Повна версія

Головна arrow Туризм arrow Географія туризму

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Внутрішній туризм

Внутрішній туризм охоплює подорожі у межах кордонів країни або територію будь-якого внутрішнього регіону (Карпатський регіон, Придніпров'я, АР Крим). Він популярний серед населення країн світу, адже не вимагає оформлення документів на переїзд чи права на перетин внутрішніх адміністративних кордонів тощо.

Обсяги внутрішнього туризму в різних країнах неоднакові. На їх показники впливають розміри країни, наявність на її території унікальних туристичних ресурсів, що систематично приваблюють туристів, і навіть державний устрій. Так, у радянський період (до 1991 р.) ця форма туризму в СРСР була загальновизнаною, оскільки державна політика спрямовувалась на політичну й економічну ізоляцію в світі, тому виїзд на відпочинок за межі країни дуже обмежували.

У перші роки незалежності України популярність тури-стично-відпочинкових об'єктів країни стрімко зменшувалась. Це пов'язане з тим, що турбази, санаторії, пансіонати не були готові до ринкових умов господарювання та надання високоякісних послуг. Лише наприкінці 90-х років простежується перелом у сфері обслуговування внутрішніх туристів. Так, темпи зростання внутрішніх туристів і кількість екскурсантів на початку XXI ст. поступово збільшувалися (табл. 5.6; рис. 5.6, 5.7)13. Винятком були 2004 і 2005 рр., коли внутрішні політичні події в Україні (Помаранчева революція) суттєво вплинули на зменшення туристичних потоків, та останній квартал 2008 р., коли проявила себе в Україні фінансово-економічна криза. Однак в основних туристичних районах країни реконструювали старі об'єкти, будували нові туристичні заклади, які стали функціонувати на бізнесових засадах, пропонуючи платні послуги. Активний відпочинок у таких закладах став дорожчим, зате туристи отримали комфортні умови для проживання та рекреаційно-оздоровчих занять. Загалом це задовольнило і виробників таких послуг, і їх споживачів.

У нових умовах туризмоведення необхідно брати до уваги запити різних категорій мандрівників. Вони зводяться до:

  • - визначення маршруту з перерахуванням об'єктів розміщення і місць відвідування;
  • - самостійного визначення часу та періоду перебування на маршруті;
  • - формування розважальних програм з відвідуванням музейних експозицій, спортивних змагань тощо;

виявлення потреби у додаткових послугах, які можуть бути пов'язані з орендою засобів доставки спецспорядження (водяних або гірських лиж, аквалангів, наплечників, наметів), у дієтичному харчуванні, плавальному басейні або в об'єктах розміщення туристів з відповідним комфортом та ін.

В організації внутрішнього туризму задіяні майже всі види туризму. Так, дотепер не втратив значення залізничний туризм, вагони яких розраховані не лише для переїзду, а й для тимчасового проживання туристів. З підвищенням швидкості залізничних потягів, де перевезення можуть здійснюватися, як уже згадувалося, зі швидкістю понад 200-300 км/ год, популярність цього виду транспорту не зменшується.

Кількість внутрішніх туристів у 2000 -2008 в Україні

Світова фінансово-економічна криза, що розпочалася у 2008 р., відродила інтерес до швидкісних потягів навіть у США, де транспортники скептично налаштовані до залізничних пасажирських перевезень країною. За підрахунками фахівців, швидкісні потяги найефективніші для подорожей тривалістю 2-3 год, тобто на відстань до 600 км14. Окрім цього, залізниця має низку переваг над іншими видами транспорту, передусім над авіаційним, оскільки вона незалежна від метеоумов, є можливість проміжних зупинок на турмаршруті й відсутня потреба численних перевірок відповідними службами. На деяких європейських маршрутах (Париж - Брюссель, Кельн - Франкфурт-на-Майні) літаки вже програли конкурентну боротьбу з місцевими потягами15. Високошвид-кісні магістралі найпопулярніші в Японії, Франції, Італії, Німеччині, з-поміж яких вирізняються: Париж - Ліон, Рим - Флоренція, Хоккайдо (через усі острови Японії).

