МАГІЯ. ТАБУ

Магія (грецьк.μαγεια — чаклунство) — комплекс ритуальних обрядів і дій, які, згідно з переконанням їхніх виконавців, можуть спричинити надприродний вплив на навколишній світ із певною практичною метою. Відразу слід вказати на спірні моменти, що дотепер зберігаються в оцінці цього явища. Вони стосуються, з одного боку, питання про походження магії, а з другого боку—питання про її сутність і співвідношення з релігією.

Теорія походження магії за "асоціацією ідей"

Відповідно до теорії походження магії за "асоціацією ідей" Джеймса Фрезера, висунутої ним у книзі "Золота гілка" (1923), магічне мислення ґрунтується на двох законах, притаманних первісному світогляду з його конкретно-почуттєвим ставленням до природи й світу в цілому — як живій істоті з людськими почуттями і думками. Це:

• 1) "Закон подібності" — подібне робить подібне, або наслідок подібний до своєї причини. З першого закону, вважав Дж. Фрезер, маг робить висновок, що він може здійснювати будь-яку бажану дію шляхом простого наслідування їй: імітуючи грім і блискавку, можна викликати дощ.
• 2) "Закон зараження" — речі, що зіткнулися одна з одною, продовжують взаємодіяти на відстані й після припинення прямого контакту. На підставі другого принципу, затвердженням Дж. Фрезера, маг упевнюється, що все те, що він робить із предметом, вплине й на особу, котра контактувала з цим предметом: маніпулюючи з обрізками нігтів або волоссям людини, можна впливати й на її свідомість.

При цьому Дж. Фрезер був переконаний, що магія й релігія несумісні одна з одною принаймні за трьома причинами:

• 1. В основі магії, так само як і сучасної науки лежить лише віра в однаковість природних явищ, що підкоряються механічним законам. Релігія ж припускає надприродне порушення природного порядку речей і процесів.
• 2. Релігія ґрунтується на вірі в явища, наділені свідомістю й особистістю, а магія оперує бездушними речами або безликими силами.
• 3. Релігія — просить, магія — змушує.

У результаті в своєму фундаментальному дослідженні "магії і релігії" Дж. Фрезер дійшов до такого висновку: "поступальний рух людської думки, наскільки ми здатні скласти собі уявлення про нього, йшов від магії через релігію до науки"^*24.

*24: {Фрэйзер Дж. Золотая ветвь.- М., 2003.- С. 744.}

Психологічна теорія походження магії

Інша відома теорія походження магії належить англійському етнографу Броніславу Малиновському (1884— 1942). Вона відома як психологічна теорія походження магії. Під дією сильного емоційного переживання людина формує яскравий образ бажаної мети, що відтепер скеровує всі усвідомлені й неусвідомлені дії, вважав Б. Малиновський. Так, "закоханий, що жагуче прагне недоступної або неприхильної до нього красуні, бачить її в своїй уяві, волає до неї, благає та вимагає її прихильності, відчуваючи себе її обранцем, притискає її до своїх грудей у своїх мріях". У цьому випадку заступ на діяльність для людини має всю цінність реальної дії, що здійснилася б, якщо б не виникли нездоланні перешкоди. Коли настає розрядка і людина знову знаходить душевний спокій, їй починає здаватися, що цей спокій став результатом її уявних зусиль. Сильне емоційне переживання залишає після себе глибоке переконання в своїй реальності, у тому, що досягнення бажаної мети здійснилося завдяки якійсь таємничій силі, яка відкрилася людині. "Виникає впевненість у тім, — підсумовував Б. Малиновський, — що ця сила... приходить до неї звідкись ззовні, і первісна людина... думає, начебто саме її спонтанні дії і внутрішня віра в їхню ефективність стали причиною розкриття цих зовнішніх і, безперечно, безособових джерел сили"^*25. У будь-якій подібній ситуації, яку людина була нездатна змінити, їй лишалося тільки імітувати бажаний результат, щоб досягти його хоча б уявно.

*25: {Малиновский Б. Магия и религия // Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии.— М., 1996.— С. 519- 520.}