Повна версія

Головна arrow Історія arrow Історія сучасного світу

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Світ у кінці XIX - на початку XX ст.

Починаючи з XIX і майже до середини XX ст. відбуваються зміни, які можна характеризувати як ствердження індустріального суспільства.

Воно характеризується такими рисами:

  • - панування електроенергетики у промисловості;
  • - винайдення нових видів палива;
  • - нові види транспорту (залізниці, пароплави, автомобіле­будування, пізніше - авіація);
  • - урбанізація населення;
  • - утворення військово-промислового комплексу та ін.

Ці та інші досягнення надавали можливість створення нових галузей промисловості, а це, у свою чергу, вимагало великих матеріальних затрат. Тому починають утворюватись об'єднані промислові та фінансові товариства. Крім того, в умовах індустріального суспільства посилюється конкуренція, що також підштовхувало підприємців до об'єднання. Усе це призвело до такого нового явища, як монополізація. Першими монополіями стали американський "Стандарт ойл" Д. Рокфеллера, який починаючи із 1872 р. контролює нафтовидобуток та нафтопереробку та інші.

У цих умовах держави намагались контролювати економічну ситуацію, приймаючи закони, які не дозволяли монополіям ставити під загрозу конкуренцію. Так утворювався державно-монополістичний капіталізм.

Студенти також повинні пам'ятати, що саме у цей період починають утворюватися міжнародні (або транснаціональні) корпорації.

Однак світовий процес розвитку відбувався нерівномірно. Деякі країни: США, Німеччина, Японія вирвались вперед, а такі країни старого світу, як Англія і Франція, почали відставати.

Особливо швидко розвивались США.

Причинами такого розвитку були:

  • - досить великі сировинні ресурси;
  • - модернізація промисловості;
  • - приплив кваліфікованих емігрантів;
  • - протекціонізм у політиці уряду щодо торгівлі. Швидкі темпи розвитку Німеччини визначалися:
  • - посиленням ролі військово-промислового комплексу, який давав величезні замовлення промисловості;
  • - модернізацією технічного обладнання;
  • - об'єднанням країни.

Японія у другій половині XIX ст. у результаті війни між північною і південною частинами країни (1867-1869 рр.) почала активну модернізацію економіки. Новий імператор, названий Мейдзі (освічений), остаточно перейшов на шлях індустріалізації - "революція Мейдзі". Характерними ознаками тогочасної японської економіки були:

  • - утворення нових сучасних галузей промисловості;
  • - модернізація армії і флоту;
  • - підготовка кваліфікованих спеціалістів;
  • - політика патерналізму.

Одними із перших монополій у Японії були компанії Міцуї та Міцубісі.

Що стосується англійської економіки, що вона почала відставати від передових країн.

Причини:

  • - оскільки з кінця XIX ст. закінчилася система вільної торгівлі, англійська економіка, орієнтована багато в чому на експорт ,і почала страждати;
  • - орієнтація економіки на кредитування заміть інвестицій у промисловість.

Франція багато в чому повторила англійську ситуацію. Науковці характеризують французький капіталізм кінця XIX -поч. XX ст. як лихварський, що також не сприяло активному розвитку.

Росія, після поразки у Кримській війні (1853-1856 рр.), опинилась у передреволюційній ситуації. Тому у 1861 році цар Олександр II підписав закон про скасування кріпацтва. Пізніше були проведені інші буржуазні реформи. Це відкрило шлях до розвитку капіталізму. Росія, хоч і дуже повільно, почала перетворюватися з аграрної країни в аграрно-індустріальну.

Отже, найбільш розвинені країни світу розвивалися нерівномірно. Це не могло не підштовхнути до боротьби за територіальний переділ світу.

Більше половини країн світу знаходились у тій чи іншій формі колоніальної залежності. Найбільшими колоніальними державами залишались Англія, Франція, Голландія. Проте виникали нові колоніальні імперії: Німеччина, США, Японія, Бельгія, Росія. Між усіма ними збільшувалася конкуренція. Все це стимулювало гонку озброєння або мілітаризацію економік цих країн. Найактивніше цей процес відбувався в Німеччині, США, Японії.

В ідеологічній сфері нові тенденції світового розвитку проявилися, з одного боку:

  • - в апологетиці загарбницьких інтересів відповідних країн (наприклад, О. Бісмарк вимагав Німеччині "місце під сонцем");
  • - ідеї надважливості американських цінностей;

з іншого - з'являється новий термін "імперіалізм" (влада). У працях дослідників (Дж. Гобсон, В. Ульянов (Ленін), А. Шумпетер) акцентується увага на розширенні впливу монополій, на збільшенні загрози війни.

Студентам важливо знати, що подібні ситуації породжують:

  • - по-перше, загарбницькі плани певних кіл;
  • - по-друге, сприяють поширенню реакційно-націоналістичних поглядів.

Дійсно, кожна країна мала свій інтерес у питанні перерозподілу територій. Так, Франція завжди хотіла повернення Ельзасу та Лотарингії; Австро-Угорщина прагнула розширити території за рахунок Балкан та українського населення на Сході; Росія також мріяла відібрати землі, заселені українцями, у Австрії і відновити контроль над Чорноморськими протоками. Німеччина взагалі хотіла розширити свої кордони, а також відібрати деякі колонії та ін.

Усе це призвело до утворення військових блоків: у 1882 р. Троїстого союзу, і у 1904-1907 рр. Антанти.

Таким чином, світ готувався до війни.

Початок XX ст. позначився серією локальних війн, які передували великій війні: Англо-бурська війна 1899-1902 рр., Балканські війни 1912, 19113 рр. На Сході відбулися буржуазно-демократичні революції (Росія 1905-1907 рр., 1906 р. - у Персії, 1908 р.- у Туреччині, 1911 р. - у Китаї, які, по-перше, були спрямовані проти пережитків феодалізму у цих країнах і, по-друге, стимулювали національно-визвольний рух у Європі і в Азії.

 
<<   ЗМІСТ   >>