В Україні за останні роки дещо поліпшилися реконструкції існуючих магістралей, але назвати їх високошвидкісними не можна. Укрзалізниця, наприклад, презентувала проект пасажирських перевезень до 200 км/год між містами - господарями Євро-2012. Однак проект згорнули через відсутність коштів у держбюджет 2009-2010 рр,

У межах нашої держави популярні поїздки з туристичною метою, зокрема у середовищі учнівської та студентської молоді. Наприклад, за допомогою спецпотяга "Джерело" українські туристи і гості можуть відвідати найпривабливіші історико-культурні центри, курортні райони, згідно зі замовленнями.

Високою мобільністю та маневреністю на внутрішньоукраїнських туристичних маршрутах вирізняються автобусні перевезення. Особливістю цих маршрутів є те, що порівняно невисока вартість перевезення під час групових поїздок робить ЇЇ доступною для менш забезпечених громадян України. Перевезення автомобільним транспортом пасажирів, утому числі й туристів, залежить від величини їх парку, протяжності доріг і стану автодорожної мережі. Так, світовий парк автомобілів за останні три десятиріччя зріс у 2 рази:

від 70 млн до понад 140 млн одиниць, а легкових - в 1,7 разу16. Виробництво автомобілів продовжує зростати. Воно до-сягло майже 40 млн одиниць. Найбільше їх випускають у Японії, США, Німеччині, Франції, Іспанії, Італії. Відтак переміщення на автомобілях дуже популярне на внутрішніх туристичних маршрутах цих країн. Наприклад, у США 2/а її громадян власними автомобілями доїжджають до місць відпочинку. Частка автотуристів у Франції, Іспанії й Італії становить 70-80 %, у Німеччині вона перевищує 90 %17.

Розвитку автомобільного туризму сприяє будівництво сучасних автобанів із придорожніми готельними комплексами повного життєзабезпечення, що дає змогу розвивати автотуризм у багатьох країнах світу. Зараз в Україні лише 280 км автодоріг, які відповідають критеріям швидкісних (траса Київ - Бориспіль і частина автодороги Київ - Одеса). Для порівняння, в Австрії - 2,1 тис. км таких доріг, Іспанії - 3,1, Італії - 5,7, Франції - 8,3, Німеччині - 12,4 тис. км18. У майбутньому передбачено таке будівництво автострад: Краковець - Львів - Житомир - Київ - Харків (965 км); Косини (кордон з Угорщиною) - Вінниця - Дніпропетровськ - Донецьк - Ізваріно (кордон із Російською Федерацією), (близько 1320 км); Ізмаїл - Одеса - Миколаїв - Херсон - Маріуполь - Новоазовськ (кордон із Румунією) (880 км) та низка інших автострад протяжністю майже 4 тис км.

На маршрутах внутрішнього туризму в багатьох країнах популярним залишається водний туризм, який екологічні-ший порівняно з автомобільним і залізничним. Окрім цього, водні шляхи менше залежні від природних катаклізмів, хоча й мають недолік: значна кількість рік та озер північної півкулі можуть замерзати на декілька місяців.

Протяжність внутрішніх водних шляхів у світі перевищує 550 тис. км, із яких 9/10 - судноплавні ріки й озера та У10 - канали19. В Україні користуються попитом подорожі Дніпро - Славутич із відвідуванням могили Т. Шевченка, козацької Хортиці та причорноморських курортів України, що справляють на туристів неповторні враження. У Російській Федерації такі туристичні маршрути здійснюють розлогою Волгою, повноводними сибірськими ріками. Відомими річковими артеріями є Рейн, Дунай та Ельба в Європі, Міссісіпі, Міссурі, ріка св. Лаврентія в Америці та ін. Для водного туризму активно використовуються Великі озера в США і Канаді, озеро Байкал і навіть Ладозьке й Онезьке озера в Російській Федерації.

Відпочинок на воді пропонують туристам лише у теплу пору року: комфортні каюти, що відповідають готелям високого класу, розважальні програми на судні, пізнавальні екскурсії у місцях зупинок приваблюють внутрішніх туристів.

З історії розвитку туризму дізнаємося, що першим такі екскурсії здійснював 1843 р. Томас Кук на човнах р. Темзою (Англія). У США такі екскурсії відбувалися р. Міссісіпі, в Єгипті - Нілом, у Китаї - Янцзи. Донині серед французів популярні туристичні маршрути внутрішніми ріками та водними каналами. Відомими на весь світ є круїзи швецькими каналами та їхніми повноводними ріками, а також каналами Венеції (Італія).

Авіаційні маршрути теж використовують для перевезення місцевих туристів, хоча вони здебільшого загальноприйняті на маршрутах міжнародного туризму. Одначе великі країни (США, Російська Федерація, Канада, Китай, Австралія, Німеччина, Франція, Бразилія, Україна та ін.) здійснюють такі перевезення у межах своїх країн до популярних місць відпочинку.

Незважаючи на суттєві відмінності між внутрішнім і міжнародним туризмом, ці форми туризму, на думку А. Александрової, тісно пов'язані20. Внутрішній туризм є немовби каталізатором міжнародного туризму, сприяючи освоєнню нових туристичних ресурсів, створенню базової туристичної інфраструктури та формуванню нових туристичних територій, які успішно можуть використовувати й міжнародні туристи. Водночас спостерігається певне зближення внутрішнього та міжнародного туризму, пов'язане зі спрощенням митного режиму. Це характерно, зокрема, для країн ЄС, котрі підписали Шенгенську угоду про відміну паспортного і митного контролю для своїх громадян. Усе це слугувало розширенню можливостей відпочинку за межами своїх країн навіть на вихідні. Процесу зближення туристичних зацікавленостей посприяло також запровадження загальної грошової одиниці - євро.

В умовах економічної кризи, що розгорнулася в Україні та світі (кінець 2008-2010 рр.), простежується обнадійливий позитивізм, пов'язаний із переорієнтацією турпотоків на внутрішні туристичні ринки. Так, більшість кримських підприємств зберегли гривневі ціни у 2009 р. на рівні 2008 р. Така цінова політика, як зауважують фахівці, підвищить інтерес до українських відпочинкових об'єктів не лише в українців, а й найближчих сусідів, наприклад, поляків, чехів, словаків і країн Східної Балтії21.

Прогнозуючи новий курортно-туристичний сезон, Р. По-номаренко (віце-президент Асоціації малих готелів і апартаментів України), зазначав, що у виграші сезону 2009 р. будуть ті бази, які запропонують тариф "тільки розміщення", зменшуючи ціни до мінімуму, що дасть їм змогу конкурувати з приватним сектором. Найбільших збитків зазнають оздоровниці радянського типу, які володіють застарілою матеріальною базою22. Попередній аналіз сезону 2009 р. підтвердив ці прогнози.

Отже, внутрішні потоки туристів можна значно збільшити навіть в умовах економічної кризи, але цього можна досягти за умови, якщо власники туристичних об'єктів закріплять середні ціни минулих років. Тоді це зможе активізувати попит на внутрішні туристичні маршрути та відвернути відпочиваючих від недешевих закордонних поїздок.

5.3. Короткотривалий туризм

Короткотривалий туризм як форма відпочинку найпопу-лярніший серед мешканців міст. На перший погляд, він дуже часто відбувається у приміській зоні відпочинку, на незначній відстані від постійного місця проживання. У містобудівельній практиці минулих десятиріч навіть пропонували брати до уваги протяжність приміських зон, що мало становити для великих міст 60 км, а для середніх - 20 км.

Однак практика засвідчує, що такі обмеження приміських зон відпочинку дуже умовні, а для розвитку короткотривалого туризму в сучасних умовах вони стають навіть шкідливими. Адже для відтворення працездатності людина періодично потребує нових яскравих психоемоційних вражень. Цього неможливо досягти в умовах лісопарків або на територіях, розташованих у безпосередній близькості до міста. Такий відпочинок не дає змоги повністю звільнитися від щоденної напруги, спричиненої міським середовищем. Постійне збільшення тривалості вільного часу, зростання рухливості населення, а також збільшення транспортної доступності сприяє вибору віддаленіших місць відпочинку і під час короткотривалого туризму.

