Інструментарій фондового ринку

Державні (муніципальні) цінні папери (ДЦП) — це боргові зобов'язання держави (місцевих органів влади) у формі цінних паперів.

Основні цілі випуску державних цінних паперів:

• — фінансування поточного бюджетного дефіциту (з метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери);
• — регулювання грошової маси в обігу (випуск державних ЦП є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов'язань означає збільшення грошової маси);
• — касове виконання державного бюджету (передбачає використання короткострокових цінних паперів для того, щоб в межах одного бюджетного року ліквідувати короткостроковий розрив між доходами і видатками);
• — згладжування нерівномірного надходження податкових платежів (у деяких випадках розрив між доходами і видатками бюджету зумовлений незбалансованістю надходжень податкових платежів, а випуск державних ЦП може усунути цю причину);
• — забезпечення комерційних банків ліквідними активами (розміщуючи свої активи у державні цінні папери, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й безризиковий товар).

Існує кілька способів первинного розміщення державних цінних паперів:

• — аукціон;
• — відкритий продаж (цінні папери продають усім, хто бажає);
• — індивідуальне розміщення (продаж державних цінних паперів окремим інституціональним інвесторам або приватним особам).

Муніципальні цінні папери (МЦП) випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, пов'язаних з об'єктами громадського користування.

Характерні особливості муніципальних цінних паперів:

• — за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним ЦП, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;
• — за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;
• — здебільшого мають неринковий характер;
• — доходи на такі цінні папери, зазвичай, не оподатковуються;
• — можуть бути іменними і на пред'явника;
• — під час випуску може передбачатися право дострокового погашення їх емітентом.

За типом забезпечення МЦП класифікуються:

• — облігації під загальне зобов'язання (це незабезпечені боргові зобов'язання, тобто заставних зобов'язань емітент на себе не бере; випускаються для фінансування проектів, що не приносять доходів);
• — облігації під дохід від проекту (погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого їх було випущено);
• — облігації під конкретний податок (гарантією виконання зобов'язань за цими облігаціями є надходження до місцевого бюджету певного виду податку);
• — облігації під заставу нерухомості (забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності).

Українські державні та місцеві цінні папери

Основними видами вітчизняних ДЦП є:

• — облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);
• — казначейські зобов'язання (векселі);
• — депозитні сертифікати НБУ;
• — приватизаційні папери;
• — цінні папери, що розміщуються за кордоном.

ОВДП — цінні папери, що засвідчують внесення власником коштів до держбюджету та підтверджують зобов'язання держави відшкодувати власникові номінальну вартість ЦП у передбачений ними термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше непередбачено умовами випуску).

ОВДП емітуються з початку 1995 р. Первинне розміщення відбувається на УМВБ. Обов'язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів, яке є гарантом своєчасного погашення облігацій. Генеральний агент — НБУ. Спосіб розміщення облігацій — з дисконтом на аукціоні. Форма облігацій — дематеріалізована (записи на електронних рахунках). Операції з ОВДП можуть здійснювати іноземні інвестори через уповноважені українські банки.

Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, які розміщуються серед населення, засвідчують внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.

Казначейські зобов'язання є:

• — довгострокові — від 5 до 10 років (КМУ);
• — середньострокові — від року до 5 років (КМУ);
• — короткострокові — до року (Мінфін України).

Казначейські зобов'язання можуть мати форму векселів. Згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", вексель — ЦП, що підтверджує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власникові векселя. Векселі можуть випускати Мінфін, НБУ і Державне казначейство.

Депозитний сертифікат НБУ — це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і процентної плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.

Приватизаційні папери — вид державних цінних паперів, що підтверджують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Серед державних цінних паперів, розміщених за кордоном, є облігації державної зовнішньої позики України.

Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішенням місцевих Рад народних депутатів лише на пред'явника, і кошти, отримані від реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів, позабюджетних фондів.

Згідно зі Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", акція — цінні папери без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді AT і членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку в вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації AT.

