2013, с.8).
 
<<   ЗМІСТ   >>