Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Економіка туризму

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Зовнішнє і внутрішнє середовища туристичного підприємництва

Середовище туристичного підприємства - це сукупність об'єктивних умов за яких це підприємство провадить свою діяльність. Розрізняють зовнішнє й внутрішнє середовища.

Зовнішнє середовище туристичного підприємства - це комплекс факторів, що знаходяться поза його межами, впливають на виробничу та фінансово-господарську діяльність підприємства.

Зовнішні (екзогенні) чинники туристичного підприємства характеризуються, передусім, своєю некерованістю і, часто, непередбачуваністю, проте спроможні безпосередньо або опосередковано впливати на туристичне підприємство. Врахування впливу цих факторів допомагає менеджменту туристичного оператора не тільки адекватно оцінити переваги і недоліки своєї організації, а й виявити нові можливості та окреслити перспективи.

Чинникам зовнішнього середовища туристичного підприємства властиві такі ознаки:

  • o взаємопов'язаність (наприклад, зміна уряду може викликати політичну нестабільність, яка загрожує панікою в економічних колах, і падіння курсу національної валюти, що викличе в країні новий виток інфляції, зруйнує банківську систему, понизить попит на туристичний продукт). Отже, менеджмент туристичного підприємства повинен передбачати розвиток подій і, за можливості, упереджувати негативний вплив зовнішнього середовища;
  • o складність чинників зовнішнього середовища. Кількість чинників, які впливають на розвиток туризму, невизначена і часто порівняно маловажна зміна може спричинити глобальні зміни на туристичному ринку. Менеджер повинен не тільки аналізувати всю поступаючу інформацію про стан зовнішнього середовища, але й відбирати з неї факти, потенційно спроможні впливати на його фірму і туризм у регіоні загалом;
  • o динамічність зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище рухоме і вимагає від менеджера швидкого реагування на свою зміну.

Чинники зовнішнього середовища можна поділити на динамічні і статичні. Динамічні чинники мають схильність постійно змінюватися і вимагають до себе підвищеної уваги (політична та економічна ситуація, матеріально-технічна база туроперейтинга, кон'юнктура туристичного ринку). Статичні чинники не змінюють свого впливу на туризм з часом, тому їх достатньо вивчити один раз і потім використовувати одержані результати в подальшій роботі (природно-кліматичні, культурно-історичні чинники, рекреаційні ресурси).

Динамічні чинники, своєю чергою, поділяються на екстенсивні, інтенсивні і негативні чинники. Екстенсивні чинники передусім характеризуються кількісною зміною в туристичній діяльності (розширення матеріально-технічної бази туризму, будівництво нових готелів, освоєння нових курортів тощо). Інтенсивні динамічні чинники сприяють якісному поліпшенню туристичної діяльності (підвищення кваліфікації працівників, вдосконалення матеріально-технічної бази, підвищення якості культури обслуговування туристів).

Негативні динамічні чинники надають стримуючий і уповільнюючий вплив на туризм (валютна криза, зростання зовнішньої заборгованості, погіршення екологічної ситуації).

Вагомим чинником зовнішнього середовища туризму є також чинник сезонності. Він безпосередньо впливає на обсяги туристичних перевезень. Туроператори та інші об'єкти туріндустрії намагаються зменшити амплітуду сезонних коливань, провадячи з цією метою політику різкого зниження цін у міжсезоння, розвиваючи туризм, мало схильний до сезонних коливань.

У теорії менеджменту фірми розглядаються як системи двох основних типів: закритого і відкритого.

Закрита система умовно припускає відносну незалежність фірми від навколишнього середовища. Така система звичайно характерна для початкового етапу розвитку ринкових відносин; за слабкої ролі держави в їх регулюванні; за загального невисокого рівня розвитку економіки в країні.

Зростання конкурентної боротьби між товаровиробниками, стійке перевищення обсягів пропонованих до реалізації товарів і послуг порівняно з попитом на них, активна роль держави в розвитку ринкових відносин, низка інших факторів спричиняють "розкриття" замкненої системи. Отже, будь-яка залежна від зовнішнього середовища організація є відкритою системою.

Зовнішнє середовище туристичного підприємства можна умовно поділити на дві складові: макро- і мікросередовище (рис. 2.1).

Зовнішнє середовище туристичного підприємства

Рис. 2.1. Зовнішнє середовище туристичного підприємства

Мікросередовище охоплює елементи, які безпосередньо впливають на підприємство та які воно може певною мірою контролювати.