Акції класифікуються за такими критеріями:

• — місце розміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному ринках);
• — форма розпорядження (акції на пред'явника й іменні);
• — права власника (акції прості та привілейовані);
• — вигляд (акції у документарній і бездокументарній формах).

На міжнародному ринку ЦП обертаються акції транснаціональних компаній двох видів: євроакції й американські депозитні свідоцтва.

В іменній акції зазначається ім'я власника — лише він є акціонером і користується відповідними правами.

Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред'явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.

Прості акції не гарантують власникам дивідендів — останні виплачуються з розміру прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також дивідендів на привілейовані акції, однак дають право голосу. Привілейовані акції гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації і дають пріоритетне право на участь у розподілі майна AT за його ліквідації, але не дають власникові права голосу.

Бездокументарна форма випуску акцій — це запис у комп'ютері (обліковий запис), що підтверджує права власності на ЦП.

У США, Канаді, Англії та деяких інших країнах привілейовані акції мають такі види:

• — кумулятивні привілейовані акції (невиплачені дивіденди на них накопичуються і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції);
• — не кумулятивні (власники втрачають дивіденди за той період, коли не було оголошено про їх виплату);
• — привілейовані акції з часткою участі (дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції перевищують цю суму);
• — конвертовані (можуть бути обміняні на певну кількість простих акцій);
• — привілейовані акції зі ставкою дивідендів, що коригується (дивіденди на ці акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів);
• — ретрективні (власник такої акції може змусити корпорацію погасити її);
• — підпорядковані (деякі AT випускають привілейовані акції різних класів з різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу).

В Україні можуть випускатися такі види акцій:

• — іменні прості;
• — іменні привілейовані;
• — на пред'явника прості;
• — на пред'явника привілейовані.

До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди, назва AT, рік виплати дивідендів.

На сумарну номінальну вартість акціонерам може видаватися сертифікат, який не є ЦП і реквізити його не регламентуються.

До боргових ЦП суб'єктів господарювання належать:

• — облігації підприємств (організацій);
• — депозитні й ощадні сертифікати;
• — векселі.

Облігації підприємств — це вид боргових цінних паперів, що слугують цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов'язання перед власниками облігацій про їх викуп в обумовлений термін і виплату доходу.

За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні та на пред'явника, а за формою випуску — на купонні (мають купони, за якими виплачуються проценти) і безкупонні.

За строком обігу облігації є:

• — короткострокові (до року);
• — середньострокові (від 1 до б років);
• — довгострокові (понад 5 років);
• — вічні (не передбачають остаточного погашення).

За способом забезпечення облігації поділяються на заставні (ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власникові облігації надається право отримати заставне майно у власність за несплату боргу) та беззаставні (не забезпечені майном емітента. Причинами їх випуску можуть бути: нестача фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг).

За способом виплати доходу облігації класифікуються на:

• — процентні облігації (погашаються за номінальною вартістю зі сплатою фіксованого процента);
• — безпроцентні облігації (не передбачають виплати процента);
• — кумулятивні (процент є кумулятивним, якщо не сплачується, то додається до претензій власника);
• — облігації з "плаваючим курсом" (дохідність змінюється залежно від існуючих процентних ставок, але має встановлений мінімум);
• — двовалютні облігації (розміщення та виплата доходів здійснюється в одній валюті, а погашення — в іншій);
• — облігації з участю у доходах (дають власникам права акціонерів щодо отримання дивідендів).

Залежно від місця обігу облігації є внутрішні та міжнародні (євроноти — короткострокові ЦП з плаваючою ставкою; єврооблігації — випускаються на великий термін і розміщуються на фондових ринках кількох країн).

Згідно з українським законодавством облігації можуть бути іменними та на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.

Депозитні й ощадні сертифікати банків — це письмові свідоцтва комерційних і ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів і процентів на них. Різниця між депозитними й ощадними сертифікатами полягає в тому, що перші призначені для юридичних осіб, другі — для громадян (США, Росія).

Українське законодавство не робить різниці між депозитними й ощадними сертифікатами. Згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів на нього.

