Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Валютні операції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Поняття валютного ринку, передумови створення та особливості сучасного ринку

Валютні ринки -

  • o Як економічна категорія - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі - продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах;
  • o Як інституціональний механізм - це сукупність установ і організацій - ТНБ, валютні біржі, брокерські фірми, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютні ринки у сучасному розумінні склались в XIX ст. Цьому сприяли наступні передумови:

  • - розвиток міжнародних економічних зв'язків;
  • - створення світової валютної системи, що покладає на країни - учасниці визначені обов'язки у відношенні їх національних валютних систем;
  • - широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;
  • - посилення концентрації і централізації банківського капіталу, розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;
  • - вдосконалення засобів зв'язку - телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;
  • - розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці.

Основні особливості сучасних валютних ринків:

  • - посилення інтернаціоналізації валютних ринків на базі інтернаціоналізації господарських зв'язків;
  • - широке використання електронних засобів зв'язку і здійснення операцій і розрахунків їх каналами;
  • - операції здійснюються безперервно протягом доби згідно черги в різних країнах світу;
  • - техніка валютних операцій уніфікована та ґрунтується на записах на кореспондентських рахунках банків;
  • - широкий розвиток операцій з метою страхування валютних та кредитних ризиків;
  • - спекулятивні та арбітражні операції набагато перевершують комерційні валютні операції;
  • - нестабільність курсів валют;
  • - високий ступінь довіри;
  • - децентралізований характер здійснення валютних операцій.

Функції валютного ринку та взаємовідносини суб'єктів

До головних функцій валютних ринків можна віднести:

  • o Забезпечення виконання міжнародних розрахунків - ця функція виконується валютними ринкам з початку їх існування і є первинною по відношенню до всіх інших функцій бо валютні ринки виникли саме для її реалізації.
  • o Забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків - ця функція виникла в процесі подальшого розвитку та ускладнення МЕВ (поява прямих закордонних інвестицій, ТНК, світових фінансових центрів - поява світового господарства). Виконуючи цю функцію валютний ринок дозволяє суб'єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій.
  • o Страхування валютних та кредитних ризиків - ця функція виникла і почала розвиватися відносно недавно (значне підсилення розвитку відбулося після Кінгстонської конференції в 1978 року) після впровадження вільно плаваючих валютних курсів, що значно підвищило валютні ризики суб'єктів МЕВ. Зараз валютні ринки надають можливість суб'єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф'ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов'язані з проведенням операцій в різних валютах.
  • o Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют. Валютні ринки дозволяють заробляти на проведенні операцій з валютними інструментами, учасники заробляють на різниці курсів купівлі та продажу певної валюти. Тобто спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток.
  • o Визначення валютних курсів - діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти.
  • o Диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав - тут мова йде про те, що суб'єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах
  • o Регулювання економіки - ця функція є похідною від функції визначення валютних курсів, бо через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній.

Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку:

I. Державні установи, основне місце серед яких займають:

  • - центральні банки - управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання рівня процентних ставок по вкладенням в національній валюті;
  • - казначейства окремих країн.

II. Юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності:

  • - компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі; мають попит на іноземну валюта, а також її пропонують; операції здійснюють через банки;
  • - компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (Investment Funds, Mohey Market Funds, International Corporations), тобто інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації;
  • - приватні особи - неторгові операції - туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продаж готівкової валюти.

III. Комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків:

- комерційні банки (ТНБ) - проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки;

IV. Валютні біржі та валютні відділи товарних фондових бірж.

  • - валютні біржі - в країнах з перехідною економікою - обмін валют для юридичних осіб і формування валютного курсу;
  • - валютні брокерські фірми - зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної чи кредитно-депозитної операції. Знімаються комісійні.

Класифікація валютного ринку за основними ознаками:

  • 1. За суб'єктами:
    • - Міжбанківський (прямий і брокерський) (біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу);
    • - Клієнтський.
    • - Біржовий.
    • - Торгівля через валютну біржу.
    • - Торгівля деривативами.
  • 2. За терміном операцій:
    • - Спот ринок (поточний).
    • - Форвардний ринок (терміновий).
    • - Своп ринок.
  • 3. За функціями:
    • - Обслуговування міжнародної торгівлі.
    • - Чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції).
  • 4. За валютними обмеженнями:
    • - Вільні.
    • - Обмежені.
  • 5. За застосуванням валютних курсів:
    • - З одним режимом.
    • - З кількома режимами.
  • 6. За об'ємом і характером валютних операцій:
    • - Глобальні (світові).
    • - Регіональні (міжнародні).
    • - Внутрішні (національні).
  • 7. За територіальною ознакою:
  • 1. Європейський ринок - Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.
  • 2. Американський ринок - Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.
  • 3. Азіатський - Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн.

На валютному ринку існує така система взаємовідносин (рис. 2.1) [2]:

  • - між комерційними банками та їх клієнтами;
  • - між комерційними банками однієї й тієї ж країни;
  • - між комерційними банками різних країн;
  • - між комерційними та центральними емісійними банками;
  • - між центральними емісійними банками.

Центральні банки виходять на валютний ринок з двох причин:

  • - з метою залучення іноземної валюти від імені свого уряду (наприклад, для поповнення федерального резерву);
  • - з метою створення впливу на валютний курс шляхом здійснення валютних інтервенцій.

Валютна інтервенція - це втручання центрального банку в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти за допомогою купівлі-продажу іноземної валюти. В цілях підвищення курсу національної валюти центральний банк продає іноземну валюту, а для зниження курсу своєї валюти скуповує іноземну валюту в обмін на національну. Валютна інтервенція здійснюється за рахунок золотовалютних резервів країни або кредитів з міжбанківських угод "своп".

Взаємовідносини учасників валютного ринку

Рис. 2.1. Взаємовідносини учасників валютного ринку

Комерційні банки. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженим. В Україні це - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території країни, що має ліцензію Національного банку України на виконання валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Фінансові установи (фонди хеджирування, пенсійні фонди) - установи, які виступають на ринку через посередництво банків. Уповноваженими кредитно-фінансовими установами називаються ті, що отримали ліцензію НБУ на проведення валютних операцій (наприклад, Українська фінансова група, Кредитно-фінансова спілка та ін.).

Резиденти:

  • - фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;
  • - юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;
  • - дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезиденти:

  • - фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
  • - юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
  • - розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Валютний ринок України

Сьогодні структура валютного ринку України включає два сегменти - міжбанківський ринок і ринок продажу готівки (див. рис. 2.2). Починаючи з 2000 р. НБУ проголосив політику плаваючого курсу, під яку було сформовано нині діючу структуру валютного ринку і систему здійснення валютних операцій [2].

Учасниками валютного ринку України є:

  • - Національний банк України.
  • - Уповноважені банки та валютно-кредитні установи.
  • - Резиденти та нерезиденти, які здійснюють у встановленому НБУ порядку операції через уповноважені банки.

Ринок продажу готівки обслуговує готівковий оборот, і суб'єктами цього ринку є резиденти та нерезиденти, які купують валюту в обмінних пунктах безпосередньо.

Міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком [3].

Структура валютного ринку України

Рис. 2.2. Структура валютного ринку України

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України:

  • - Національний банк України;
  • - уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);
  • - уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями);
  • - валютні біржі.

В Україні, за даними Національного банку України, станом на 01.11.2010, ліцензію на здійснення валютних операцій року мали 195 банків.

 
<<   ЗМІСТ   >>