Повна версія

Головна arrow Право arrow Адвокатура

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Адвокат - підзахисний.

Дуже важливим фактором у роботі адвоката на досудовому слідстві є встановлення нормальних, етично витриманих відносин з підзахисним щодо узгодження позиції стосовно пред'явленого обвинувачення. Досі не знайдено відповіді на запитання: як діяти адвокатові, якщо йому стане відомо від підзахисного про обставини, що несумісні з мораллю та суперечать матеріалам справи. Адвокат, згідно із законом, мусить здійснювати захист за будь-яких обставин. Але адвокат не має індульгенції від церкви і не вільний від суспільства, в якому він живе, та його моралі.

Приклад. Адвокат здійснює захист обвинувачуваного у вбивстві. Останній при зустрічі з захисником зізнався адвокату, що злочин справді вчинено ним, однак він буде категорично заперечувати свою причетність до вбивства. Підсудний також повідомив, що має інформацію про спроби його друзів на волі вплинути на потерпілих з метою змусити їх відмовитися від претензій.

Захисник обурений цинізмом обвинувачуваного, йому щиро шкода жертву і потерпілих, однак повідомити будь-кому довірену йому таємницю чи відмовитися від захисту з таких мотивів він не може. Він повинен продовжувати захист за будь-яких обставин, навіть всупереч власним уявленням про совість і справедливість.

Резюме: Закон, що зобов'язує адвоката захищати за будь-яких умов, не може бути аморальним, адже приймається законодавчим органом від імені народу. Отже, адвокат, що обирає свою професію добровільно, апріорі погоджується діяти за Законом за будь-яких умов, а тому його дії морально виправдані.

У цьому і полягає унікальність становища адвоката, і очікувати від нього справедливості у наведеній ситуації означає нерозуміння завдань адвокатури в цілому. Ще менш обгрунтовано очікувати від адвоката обіцянки у вигляді присяги про те, що він буде справедливим. Інше питання - вибір засобів досягнення мети безпосередньо адвокатом. Тут адвокат може і зобов'язаний виявити і педантичність, і особисту порядність.

Обґрунтовано вимагати від адвоката високого професіоналізму і сумлінності при веденні справи, охайності у виборі засобів захисту і моральності їх застосування при виконанні адвокатського обов'язку.

Робота на досудовому слідстві зобов'язує адвоката до певної активності, якої вимагає участь у процесуальних слідчих діях: присутність на допитах окремих осіб, участь у слідчому експерименті, впізнанні, виїзді на місце злочину і т. ін. Активність на досудовому слідстві - це, по-перше, реальна можливість виправити окремі вади слідства на ранній стадії, не залишаючи їх до розгляду справи судом.

На практиці виникають ситуації, коли адвокат під час слідства стикається з явно помилковим кроком слідчого, що може сильно підірвати позицію обвинувачення в суді. Здавалось би, логічно викласти свої сумніви у клопотанні про виправлення помилки. Але, аналізуючи дії слідчого, адвокат доходить висновку, що останній не зацікавлений в об'єктивному розслідуванні справи і, природно, використає цю нагоду так, щоб виправити виявлену адвокатом помилку на користь обвинувачення. З тактичних мотивів, краще утриматись від такого клопотання. Завдання адвоката - не лише виявити у справі обставини, що виправдовують підозрюваного, обвинувачуваного та підсудного чи пом'якшують його відповідальність, але і грамотно використати ці обставини на користь підзахисного.

Вкрай делікатною і важкою для адвоката є ситуація, коли для полегшення позицій захисту необхідні свідчення особи, проти виклику якої заперечує сам обвинувачуваний з особистих чи інших мотивів. Тут немає єдиного рецепту. Якщо обвинувачуваний недостатньо реально уявляє собі загрозу майбутньої відповідальності або легковажно розраховує уникнути її і без допиту цього свідка, адвокат має докласти всіх зусиль до того, аби донести до свідомості підзахисного можливі наслідки його дій.