Ощадні сертифікати є строкові або до запитання, іменні та на пред'явника.

Вексель, як уже зазначалося, підтверджує забезпечене зобов'язання сплатити в зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником — простий вексель, а також боржником чи іншою особою — переказний вексель.

На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу — за допомогою передавального напису вони можуть переходити з рук до рук. Ця властивість забезпечує векселям можливість:

• — виступати як засіб кредитування;
• — прискорювати розрахунки між суб'єктами господарювання;
• — слугувати інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;
• — замінювати низку бартерних операцій.

Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 р., до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.

Векселі випускаються на спеціальних бланках, котрі векселедавці купують у НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.

До похідних ЦП належать:

• — інвестиційні сертифікати;
• — варанти;
• — опціони;
• — ф'ючерси;
• — форварди.

Інвестиційний сертифікат — ЦП, який випускається інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу в вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.

Варант — ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (впродовж установленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику змогу отримати дохід за рахунок різниці курсів простих і привілейованих акцій та облігацій.

Опціон — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.

Ф'ючерс — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу в визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата чи розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф'ючерсного контракту від його виконання лише за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту впродовж строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше двох років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП і фондового ринку.

Форвардний валютний контракт — це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів і процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум місяць від дати укладання угоди).

Мета форвардних валютних контрактів — здійснення хеджування зміни депозитних ставок, або мінімізація ризиків від зміни курсу валют. Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом і ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) на дату розрахунків за цим контрактом.

Сурогати ЦП — фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.

Свідоцтва про депонування акцій з'явилися на українському ринку в 1993—1994 pp. як своєрідні замінники акцій російських підприємств. Мета цих свідоцтв — обійти законодавчо встановлені Росією вимоги щодо емісії іменних акцій: депозитні свідоцтва дозволяли знеособлювати акції і продавати їх на українському ринку. Власники таких свідоцтв мають проблему отримання дивідендів, за якими треба їхати до іншої країни.

Білети — дають право на володіння часткою акцій.

Житлові сертифікати — боргові зобов'язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.

Запитання для самоконтролю

• 1. Охарактеризуйте розвиток фондового ринку XIX—XX cm.
• 2. Як розвивається фондовий ринок в Україні?
• 3. У чому полягає суть фондового ринку?
• 4. Проаналізуйте сектори фондового ринку за способами розміщення цінних паперів.
• 5. Назвіть принципи функціонування фондового ринку.
• 6. У чому суть регулювання обігу цінних паперів?
• 7. Розкажіть про державно-правове регулювання фондового ринку.
• 8. Які Ви знаєте основні законодавчі акти, що регулюють фондовий ринок в Україні?
• 9. Назвіть завдання і функції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
• 10. Охарактеризуйте регулювання фондового ринку через непряме втручання держави у ринок.
• 11. Які основні риси та функції саморегулювання фондового ринку?
• 12. Які завдання і функції учасників саморегулювальних організацій фондового ринку?
• 13. У чому суть технічного інвестиційного аналізу? Лінійного графіка ціни закриття? Біржового графіка? "Японського свічника"? Точкової діаграми?
• 14. Охарактеризуйте фондові індекси залежно від виду ринку, що оцінюється, від виду цінних паперів, що оцінюються, і від способу розрахунку індексів.
• 15. Назвіть етапи процесу первинного розміщення цінних паперів.
• 16. У чому зміст поняття "андерайтинг"?
• 17. Розкажіть про відкрите та закрите розміщення цінних паперів.
• 18. Проаналізуйте складові статуту та правила фондової біржі.
• 19. Які-функції клірингового банку?
• 20. У чому сутність лістингу та делістингу?
• 21. Яке призначення брокерської контори фондової біржі?
• 22. Охарактеризуйте методи "простого аукціону'' та "подвійного аукціону".
• 23. Які Ви знаєте види операцій на фондових біржах?
• 24. Проаналізуйте функції та завдання брокерів і дилерів.
• 25. Розкажіть про організацію позабіржовогоринку цінних паперів.

