Класифікація особистого страхування

Особисте страхування регламентується ЗУ "Про страхування".

Особисте страхування можна визначити як галузь страхової діяльності, яка має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.

Особисте страхування має багато спільного із соціальним страхуванням, і насамперед щодо об'єктів страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням і соціальним є відмінності. Головна з них стосується джерел формування страхових фондів. В особистому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в соціальному - кошти підприємств, установ, організацій.

В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв'язку із виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування.

Особисте страхування об'єднує короткострокові і довгострокові договори страхування.

За довгостроковими договорами у страховика виникає відповідальність у разі смерті або дожиття до закінчення строку страхування чи визначеної договором строку дії.

За короткостроковими договорами відповідальність страховика виникає в разі:

• - смерті внаслідок нещасного випадку;
• - втрати тимчасової постійної непрацездатності;
• - захворювання;
• - звернення до медичного закладу.

Особисте страхування може здійснюватися в добровільній і обов'язковій формі. Зосередимо увагу на добровільному особистому страхуванні.

Необхідність особистого добровільного страхування зумовлюється як ризиковим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеня ризику життя у зв'язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зростанням частки людей похилого віку в загальній чисельності населення. Це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та її рахунок і передбачає формування захисних механізмів через перерозподіл індивідуальних доходів.

Особисте страхування включає:

• - страхування від нещасних випадків;
• - страхування життя;
• - добровільне медичне страхування;
• - страхування додаткової пенсії.

Здійснення особистого страхування пов'язане з певними труднощами. При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це таке страхування пов'язане, по суті, з установленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, який може завдати страховий випадок.

Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також порядком накопичення коштів для здійснення страхових виплат. Враховуючи останнє, страхування життя, що характеризується поступовістю такого накопичення протягом дії договору страхування, об'єднує накопичувальні види особистого страхування, а страхування від нещасних випадків і медичне страхування - ризиковані.

Розрахунок страхових тарифів в особистому страхуванні

Поняття "страховий тариф" у страховій термінології відповідає термінам: тариф-брутто, тарифна ставка, брутто-ставка і означає ставку платежу за страхування з одиниці страхової суми, відображає ціну страхового ризику та інших витрат страховика з організації страхового захисту за укладеним договором страхування. Отже, страховий тариф є найважливішим елементом у погодженні інтересів сторін страхових відносин. На страховий тариф покладено вирішення суперечливого завдання: з одного боку, його мінімізація для можливості здійснення страхування широкому колу страхувальників, з іншого - його максимізація для можливості забезпечення значних обсягів страхової відповідальності. Отож, однією з умов установлення раціонального страхового тарифу є підтримання еквівалентності інтересів страхових партнерів, що відповідає замкнутому розподілу збитку одного застрахованого на всіх учасників страхового портфелю.

Встановлення та розрахунок оптимального страхового тарифу досить складна та кропітка праця, яка потребує використання теорії ймовірності та теорії великих чисел, високого рівня професіоналізму та значного інформаційного забезпечення.

Страхові тарифи у разі добровільної форми страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків.

Актуарні розрахунки - це система математичних та статистичних закономірностей, які є основою для встановлення стосунків між страховиком і страхувальником. Вони ґрунтуються на математичних формулах, що визначають механізм формування та використання страхового фонду в довготермінових страхових угодах.

Актуарні розрахунки грунтуються на таких засадах:

• - страхові події мають ймовірний характер, що мусить впливати на величину страхових платежів;
• - загальна закономірність тут проявляється через сукупність відокремлених страхових випадків, що зумовлює необхідність розрахунку собівартості страхової послуги стосовно своєї страхової сукупності;
• - нерівномірність та рівномірний характер подій, що підлягають страхуванню, зумовлюють необхідність формування спеціальних резервів, які перебувають у розпорядженні страховика, а також визначання їх оптимального розміру;
• - необхідність прогнозування сторнування (зменшення страхового портфеля) договорів та експертного оцінювання їхньої величини;
• - необхідність дослідження норми позичкового відсотка впродовж певного проміжку часу та виявлення тенденції його руху;
• - наявність повного або часткового збитку, пов'язаного із страховим випадком, зумовлює необхідність вимірювання його величини та здійснення його розподілу в просторі та в часі за допомогою спеціальних таблиць;
• - необхідність дотримання еквівалентності між страховими внесками страхувальника та страховим забезпеченням з боку страховика;
• - потреба у виділенні групи ризику в межах даної страхової сукупності.

Завдання актуарних розрахунків:

• - дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності;
• - визначення математичної імовірності настання страхового випадку, обчислення частоти і міри складності наслідків спричинених збитків як за групами збитків, так і за всією страховою сукупністю;
• - математичне обгрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи та прогнозування тенденції їх розвитку;
• - математичне обгрунтування необхідних резервних страхових фондів страховика, а також джерел та способів їх формування;
• - дослідження норми дохідності капіталу при інвестування страховиком зібраних страхових внесків, а також тенденцій її зміни протягом певного часового інтервалу;
• - визначення залежності між величиною процентної ставки та брутто ставки.

Розрахунок страхових тарифів здійснюються в два етапи:

• 1-етап - розрахунок максимального страхового тарифу (брутто-ставки) по галузях (сферах управління, видах виробництв, на підставі статистичних даних). Максимальний страховий тариф розраховується з метою визначення та подальшого затвердження нормативів платежів обов'язкового страхування, що відносяться на собівартість продукції;
• 2-етап - розрахунок страхових тарифів для кожного об'єкта страхування з урахуванням ступеня ризику.

Розрахунки проводяться при таких припущеннях:

• 1. Усі підприємства галузі (сфери управління, види виробництва), що підлягають обов'язковому страхуванню, являють собою секцію страхування.
• 2. Вартість основних фондів кожного підприємства, що підлягає обов'язковому страхуванню, є його страховою сумою 5.
• 3. Кожна аварія, що відбувається на окремих об'єктах секції страхування, є страховим випадком.
• 4. Величина страхового відшкодування при кожній аварії є рівною величині збитку.

Розрахунок максимальних страхових тарифів (1-й етап) можна здійснювати на підставі даних збитковості за попередні роки, наданих підприємствами.

Брутто-ставка Т складається з двох частин:

• - нетто-ставки Т_п, яка розраховується на підставі даних збитковості та ймовірності настання страхових випадків і покриває збитки по страхових випадках за статистикою попередніх років;
• - страхового навантаження, яке визначається у відсотках до брутто-ставки і покриває видатки страхової компанії на ведення справи;
• - і розраховується за формулою: