Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ

Вступ

Категорія "національні інтереси" являє собою першооснову побудови системи національної безпеки. Відтак визначенню національних інтересів в інформаційній сфері має передувати загальний аналіз даної категорії, необхідності ї застосування, підходів до визначення та механізмів формування.

Серед науковців, які досліджують проблему національних інтересів можна виділити таких як: В. Горбулін, О. Бєлов, Б. Па-рахонський, С. Пирожков, В. Косєвцов, І. Бінько, В. Косола-пов, А. Гірник, О. Матвієвський, О. Гончаренко, В. Соломатова, І.Кресіна тощо.

У науковому колі дискусійним залишається питання співвідношення понять "національна безпека" та "національні інтереси", а тому дещо зупинимось на цьому питанні.

Чимало дослідників акцентують увагу на проблемі широкого трактування категорій "національна безпека" та "національні інтереси", що фактично призводить до підміни іншої категорії, наприклад, "функція держави", а також злиття їх предметів. Найбільш популярною та логічною, є розуміння того, що національні інтереси є категорією більш широкою, ніж національна безпека. У свою чергу, національна безпека є не лише інструментом задоволення національних інтересів, а й одним з життєво важливих національних інтересів. Безпечні умови існування людини та суспільства, функціонування державно-правових інституцій є основою, плацдармом для їх подальшого розвитку та задоволення інших потреб.

Виникає закономірне питання: чим же визначаються ці національні інтереси, на що спрямована їхня реалізація? Звичайно, що відповідь на дане питання має багатовимірну природу. Не можна не сказати, що чим більше за територією держава, тим глобальнішими є її національні інтереси. Без сумніву національні інтереси королівства Монако, є на порядок вужчими, ніж національні інтереси Туреччини, у той же час національні інтереси останньої є вужчими за національні інтереси Китаю. Взагалі ж на формування національних інтересів впливають чинники абсолютно різної природи, через що розгляд даного питання потребує окремих самостійних досліджень. Нас же у цьому плані, відповідно до мети дослідження, цікавлять чинники, що впливають на формування національних інтересів України.

Україна - велика європейська держава, яка має територію 603,7 тис. км2 та населення близько 45 млн. Кліматичні умови країни сприяють розвитку як сільського, так і лісового господарства.

Україна розташована у самому центрі Європи, і усілякі концепції щодо віднесення її або до західної частини Євразії, або до східної частини Європи є нічим іншим як застосування засобів інформаційного впливу на формування спотвореного образу нашої держави.

Україна - центр Європи, саме тому її роль у побудові європейської спільноти є вагомою, а згодом і визначальною. Перебуваючи на перетині цивілізацій, Україна є уособленням інтеграції різних культур, а отже і продуцентом інтегрованих систем безпеки, ініціатором і засновником яких вона і має бути. Відтак, геостратегічне розташування України передбачає наявність національних інтересів у різних частинах світу, що потребує розроблення стратегій, програм і технологій їх адекватного забезпечення.

Наша позиція полягає у тому, що у ролі виразника і гаранта захисту національних інтересів має виступати держава. Національний ідеал, мета, ідея, потреби, цінності та інтереси - ті першоджерела, основні рушійні сили системи національної безпеки, що визначає її зміст, характер, архітектуру, спрямування. Проте слід констатувати, що в Україні, взагалі склалася парадоксальна ситуація, оскільки після прийняття Закону України "Про основи національної безпеки України" тепер відсутня така категорія, як пріоритетні національні інтереси, натомість з'явився новотвір "пріоритети національних інтересів". Але навіть, не зважаючи на такі законодавчі хитросплетіння, досі відсутня методологія віднесення тих чи інших інтересів до пріоритетних, що утруднює формування системи національних інтересів, вичленення серед них життєво важливих, важливих та інших національних інтересів. Це у свою чергу, утруднює формування не лише національних інтересів в конкретних сферах життєдіяльності, а й взагалі підходів до розв'язання цього завдання.

Через це, подеколи трапляється груба фальсифікація національних інтересів, які підмінюються вузькопартійними, суб'єктивними, а подеколи й клановими інтересами окремих осіб, соціальних груп, олігархічно-територіальних кланів. Невизначеність цих питань створює поживний ґрунт для маніпулювання цією категорією. У більш загальному плані можна зазначити, що аморфність національних інтересів, позбавляє сенсу існування системи національної безпеки (СНБ), цілеспрямованість якої детермінована метою забезпечення пріоритетних національних інтересів, що безперечно становить серйозну загрозу національній безпеці.

Дослідження національних інтересів в інформаційній сфері із застосуванням методології націобезпекознавства має закласти ґрунт для формування системи національних інтересів у даній сфері із окресленням механізмів їх чергування, визначення пріоритетності.

Фундаментальний національний інтерес України - реалізуючи могутній потенціал великої європейської держави, посісти адекватне своїм бажанням і можливостям місце у світовому співтоваристві. Становлячи першооснову національної безпеки, національні інтереси можуть розглядатися в якості усвідомлених особою і суспільством, гарантованих державою цільових настанов щодо необхідності існування та розвитку людини, нації і держави як цілокупного організму.

Національні інтереси мають численні стратеги їх забезпечення. У даному випадку ми одразу ж зауважимо, що під стратегією розуміємо програму організаційних дій, яка визначає ефективне функціонування і розвиток системи забезпечення національної безпеки, а також відповідну стратегію управління. У свою чергу, під стратегією управління і даному дослідженні ми розумітимемо основні напрями управлінської діяльності по досягненню стратегічної мети управління - забезпеченню реалізації національних інтересів.

Україна має твердо й чітко відстоювати власні національні інтереси, через що у керівному документі з питань державної політики національної безпеки - Концепції національної безпеки - мають бути закріплені фундаментальні положення щодо можливостей та умов застосування воєнної сили37.

Перебуваючи в епіцентрі непримиренних ідеологій, розташована на роздоріжжі різних цивілізацій, Україна не має права, та у принципі й можливості, лишатись осторонь питань розбудови систем загальноєвропейської і глобальної безпеки, через що позаблоковий статус держави є атавізмом і потребує зміни. Україна має рішуче і твердо забезпечувати власну національну безпеку, застосовуючи увесь арсенал засобів, що є на озброєнні, передусім інформаційних. У найближчій перспективі необхідно розглядати можливість підсилення інформаційної складової національної безпеки України.

 
<<   ЗМІСТ   >>