Тести

• 1. Батьківщиною фондової біржі вважається:
  • а) порт Амстердам;
  • б) порт в Англії;
  • в) порт Антверпен;
  • г) Нідерланди;

ґ) Голландія.

• 2. Одну з перших у світі фондових бірж було створено:
  • а) на початку XVI ст.;
  • б) на початку XVII ст.;
  • в) на початку XVIII ст.;
  • г) наприкінці XVI ст.; ґ) наприкінці XVII ст.
• 3. Нью-йоркську фондову біржу було створено:
  • а) у 1531 p.;
  • б) у 1869 p.;
  • в) у 1817 p.;
  • г) у 1873 p.;

ґ) у 1895 р.

• 4. Початок фондового ринку в Україні датується:
  • а) XVIII ст.;
  • б) XVII ст.;
  • в) XVI ст.;
  • г) XIX ст.
• 5. На новій фондовій біржі приймаються акції корпорацій обсягом не менше:
  • а) 5 %;
  • б) 10 %;
  • в) 15 %;
  • г) 25 %;

ґ) 35 %;

та стажу бездоганної роботи корпорацій не менше:

• а) 5 років;
• б) 4 років;
• в) 3 років;
• г) 2 років;

ґ) року.

• 6. На позасписковому біржовому ринку обслуговуються компанії зі стажем роботи'.
• а) 5 років;
• б) 4 роки;
• в) 3 роки;
• г) 2 роки;

ґ) року;

та обсягом продажу своїх акцій на біржі не менше:

• а) 35 %;
• б) 25 %;
• в) 15 %;
• г) 10 %;

ґ) 5 %.

• 7. "Ведмежий ринок" розрахований на суб'єктів:
  • а) що купують з розрахунком на зниження цін;
  • б) що купують з розрахунком на підвищення цін;
  • в) що продають з розрахунком подальшого зниження цін;
  • г) що продають з розрахунком подальшого підвищення цін.
• 8. "Бичачий ринок" розрахований на суб'єктів:
  • а) що продають з розрахунком подальшого зниження цін;
  • б) що продають з розрахунком подальшого підвищення цін;
  • в) що купують з розрахунком на підвищення цін;
  • г) що купують з розрахунком на зниження цін.
• 9. До споживачів фондового ринку належать:
  • а) органи місцевої влади;
  • б) домашні господарства;
  • в) органи центральної влади;
  • г) підприємства;

ґ) інституціональні інвестори.

• 10. До постачальників фондового ринку належать:
  • а) домашні господарства;
  • б) органи влади;
  • в) органи самоврядування;
  • г) підприємства;

ґ) інституціональні інвестори.

• 11. До учасників, котрі обслуговують фондовий ринок, належать:
  • а) аудиторські фірми;
  • б) органи влади;
  • в) консалтингові фірми;
  • г) портфельні інвестори;

ґ) домашні господарства.

• 12. До органів, які регулюють діяльність учасників фондового ринку, належать:
  • а) органи влади;
  • б) органи самоврядування;
  • в) аудиторські фірми;
  • г) фондова біржа;

ґ) консалтингові фірми.

• 13. Система правового регулювання фондового ринку охоплює:
  • а) законодавчі та підзаконні акти;
  • б) етику фондового ринку;
  • в) органи, які обслуговують ринок;
  • г) органи, які регулюють ринок;

ґ) традиції та звичаї;

• 14. Міжнародне правове регулювання фондового ринку здійснюється:
  • а) у системі окремих міжнародних договорів;
  • б) у системі Європейського Союзу;
  • в) у системі Світового банку;
  • г) у системі Міжнародної організації комісій з цінних паперів.

ґ) у системі Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

• 15. Елементами державного регулювання фондового ринку є:
  • а) непряме втручання держави у фондовий ринок;
  • б) державні нормативні й законодавчі акти;
  • в) органи прямого державного втручання у фондовий ринок;
  • г) етика фондового ринку;

ґ) звичаї та традиції;

• 16. Регулювання діяльності фондового ринку здійснюється такими гілками влади:
  • а) виконавчою;
  • б) місцевою;
  • в) центральною;
  • г) законодавчою;

ґ) судовою.

