Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Основи екології

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Заповідна справа - збереження біорізноманіття рослин і тварин

Історія виникнення і розвитку міжнародних созологічних органів охорони природи. Роль Організації Об'єднаних Націй, її структурних підрозділів у збереженні природи. Міжнародні, регіональні созологічні організації. Значення сучасних міжнародних організацій у збереженні природного середовища. Структура державних природоохоронних органів в Україні. Основні права природоохоронних органів - міжнародних, державних, регіональних.

Охорона природи - це прикладна галузь теоретичної екології, її технологічні прийоми, мета якої зберегти, врятувати природу і як ціле, і її окремі компоненти - зникаючі, що чисельно скорочуються, мало вивчені види. Тому часто виділяють окремий розділ - созологія (гр. созо - рятувати). Термін "охорона" за тлумачним словником означає не давати, не допускати, ставити перепони до користування будь-чим. Отже, в цьому розумінні термін "охорона природи" недолугий.

Мета созології зберегти, відновити чисельність виду та його місце в природному середовищі. Цьому сприяють природоохоронні організації - державні, громадські різних рівнів - від міжнародних до місцевих.

Вже наприкінці XIX ст. століття визначилися риси нинішньої біосферної кризи - підвищена захворюваність та смертність, зростання забрудненості довкілля хімічними, фізичними, біологічними чинниками, зникнення видів. І вже тоді були намічені основні заходи, здатні їй запобігти. Але в період двох світових воєн, революцій вони не отримали розвитку.

Підтвердженням цього стала угода, укладена в 1875 р. між Австрією, Угорщиною та Італією про охорону перелітних птахів. У 1882 р. була підписана угода про регулювання рибальства в Північному морі, а в 1897 р. Росія, США, Японія підписали угоду про охорону морських котиків.

Ще в 1913 р. вчені, промисловці 18 країн - Австрії, Австралії, Аргентини, Бельгії, Великобританії, Голландії, Данії, Іспанії, Італії, Німеччини, Норвегії, Португалії. Росії, Сполучених Штатів Америки, Угорщини, зібралися в Берні (Швейцарія) на Конференцію з міжнародних проблем охорони природи. Розглядалися питання стану природи у світі, захисту зникаючих видів флори і фауни, боротьби із забрудненням природного середовища.

У 1935 р. Канада та США підписали угоду про не забруднення повітря, яка стала основою сучасної "Декларації принципів контролю забруднення повітря" для європейських країн.

Після другої світової війни однією з найважливіших угод міжнародного значення у сфері охорони морського середовища стала Лондонська конвенція 1954 р. про не забруднення морів нафтопродуктами.

У сфері правового захисту рослинного світу слід виділити найважливіші документи, загальний зміст яких наведено в табл. 17.

Таблиця 17. Конвенції в сфері збереження природи, її біорізноманіття, які ратифіковані Україною

№ з/п

Назва документа

Місце, рік прийняття

Затверджено законом України

1.

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська)

м. Рамсара, Іран, 1971 р.

№437/96-ВР, від 28.05.1987

р.

2.

Конвенція про охорону дикої флори та фауни (Бернська)

м. Берн, Швейцарія, 1979 р.

№436/96 від 29.10.96 р.

3.

Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська)

м. Бонн, Германія, 1980 р.

№535-14 від 19.03.1999 р.

4.

Протокол про обмеження викидів окислів азоту або їх транскордонних потоків до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані

м. Софія, Болгарія, 1988 р.

№153-89-п, від 03.06.89 р.

5.

Поправка до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар

м. Лондон, Англія, 1990 р.

6.

Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті

м. Еспо, Фінляндія, 1991 р.

№534-14 від 19.03.99 р.

7.

Конвенція про охорону біологічного різноманіття

м. Ріо-де-Жанейро, 1992 р.

№257/94-ВР від 29.11.94 р.

8.

Конвенція про захист Чорного моря від забруднень (Бухарестська)

м. Бухарест, Румунія, 1992 р.

№3939 від 04.02.94 р.

9.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї (Женевська)

м. Женева, Швейцарія, 1993 р.

№187-14 від 16.10.98 р.

10.

Конвенція про ядерну безпеку (Віденська)

м. Відень, Австрія, 1994 р.

№736/97-ВР від 17.12.97 р.

11.

Протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (Картах енська)

м. Картахена, Мексіка, 1995 р.

№152-15 від 12.09.02 р.

12.

Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (Гаазька)

м. Гаага, 1995 р.

№62-15

від 04.07.02 р.

13.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї

м. Женева, Швейцарія, 1993 р.

№187-14 від 16.10.98 р.

14.

Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин

№535-14 від 19.03.99 р.

15.

Протокол ООН про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктиду

м. Нью-Йорк, США,

2001 р.

№2284-14 від 22.02.01 р.

Отже, існує досить розгалужене міжнародне законодавство, виконання державами вимог якого може забезпечити збереження природного біорізноманіття. Велике значення у збереженні природного середовища, його живих і неживих об'єктів мають громадські організації різних рівнів - міжнародного, державного, місцевого.

На підставі міжнародного законодавства створюються заповідні території. В даний час на планеті налічується 552 великих державних заповідників, національних парків. В Азії - 182, Європі - 157, в тому числі в країнах СНД - 93, Африці - 94, Америці - 85 (у США - 27 ), в Австралії - 21.

Питання

  • 1. Що таке охорона природа та созологія?
  • 2. Коли виникла занепокоєність станом природи?
  • 3. Охарактеризуйте міжнародні документи, спрямовані на охорону природи.
 
<<   ЗМІСТ   >>