Повна версія

Головна arrow Релігієзнавство arrow Релігієзнавство

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Таїнство хрещення

Таїнство хрещення — символізує прийняття людини в лоно Церкви. Воно відбувається також і на згадку про те, як і сам Ісус Христос прийняв хрещення в річці Йордан від Іоанна Хрестителя (Мт. 3:13-17; Мк. 1:9— 11). У Православній Церкві дитину тричі занурюють або обливають водою. За допомогою таїнства хрещення, як вчать богослови, людині прощається первородний гріх (а якщо хреститься доросла людина, то й гріхи, що вона зробила до моменту хрещення): подібно до того, як вода омиває тіло, так і покаяння очищає душу. Саме після здійснення цього таїнства л юдина стає християнином. За традицією людина у хрещенні одержує ім’я святого, котрому присвячений день, у який вона народилася або хрестилася. Таїнство хрещення здійснюють тільки священики.

Таїнство миропомазання

Таїнство миропомазання відбувається в Православній Церкві одразу після хрещення і складає з ним, власне, один обряд, корені якого досягають часів Мойсея (Вих. 30:22—33). Священик помазує новохрещеного миром (особливою ароматичною оливою, що складається із суміші кількох запашних речовин), роблячи знак хреста на різних частинах тіла з проголошенням слів "Печать Дару Духа Святого. Амінь". Вважається, що в цьому таїнстві людині "невидимо подаються дари Св. Духа, за допомогою яких вона росте і зміцнюється в житті духовному"*53, тобто якщо у хрещенні людина стає християнином, то таїнство миропомазання допомагає людині залишатися ним.

*53: {Закон Божий для семьи и школы.— Holy Trinity Monastery, Jordanville.-N.Y., 1987.- C. 670.}

Таїнство причастя

Таїнство причастя (або свята євхаристія), за християнським віровченням, було встановлено самим Ісусом Христом на Таємній Вечері: "Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!" (Мт. 26:26—28).

На згадку про це Церква установила таїнство причастя, що полягає в тому, що віруючі причащаються хлібом і вином на головній службі Православної Церкви-літургії. Літургія структурно складається з трьох частин.

  • 1. Перша частина літургії — проскомідія. На ній священик готує речовини для причастя: нарізає квасний хліб (просфори), вливає вино у чашу і розбавляє водою ["один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода" (І н. 19:34)]. Проскомідія відбувається у вівтарі і миряни не бачать і не чують її.
  • 2. Друга частина літургії — Літургія оголошених. Оголошеними в перші століття християнства називали людей, що готуються прийняти хрещення, їм не дозволялося бути присутніми на причасті. Підчас літургії оголошених відбувається читання Євангелія, закінчується ця частина літургії словами "Оголошені вийдіть, всі оголошені вийдіть". У цей час всі оголошені поспішно залишали храм. Звідси і походить вираз "біжить, як оголошений".
  • 3. Третя частина літургії називається Літургія вірних, на ній і відбувається перетворення вина й хліба на Тіло і Кров Ісуса Христа. Спочатку причащаються у вівтарі священнослужителі, потім миряни, які були присутні на літургії і приготували себе до причастя (обов’язковою сповіддю, постом і молитвою). Православна Церква вважає, що тільки на основі цього таїнства людина може зберігати нерозривний зв’язок з Ісусом Христом.

Таїнство покаяння

Таїнство покаяння (сповіді) — обов’язковий атрибут релігійного життя православного християнина. Здійснення таїнства покаяння складається з двох важливих актів. Перший—сповідання гріхів. Воно являє собою розкриття перед священнослужителем своїх помилок, порушень заповідей Божих і церковних розпоряджень. Вважається, що щире сповідання гріхів духовно очищає людину, знімає з неї тягар гріхів, утримує її надалі від усякого роду прогріхів. Тому другою важливою складовою частиною таїнства є відпущення гріхів, що може дати лише священик або єпископ. Спочатку, у ранньому християнстві, покаяння носило публічний характер. Пізніше з’явилася таємна сповідь, зміст якої священик повинний зберігати в таємниці.

 
<<   ЗМІСТ   >>