• 17. Вимоги, які висуваються перед саморегулюванням фондового ринку:
  • а) конкретність;
  • б) концептуальність;
  • в) раціональність;
  • г) обґрунтованість;

ґ) обачність;

• д) послідовність.
• 18. До саморегулювальних організацій належать:
  • а) об'єднання підприємств і домашніх господарств;
  • б) об'єднання дилерів і брокерів;
  • в) фондова біржа;
  • г) національний депозитарій;

ґ) об'єднання банківських установ;

• д) об'єднання інвестиційних фондів.
• 19. Характерні ознаки саморегулювальних організацій фондового ринку:
  • а) захист інтересів держави;
  • б) забезпечення регулювальних функцій;
  • в) добровільність об'єднання;
  • г) захист інтересів членів організації;

ґ) наявність різноманітних видів діяльності.

• 20. Виконавчим органом, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку в Україні, є:
  • а) Національний депозитарій України;
  • б) Міністерство фінансів;
  • в) Державна комісія з фондового ринку;
  • г) Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;

ґ) Національний банк України.

Задачі

Задача № 1

Бета компанії становить 1,5. Дохідність ринкового портфеля акцій за Доу-Джонсом — 16 %, державні облігації дають 8 %, щорічний приріст дивідендів компанії становив 3,5 % і в наступному році інвеститори сподіваються отримати дивіденд 45 грн на акцію. Визначте за цими даними поточну ціну акції.

Задача № 2

Визначте коефіцієнт платіжності акціонерного товариства, якщо дивідендна віддача акції 66, а коефіцієнт "ціна — дохід" дорівнює 0,52.

Задача № З

Скільки Ви заплатите за облігацію, яку випущено на чотири роки з номінальною вартістю 8000 грн, купонною ставкою 9 % і сплатою процентів щопівроку? Припустіть, що на цей період схожі облігації дисконтуються під 12 %.

Задача № 4

Знайдіть коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій, коли відомо, що акціонерне товариство емітувало 16 480 привілейованих акцій, а його чисті активи — 4120 грн.

Задача № 5

Скільки б Ви заплатили за привілейовану акцію зі щорічним дивідендом 0,23 грн? На ринку схожі акції дисконтуються під 23%.

Задача № 6

Знайдіть коефіцієнт ліквідності акцій, якщо підприємство емітувало 790 000 акцій, загальний обсяг пропозицій акцій — 835 000 шт., ринкова вартість акції 0,2 грн, а коефіцієнт обігу акцій — 4.

Задача № 7

Доходи та дивіденди на звичайні акції компанії щорічно зростали на 7 %. Найближчими роками сподіваються зберегти ці темпи приросту. Останні щорічні дивіденди становили 2,50 грн на акцію. Визначте вартість звичайної акції компанії, якщо необхідна ставка доходу дорівнює 20 %.

Задача № 8

Визначте коефіцієнт "пропозиції — попиту" корпорації, якщо відомо, що ціна пропозиції акцій дорівнює 1,13 грн за акцію, а ціна попиту на акції — 0,7 грн за акцію.

Задача № 9

За допомогою МОКА та наведених даних визначте вартість акції компанії, якщо останні щорічні дивіденди, які сплачувала компанія на акцію, були 800 грн; постійний щорічний приріст становить 3,02 %; бета компанії — 2,05; ставка доходу на ринковий портфель — 13 %; ставка доходу на державні облігації — 10 %.

Задача № 10

Визначте дивідендну віддачу акції, якщо коефіцієнт "ціна — дохід" дорівнює 0,8, розмір нарахованого дивіденду становить 608 грн, а прибуток на одну акцію — 10 грн.

Задача № 11

Компанія випустила шестирічну облігацію з номінальною вартістю 500 грн і з купонною ставкою 5 %. Інтереси сплачуються щорічно, дисконтна ставка для подібних облігацій на ринку — 8 %. Визначте вартість облігації.

