Головна Інформатика
Інформаційні системи і технології на підприємствах
|
|
|||||
Повторне використання компонентів ІСОднією з характерних ознак інженерної діяльності є використання готових рішень або деталей. Однак промислове використання готових рішень у програмній інженерії ще не стало повсякденною практикою. Приблизно 80 % програмістів працюють над створенням програм обліку й організаційного управління на кількох рівнях: окремого підрозділу фірми, окремого аспекту діяльності фірми, фірми в цілому, корпорації, галузі і, нарешті, держави. Це, переважно, задачі розрахунків, статистики, допомоги у прийнятті рішень при управлінні різноманітними ресурсами - кадровими, фінансовими тощо. За оцінками експертів, 75 % таких робіт дублюють одна одну: на тисячах підприємств створюються програми складського обліку, нарахування зарплати, розрахунку витрат на виробництво продукції, складання маршрутів деталей на виробничому конвеєрі тощо. Хоч більшість із цих програм типові, але кожного разу знаходяться особливості, що не дозволяють застосувати розроблену раніше програму. Тому нині активно розвивається напрямок водночас і науковий, і інженерний, який названо повторним використанням або компонентним розробленням програм. Компонентне розроблення - це метод побудови ПЗ як композицій готових компонент з конструкцій за каталогом. Повторне використання - це використання для нових розроблень будь-яких фрагментів інформації, здобутих у процесі розроблення інших ІС. Повторно використовувані компоненти - елементи знань про минулий досвід розроблення систем програмування, які можна використовувати для створення нових ІС без участі їх розробників. Менеджмент розроблення ІССлід зазначити, що кількість невдалих проектів зменшилася в компаніях, які працюють над невеликими за обсягом, а тому більш зручними для управління, проектами. Аналіз проектів, що зазнали краху, дав можливість виділити найбільш поширені причини провалів. До них можна віднести такі:
Методологія створення ІССтадії та етапи розроблення ІС визначають відповідні державні стандарти. У них наводиться повний перелік стадій та етапів створення автоматизованих систем для різних етапів життєвого циклу (в конкретних умовах стадії та етапи можуть поєднуватись одне з одним або не виконуватись взагалі залежно від особливостей ІС, які створюються, і від домовленості між розробником системи та її замовником). Життєвий цикл інформаційної системи - це період, який починається з моменту прийняття рішення про необхідність створення ІС і закінчується у момент її повного вилучення з експлуатації. Відомі такі стандарти життєвого циклу ІС:
Стандарт ГОСТ 34.601-90 передбачає такі стадії й етапи створення автоматизованої системи (АС):
Ескізний, технічний проекти і робоча документація - це послідовна побудова все більш точних проектних рішень всіх видів забезпечення інформаційної системи. Допускається виключати стадію Ескізний проект і окремі етапи робіт на всіх стадіях, об'єднувати стадії Технічний проект і Робоча документація в Техноробочий проект, паралельно виконувати різні етапи і роботи, включати додаткові. Проте цей стандарт не зовсім підходить для проведення розробок у нинішніх умовах, оскільки багато процесів відображено у ньому недостатньо, а деякі положення застаріли. Стандарт ISO/IEC 12207:1995 (Information Technology Software Life Cycle Processes) є основним нормативним документом, що регламентує склад процесів життєвого циклу ІС. Він визначає структуру життєвого циклу, що містить дії, які мають бути виконані під час створення ІС. Кожен процес поділяється на набір дій, кожна дія на набір завдань. Кожен процес, дія або завдання ініціюється і виконується іншим процесом в міру необхідності, причому немає наперед визначених послідовностей виконання. Зв'язки за вхідними даними при цьому зберігаються. |
<< | ЗМІСТ | >> |
---|