ПОЛІТИКА ЦІН У СФЕРІ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

• 7.1. Суть і види цін у туризмі
• 7.2. Ціна як складова маркетингового комплексу
• 7.3. Структура ціни на туристичний продукт
• 7.4. Формули калькуляції цін
• 7.5. Види цін
• 7.6. Вплив циклу життя продукту на рівень цін
• 7.7. Цінові стратегії у туризмі

Суть і види цін у туризмі

Під поняттям "ціпи туристичної послуги" розуміють визначену кількість грошової маси, яку покупець повинен заплатити за її одиницю. Ціна визначає грошові витрати, які мас понести покупець, щоб придбати певне благо й мати змогу користуватися еквівалентно визначеними вигодами та користю. Ціну та корисність послуги закладають в основу кожної економічної угоди. Клієнт купить продукт тільки тоді, коли корисність netto (корисність продукту, зменшена па корисність грошових засобів, які витрачені на його купівлю) с для нього додатною, що означає менші витрати па отримання визначеної корисності, ніж це би мало місце при купівлі іншого продукту.

Ціна визначає:

— чи загалом продукт придбають; - який з конкуруючих між собою продуктів знайде визнаний у клієнта.

Оскільки клієнт постійно порівнює корисність послуг і ціну, то остання с центральним елементом стратегії конкуренції. У разі входження на ринок нових туристичних підприємств опрацювання цінової пропозиції може мати більше значення, ніж видання рекламної продукції. Відсутність інформації або неповна інформація про ціну піддає сумніву репутацію підприємства і призводить до того, що клієнт може звернутися до конкурентів. Встановлення й опублікування ціпи не виключає подальших переговорів купівлі-продажу продукту. Якщо інформація про продукт подається без ціни, то вона вважається неповною з правової точки зору і не є пропозицією, а тільки запрошенням до розгляду.

Велика питома частка уречевленої праці та незначною мірою нематеріальний характер туристичних послуг доводять, що як виробникам, так і споживачам важко визначити оптимальну формулу встановлення ціни послуги.

У туристичному бізнесі, як і в інших сферах економіки, застосовують багато видів цін. Різниця цін у щоденних угодах купівлі-продажу полягає у врахуванні в ціні відповідної ставки податку на додану вартість. Згідно з цим можна класифікувати ціну brutto та ціну netto. За умов розвинутого ринку туристичних послуг і стабільної економічної ситуації у країнах Європейського Союзу застосовують зменшену ставку ПДВ до 10 %.

Відповідно до природи туристичної послуги, можна виділити такі основні види цін:

• — тариф — абсолютно обов'язкова ціна (наприклад, за послуги перевезення пасажирським транспортом, в основному громадським);
• — оплата — різновид абсолютно обов'язкової ціни (наприклад, місцева оплата, яку називають екологічною або кліматичною). Цією оплатою обкладаються туристи, які користуються засобами розміщення в атракційній туристичній території. Вона призначена органами територіального самоврядування і становить особливий різновид податку;
• — передоплата (booking) — грошова квота, яку беруть, наприклад, за завчасне замовлення туристичного заходу в туристичній агенції;
• — вхід — на експозиції, ярмарки, спектаклі до відповідних об'єктів чи рекреаційних місць, за участь у спортивних святкуваннях;
• — абонемент — встановлена ціна за багаторазове відвідування культурних, рекреаційних чи спортивних об'єктів;
• — членські внески — за належність до організації і використання матеріального або іншого потенціалу організації (ДЮСШ, спортивний клуб);
• — комісійні — за діяльність, яка проведена для туриста, наприклад, туристичним посередником;
• — акційна ціна — на пропозиції туристичних агенцій first або last minute, знижки за послуги розміщення у міжсезонний період;
• — чайові (tips) — повсюдно відома форма додаткової (факультативної) оплати за обслуговування клієнта (гостя) у деяких сферах послуг, зокрема й у туризмі, особливо у сфері гастрономії. У деяких країнах вважається обов'язковою.