  • 1. Споживачі. Це один з основних факторів, оскільки саме споживачі визначають, які маршрути й тури їм пропонувати, які культурно-історичні пам'ятники або природні місця показувати й за якою ціною можна продати тури. Споживачі (юридичні й фізичні особи) є фактором, який показує різноманіття зовнішнього середовища.
  • 2. Конкуренти - це організації, які або пропонують, або спроможні запропонувати конкурентні товари чи послуги. За ринкової економіки кожна організація повинна прискіпливо вивчати діяльність уже відомих конкурентів (що робить конкурент і скільки це йому коштує, якою є якість його продукції тощо) та утримувати в полі зору всю арену, на якій можуть з'явитися новачки. Разом із споживачами ця складова мікросередовища визначає стратегію, мету й завдання туристичного підприємства. Проте навіть успішний збут продукції не завжди може врятувати туристичне підприємство від краху за твердої позиції конкурентів.
  • 3. Постачальники - це ті організації та особи, які постачають ресурси (сировину, товари та послуги), необхідні підприємству для провадження своєї діяльності. Серед економістів домінує думка про те, що краще мати кількох постачальників, щоб зменшити залежність від якогось одного джерела постачання. Діяльність будь-якого підприємства безпосередньо залежить від ресурсів, якими їх забезпечують постачальники.

Стосовно туристичних операторів постачальниками виступають заклади сфери розміщення, харчування та обслуговування туристів, транспортні підприємства, музеї заклади культури, на базі послуг яких туроператор формує власний туристичний продукт. Своєю чергою, туристичний оператор є постачальником для туристичного агента. Також постачальниками для підприємств туристичної сфери виступають підприємства, що виробляють чи реалізують офісну техніку та меблі, інше оснащення, транспортні засоби тощо.

  • 4. Посередники - це підприємства, установи, організації та особи, що провадять свою діяльність, купуючи товари чи послуги з метою подальшого продажу. В туристичному бізнесі для туроператорів посередниками виступають турагенти; для виробників туристичних послуг (готелів, баз відпочинку, санаторіїв, транспортних організацій тощо) - туроператори, а також інші організації, наприклад, підприємства, що продають авіабілети, профспілки, які реалізують путівки в санаторії.
  • 5. Законодавчі органи та державні установи. Законодавчі органи формують нормативну базу створення й діяльності туристичних підприємств, фіскальну політику, а також визначають політику відносно туризму. Державні установи - це установи, які забезпечують послуги та нагляд за дотриманням законодавства на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях. На місцевому рівні туристичне підприємство взаємодіє з такими державними установами, як районна або обласна держадміністрація, міська чи сільська рада, податкова служба, управління статистики та ін.
  • 6. Громадські організації та профспілки. Профспілкові організації, які представляють інтереси працівників, впливають на діяльність не тільки окремого підприємства, але й цілої галузі. Історія профспілкового руху знає чимало прикладів успішного вирішення питань скорочення тривалості робочого дня, підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці та ін. Страйки, організовані профспілками, можуть, наприклад, призвести до повної зупинки виробництва. Тому цей фактор слід віднести до групи факторів прямого впливу зовнішнього середовища. Подібним способом можуть діяти і громадські організації, порушуючи певні соціальні проблеми або відстоюючи інтереси певного кола туристичних підприємств.

Макросередовище - демографічне, природне, економічне, соціальне, правове, політичне, національне та культурне середовище, за умов якого функціонує підприємство та яке впливає на його розвиток.

Фактори макросередовища не впливають на туристичне підприємство безпосередньо, однак у деяких випадках наслідки такого впливу можуть бути набагато суттєвішими, ніж прямий вплив. Крім того, вплив таких факторів складніший й різноманітніший, оскільки сама сфера впливу є ширшою та глобальною.