Задача № 12

Визначте віддачу акціонерного капіталу, якщо відомо, що підприємством було випущено 500 000 акцій, ринкова вартість однієї акції становить 0,01 грн. Чистий прибуток підприємства дорівнює 50 000 грн, а проценти, сплачені за користуванням позичковими коштами, — 4000 грн.

Задача № 13

Компанія випускає привілейовані акції; річний дивіденд на акцію — 0,8 грн, дисконтна ставка подібних акцій на ринку — 8 %. Визначте ціну акції.

Задача № 14

Визначте розмір страхового (резервного) фонду, якщо ринкова вартість однієї акції дорівнює 0,02 грн, а балансова — 0,01 грн. Капіталізована вартість акцій дорівнює 60 000 грн, а балансова вартість акціонерного капіталу — 27 000 грн.

Задача № 15

Компанія сплачує річний дивіденд 60 грн на акцію, приросту майбутніх дивідендів не сподівається, а необхідна ставка доходу від акцій 36 %. Яка має бути ціна звичайних акцій?

Задача № 16

Визначте співвідношення ринкової і балансової вартості акцій підприємства, якщо балансова вартість акціонерного капіталу дорівнює 159 000 грн, капіталізована вартість акцій — 692 000 грн, а резервний фонд становить 31 000 грн.

Задача № 17

Востаннє компанія сплатила на кожну акцію дивіденд 215 грн. Компанія сподівається, що її дивіденди щорічно будуть зростати на 0,5 %. Визначте ціну акції, якщо необхідну ставку доходу взяти 8 %.

Задача № 18

Визначте прибуток на акцію, якщо компанія випустила 2000 акцій, віддача акціонерного капіталу дорівнює 6, а капіталізована вартість акцій — 26 000 грн.

Задача № 19

У минулому році компанія сплатила річний дивіденд на акцію 300 грн. Упродовж наступних трьох років щорічний приріст дивідендів становитиме 10 %, а потім нормалізується і становитиме 9 %. Визначте сьогоднішню ціну звичайної акції, якщо за необхідну ставку доходу взяти 12 %.

Задача № 20

Знайдіть конверсійну премію при конвертації облігацій в акції, коли ринкова вартість акції на момент випуску конвертованої облігації дорівнює 1400 грн, номінальна вартість конвертованої облігації — 1000 грн, коефіцієнт конверсії — 0,78.

Задача № 21

Визначте номінальну вартість облігації, якщо ринкова вартість облігації дорівнює 500 грн, норма процента — 10 %, а прямий дохід на облігацію — 0,05 грн.