Якщо ж зусилля адвоката наштовхуються на безглузду упертість або нерозуміння обвинувачуваним ситуації, адвокат має повідомити підзахисному про прийняте ним рішення і самостійно клопотати перед слідчим про виклик такого свідка. У цьому разі обвинувачуваний може відмовитися від послуг адвоката - це його право. Якщо ж цього не відбудеться, адвокат вільний приймати рішення самостійно. Не буде зайвим нагадати, що прийняття подібного рішення - це результат дуже серйозних міркувань і завжди ризик.

На запитання, чому варто бути вкрай обережним у виробленні єдиної позиції захисту на попередньому слідстві й у суді, можливо, відповість пропонований епізод з адвокатської практики.

Але є колізії і більш мотивованого характеру. Підзахисний з якихось, лише йому відомих, міркувань, тобто усвідомлено обрав позицію захисту, що іншим, в тому числі і захисникові, видається безглуздою, безперспективною і непродуманою. Насправді, вона осмислена і підкріплена якимись факторами, відомими лише підзахисному.

Раніше наводився приклад, коли обвинувачуваний С. на попередньому слідстві визнавав себе винним в дачі хабарів вії епізодах. Під час зустрічі з адвокатом останній запитав, як підсудний схильний вести себе в суді. Пославшись обіцянку на Замісника Прокурора республіки, що йому більше ніж 6 років суд не дасть, підсудний заявив, що буде наполягати на своїх свідченнях і далі.

Оце і є мотивована колізія, що базується на певних міркуваннях, сподіваннях підсудного, яка робить адвоката заручником підсудного. Погодившись з такою позицією останнього, адвокат прирікає себе у будь-якому фіналі на роль маріонетки підсудного у разі очікуваного фіналу і на роль козла-відбувайла - у фіналі небажаному. Від такої перспективи потрібно делікатно відмовитись під будь-яким мотивом.

Адвокат-клієнт: позаофіційні стосунки.

Взаємини адвоката з клієнтами - особами, з якими він уклав угоду на ведення справи, та із самим підзахисним неминуче поділяються на офіційні і неофіційні.

Ненормативні відносини з клієнтами, якщо підзахисний утримується під вартою, зводяться до інформування останніх про подробиці справи, про позицію підзахисного на слідстві, про його прохання, поради і вимоги, про можливі перспективи розвитку справи.

Клієнти - родичі і близькі арештованого, обвинувачуваного і сам підзахисний - нерідко звертаються до своєї довіреної особи - адвоката з проханням передати яку-небудь конфіденційну інформацію - запискою на папірці. Чого гріха таїти, нерідко адвокати погоджуються на таку заборонену законом "послугу", не замислюючись, яку серйозну небезпеку може містити передана інформація для нього самого. Окрім того, що адвокат при цьому йде на грубе порушення закону, він може мимоволі виявитися співучасником злочинної змови чи потрапити в іншу халепу. Тому варто рішуче відкидати спроби клієнтів утягти себе в подібні протиправні витівки.

Резюме. Певна дипломатія і обережність у відносинах з клієнтом - це важливий компонент досвідченого адвоката, який упереджує можливі недосказанність клієнта, заплановані хитрощі чи однобокі відверто егоїстичні сподівання.

Коли ми говоримо про бездоганне знання адвокатом-захисником своїх прав і уміння ними як слід користуватися, то маємо на увазі професійних адвокатів, але не категорію випадкових людей, що виявилися причетними до цієї непростої справи - "фахівців у галузі права", яким Конституційний Суд України своїм рішенням від 16 жовтня 2000 р. широко розкрив двері до здійснення захисних функцій у період досудового слідства та розгляду справ у суді.

Юрист іншої спеціалізації (юрисконсульт, нотаріус тощо), який рідко звертається до КПК, як правило, не завжди компетентний щодо обсягу прав захисника і техніки їх використання. Незнання своїх прав та обов'язків за наявності бажання легко виправити - достатньо прочитати ст. 48 КПК - і прогалину ліквідовано. Але це лише верхівка проблеми. Головне - це досвід використання захисником своїх процесуальних прав захисником, що набувається роками.

 
<<   ЗМІСТ   >>