  • 1. Стан економіки - характеризується рівнем цін і тарифів, інфляції, платоспроможного попиту, банківською політикою, курсом національної валюти, що може впливати на рівень обслуговування, якість готелів, обсяги коштів, які спрямовуються на підтримку в належному стані пам'ятників архітектури, природи тощо.
  • 2. Науково-технічний прогрес - характеризує рівень розвитку науки й техніки. Тут важливе значення має технологічний рівень в галузі; асигнування на науково-дослідні розробки; впровадження удосконалень у виробництво та процес надання послуг. У туристичній сфері досягнення науково-технічного прогресу використовуються дуже широко - це, наприклад, супутниковий зв'язок, комп'ютерні технології.
  • 3. Політична ситуація характеризується розподілом політичних сил (боротьба за сфери впливу); відношенням до влади; наявними законами та рівнем їх дотримання; характером процесів, ініційованих владою; стабільністю (нестабільністю) політичного становища, провідною ідеологією і боротьбою за соціальні групи; узгодженістю дій державних органів тощо. Цей фактор досить помітно впливає на туристичний бізнес, особливо в нестабільних країнах і регіонах. У деяких країнах фактор політичної стабільності - найважливіша умова діяльності підприємців у туризмі, як вітчизняних, так і закордонних. З цим фактором прямо пов'язані потоки інвестицій.
  • 4. Соціальні фактори. До них належать: рівень міграції населення; освіченість населення; соціально-професійна структура населення; система соціального захисту населення; доброчинність; демографічні характеристики. Цей фактор значною мірою визначає характеристики споживачів туристичного продукту та трудових ресурсів туристичних підприємств.
  • 5. Культурні фактори. Це традиції тієї чи іншої країни, народу, у тому числі ставлення до жінки, людей різного кольору шкіри, молоді, людей похилого віку; релігійні вірування; менталітет народів; цінності населення; колективні спогади; психологія населення. Суперечність діяльності туристичного підприємства із культурними факторами може викликати різку критику з боку населення і поставити під загрозу існування такого підприємства. Також важливим є дотримання культурних звичаїв у країнах відпочинку. Туристам звичайно видається пам'ятка, з якої вони можуть довідатися, як поводитися або як одягатися в тій чи іншій країні. Особливо це важливо при відвіданні мусульманських країн.
  • 5. Міжнародні події. Комплекс факторів, які характеризують ту чи іншу країну. Міжнародний бізнес є набагато складнішим за бізнес усередині країни. Форми реалізації міжнародного бізнесу різні: експорт (імпорт), спільні підприємства, ліцензування, прямі вкладення фінансових засобів в економіку країни. За умов глобалізації туристичного бізнесу все більшого значення набуває міграція трудових ресурсів. Туризм прямо пов'язаний і з непрямим експортом послуг.
  • 7. Природно-географічні умови - клімат, природні ресурси, стан навколишнього середовища, територіальна структура господарства, доступність місць відпочинку тощо. Цей фактор є особливо важливим для туристичного бізнесу, оскільки він є визначальним при формуванні як туристичного попиту, так і пропозиції.

У межах макросередовище взаємодіють між собою різні фактори і вливають на підприємство через мікросередовище. Наприклад, зміна законодавчої системи може вплинути на рівень конкуренції, зміна соціально-політичних і економічних умов в Україні пожвавила розвиток туризму усередині країни і стимулювала бажання частини населення подорожувати за її межами. Поява Інтернету змінила систему і характер відносин між постачальниками і посередниками в індустрії туризму.

Ступінь одночасного впливу тих чи інших факторів зовнішнього середовища на підприємство називається складністю зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище постійно змінюється. Істотних змін у часі зазнає, наприклад, такий фактор, як науково-технічний прогрес.

Швидкість зміни зовнішнього середовища називається рухливістю середовища. Для різних підприємств навіть в умовах однієї країни рухливість середовища може бути неоднаковою. Це пов'язано з характером діяльності підприємства на тому чи іншому ринку. Залежність фірми від обсягу інформації, якою вона володіє, характеризує невизначеність зовнішнього середовища.

Поряд з макро- і мікросередовищем в економічній науці виділяється внутріфірмове середовище.

Внутрішнє середовище підприємства - це сукупність постійних змінних, що створюють передумови для його ефективної життєдіяльності у зовнішньому середовищі.

Елементи внутрішнього середовища взаємопов'язані і взаємозумовлені. До основних з них належать:

  • 1. Цілі - бажаний стан підприємства чи його підрозділу в майбутньому.
  • 2. Завдання - запрограмовані чи незапрограмовані рішення з певного виду діяльності підприємства, які необхідно виконати в певний час, певними засобами, з певним персоналом і з певною відповідальністю. Важливим є те, що поставлені завдання мають сприяти досягненню стратегічних цілей підприємства.
  • 3. Стратегія підприємства - довгострокова економічна політика і комплекс заходів її реалізації, яку підприємство використовує на ринку для досягнення поставлених цілей.
  • 4. Організаційна структура - це оптимальне співвідношення рівнів управління та функціональної сфери яке досягається передусім шляхом налагодження раціональних зв'язків між працівниками для досягнення цілей підприємства.
  • 5. Персонал - це особовий склад підприємства, об'єднані спільною ціллю люди, які виконують певні види робіт, використовують знання, технічні навики і виступають як єдиний механізм. Важливими характеристиками є кваліфікація персоналу та забезпеченість персоналом відповідно до видів робіт.
  • 6. Фінанси - грошові кошти, які підприємство має у своєму розпорядженні і може на власний розсуд використовувати для досягнення цілей та завдань. Для оцінки фінансового стану підприємства важливе значення мають обсяг позичених коштів і заборгованості.
  • 7. Виробнича структура підприємства - споруди та обладнання, залучені у виробництво товарів чи послуг, їх зношеність, технології, які використовуються, ступінь введення інновацій.
  • 8. Продукт, який створює та реалізує підприємство, його якісні характеристики, асортимент, собівартість, відповідність запитам споживачів.
  • 9. Збут - комплекс після виробничих операцій, серед яких найголовнішою є продаж. Важливо, яким чином налагоджена система збуту, які провадяться заходи стимулювання збуту та просування продукту на ринок, які кошти на це витрачаються, як відбувається збут продукції за регіонами, групами споживачів тощо.
 
<<   ЗМІСТ   >>