Теми рефератів

• 1. Розвиток фондового ринку на початку XIX ст.
• 2. Розвиток фондового ринку наприкінці XIX cm.
• 3. Розвиток фондового ринку на початку XX ст.
• 4. Характеристика секторів фондового ринку.
• 5. Сутність регулювання обігу цінних паперів.
• 6. Завдання і функції саморегулювальних організацій фондового ринку.
• 7. Характеристика фондових індексів.
• 8. Сутність фондової біржі.
• 9. Функції клірингового банку.
• 10. Сутність лістингу.
• 11. Призначення брокерської контори фондової біржі.
• 12. Метод "простого аукціону".
• 13. Метод "подвійного аукціону".
• 14. Види операцій на фондових біржах.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• 1. Конституція України. — К.: Преса України, 1997. — Ст. 85, 95, 96, 97, 98, 116, 119.
• 2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. // Вісник НБУ. — 2000. — № 12. — С. 5.
• 3. Алєксєєв І. В., Колісник М. К., Вівчар О. Й. та ін. Гроші та кредит: Навч. посіб. — Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 168 с.
• 4. Алєксєєв І. В„ Колісник М. К., Панкевич Л. В. та ін. Теорія фінансів. — Л.: ПЛІТ, 2001. — 359 с.
• 5. Базилевич В. Д., Базилевич К С. Страхова справа. — К.: Знання, 1997. — 147 с.
• 6. Банківська енциклопедія / М. І. Савлук, А. М. Поддерьогін, А. А. Пересада та ін.; За ред. А. М. Мороза. — К.: Ельтон, 1993. — 327 с.
• 7. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с.
• 8. Бондарев Б. В., Шурко И. Л. Финансовая математика. — Донецк: Кассиопея, 1998. — 163 с.
• 9. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 243 с.
• 10. Верхоглядова Я. Ь Фінансовий аналіз суб'єктів господарської діяльності промислових підприємств. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. — 203 с.
• 11. Гальчинський А. Г. Теорія грошей: Навч. посіб. — К.: Основи, 1998. — 415 с.
• 12. Грабовецький B.C. Економічне прогнозування і планування: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ-ри, 2003. — 188 с.
• 13. Гриньова В. М„ Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2004. — 424 с.
• 14. Гроші і кредит / За ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2004. — 158 с.
• 15. Деньги, кредит, банки: Справочн. пособ. / Г. І. Кравцова, Б. С. Войтешенко, Е. І. Кравцов и др.; Под общ. ред. Г. I. Кравцовой. — Минск: Меркавання, 1994. — 270 с.
• 16. Долан Э. Дж, Кемпбел Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — Ленинград, 1991. — 448 с.
• 17. Єріна А. М., Пальян З. О. Теорія статистики: Практикум. — К.: Т-во "Знання", КОО, 1997. — 325 с.
• 18. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001. — 170 с.
• 19. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — К.: Знання, 2000. — 335 с.
• 20. Ковалева А. М. Лапуста М. Г., Скамай Л. Г. Фи-нансы фирмы: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 416с.
• 21. Колісник М. К., Маслак О. О., Романів Є. М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — Л.: Вид-во Нац. унту "Львівська політехніка" , 2004. — 192 с.
• 22. Колісник М. К. Облік банківських операцій: Навч. посіб. — Л.: ШИТ, 2001. — 220 с.
• 23. Костирко Л. А. Стратегія фінансово-економічної діяльності господарюючого суб'єкта: методологія і організація. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. Даля, 2002. — 560 с.
• 24. Костіна Н. І., Алєксєєв А. А., Мельник П. В. Моделювання фінансів. — Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. — 224 с.
• 25. Коцовська P., Ричаківська В., Табачук Г. та ін. Операції комерційних банків. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с.
• 26. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 205 с.
• 27. Лапішко М. Л. Основи фінансово-статитичного аналізу економічних процесів. — Л.: Світ, 1995. — 328с.
• 28. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. — К.: Хагард-Демос, 1993. — 785 с.
• 29. Мендрул О. Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 156 с.
• 30. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992. — 702 с.
• 31. Мозговий О. М. Фондовий ринок України. — К.: Фенікс, 1997. — 316 с.
• 32. Нікбахт Е., Гроппелі А. Фінанси. — К.: Основи, 1993. — 383 с.
• 33. Основи банківської справи / За ред. А. М. Мороза. — К.: Лібра, 1994. — 330 с.
• 34. Основы внешнеэкономических знаний: Словарь-справочник / С. Н. Долгов, В. В. Васильев, С. П. Гончарова и др. — М.: Высш. шк., 1990. — 432 с.
• 35. Основи економічної теорії / За ред. проф. С. В. Мочерного. — Тернопіль: Тарнекс; Світ, 1993. — 688 с.
• 36. Партии Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — Л.: ЛБІ НБУ, 2003. — 265 с.
• 37. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 460 с.
• 38. Примостка Л. О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи і моделі. — К.: КНЕУ, 2002. — 313 с.
• 39. Сабанти Б. М. Теория финансов: Учеб. пособ. — М.: Менеджер, 1998. — 267 с.
• 40. Савлук М. І., Сивульський М. І., Зулаєва В, Г. та ін. Гроші та кредит. — К.: Либідь, 1992. — 331 с.
• 41. Словник-довідник підприємця: Ринок: економіка, маркетинг, фінанси, закони. — Херсон, 1993. — 127с.
• 42. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1974. — 775 с.
• 43. Финансово-кредитный словарь. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 564 с.