Повна версія

Головна arrow Історія arrow Історія нових незалежних держав

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Реальний соціалізм

Така самоназва була офіційно прийнятою у Радянському Союзі та країнах так званої світової соціалістичної системи. Проте в дійсності справжній соціалізм в СРСР не існував. Справжній соціалізм — це відсутність експлуататорських класів, суспільна власність на засоби виробництва, неможливість експлуатації, соціальна справедливість, свобода, рівність та ін. У реальному житті цього не було. Вплив пануючого партійно-номенклатурного класу був безмежним, оскільки він монополізував не лише економіку, а й політичну владу, нещадно експлуатував населення. Соціальна несправедливість виявлялася у різних формах: від функціонування окремих закритих фондів забезпечення життєдіяльності керівництва до постійного підвищення нормативів продуктивності праці без змін у заробітній платі працівників. Суспільної власності на засоби виробництва не існувало, оскільки суспільство було від засобів виробництва відчужене. Влада належала не народові, а панівному класові, який правив "від імені народу". Тобто використання моделі "реального соціалізму" для характеристики радянського ладу не відповідає історичній дійсності.

Незріла революція

Модель народилася в колах західної соціал-демократії, її провідником був Карл Каутський. Згідно з нею Росія за рівнем соціально-економічного розвитку була аж ніяк не готова до соціалістичної революції. Тому будь-яка штучна спроба перескочити через реальність могла призвести і призвела лише до найнегативніших наслідків. Замість соціалізму з'явилося дещо повністю протилежне соціалістичним ідеалам. Історія показала, що прибічники цієї моделі мали рацію.

Секулярна теократія

Така модель є релігійною інтерпретацією радянського суспільства. Для декого це було втіленням тисячолітнього царства Божого, тільки без Бога. При цьому марксизм і соціалізм розглядаються як релігійні системи, замінники релігії, месіанські течії. Саме на таких позиціях критики радянського суспільства стояли Микола Бердяєв, Аден Безансон. Водночас мали і мають спроби розглядати радянське суспільство як втілення екзистенціального зла, зла демонічного, такого, що не здатне змінитися і може бути знищене тільки силою. Таких позицій певний час дотримувався президент США Рональд Рейган. Проте були й ліворелігійні мислителі, як у Росії, так і за її межами, які вважали соціалізм втіленням істинного християнства. Адже відомо, що перші послідовники Христа жили соціалістичними комунами. В "Діяннях апостолів" зазначено: "Всі ж віруючі були разом, мали все спільне: і продавали маєтки і всіляку власність, і розподіляли всім, дивлячись на нужденність кожного". Очевидно, що витоки соціалістичної ідеології, цінностей зрівнювання, колективізму, централізованого розподілу беруть початок у глибині століть, у тому числі і в часи зародження християнства. Тому наявність спільних цінностей дозволила деяким мислителям зробити висновок про "втілення християнства" у соціалістичній практиці.

Оборонна модернізація

Модель, яку запропонував Джон Каутський, пояснює появу нової системи необхідністю захистити модернізацію відсталої країни, що перебувала на периферії капіталістичного світу й боялася колоніального загарбання вже модернізованим Заходом. У цьому світлі створення централізованої економіки, повна мобілізація внутрішніх ресурсів, форсована індустріалізація розглядаються як природна захисна реакція Росії на західну загрозу. Інакше кажучи, як щось на зразок російської національно-визвольної революції проти капіталізму. Така модель мала великий успіх у "третьому світі", іноді вона була предметом наслідування у деяких таких країнах.

 
<<   ЗМІСТ   >>