Названі й інші особливості, зокрема розпад СРСР (1991 р.), дали можливість здійснювати короткотривалий туризм, зокрема для країн пострадянського простору і за межами національних кордонів. Українські туристичні групи з відповідними візами успішно відпочивають у сусідніх країнах - Угорщині, Словаччині, Чехії, Польщі, наприклад, львів'яни на вихідних - у Закопане - гірськолижному центрі Високих Татр чи в історичному Кракові на півдні Польщі. Польські туристи, відповідно, масово відвідують український Львів, оглядаючи його неповторні архітектурні ансамблі, культурні пам'ятники.

Для громадян таких країн Європи, як Франція, Німеччина, Іспанія, Португалія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Автрія, Італія та Греція створені всі умови для вільного пересування. Вони не обтяжені жодними формальностями під час перетину кордонів, а короткотривалий відпочинок на вихідних у сусідніх країнах став правилом гарного тону. Лімітуючим чинником для таких поїздок хіба що може бути відстань переїздів.

Соціологічні дослідження підтверджують, що значна частина населення може проводити вихідні на відстані 100,

200 і навіть більше кілометрів від місця постійного проживання. Радіус виїзду на короткотривалий відпочинок залежить передусім від виїзду на день, два чи три. Так, львів'яни котрі виїжджають за місто на два - три дні, найчастіше відпочивають у Карпатах - в організованих зонах відпочинку, проїхавши 100 і більше кілометрів, де умови обслуговування відповідають тривалому відпочинку.

Для одноденного відпочинку зазвичай найдоступніша приміська зона, яка повинна функціонувати для людей, котрі не бажають проводити вихідні з ночівлею поза домом, або підчас відпустки, якщо не здійснюють віддалених поїздок. Зона короткотривалого туризму може визначатися і часовими межами доїзду до місць відпочинку. Наприклад, чеські спеціалісти рекомендують організовувати для одноденного відпочинку зону, доїзд до якої на громадських видах транспорту здійснюють упродовж ЗО хв, а для виїжджаючих на вихідні з ночівлею - до 120 хв23.

В умовах ринкової економіки потоки короткотривалого туризму можна регулювати вартістю туристичних ресурсів, що пропонують під час їх експлуатації відпочиваючим, але це повинно здійснюватися не з метою наживи, а для створення комфортних умов відпочинку й оздоровлення.

З наукових джерел також дізнаємося, що питома вага відпочиваючих у вихідні, від загальної кількості населення у нашій країні коливається в межах 20-ЗО %, а в європейських країнах (Швейцарія, Німеччина) у короткотривалих поїздках вихідного дня беруть участь близько 40 % населення24. Найактивніше до таких подорожей долучаються одинокі молоді люди, а також сім'ї середніх і вищих соціальних верств.

Туризм вихідного дня може бути організованим і самодіяльним. У доїздах до місць відпочинку і в першому, і в другому випадку туристи користуються різними видами транспорту, але у короткотривалих туристичних поїздках найпопулярнішим засобом доставки є автомобільний транспорт - до 80 %.

За організованого відпочинку створюються певні переваги: туристична фірма завчасно забезпечує транспортом, помешканням, харчуванням, екскурсіями, тобто всіма різновидами туристичного продукту чи туристичних послуг. Під час індивідуально організованої поїздки мандрівник змушений самостійно подбати про власне обслуговування як на трасі доїзду, так і на місці перебування.

Серед учасників самодіяльного туризму, котрі формують туристичні групи на вихідні, найпопулярнішими виявилися пішохідні, водні, спелеомаршрути. У таких походах беруть участь молоді люди, які в пошуках екстріму, нових вражень долають десятки кілометрів гірськими стежками, стрімкими потоками, маловідомими печерами. Побутові незручності, що їх супроводжують на самодіяльному маршруті, вони швидко забувають досягнувши мети.

Вихідні, коли відпочинково-оздоровчі центри тривалого відпочинку заповнюють учасники короткотривалого туризму , суттєво відрізняються від інших днів тижня. По-перше, туристично-відпочинкова інфраструктура (об'єкти громадського харчування, торгівля, прокатні пункти та ін.) перевантажена, а в інші дні тижня цього не спостерігається. По-друге, можуть виникати незручності, пов'язані з формами часопроведення. Учасники туризму вихідного дня намагаються активно використати вільний час, що супроводжується шумовими ефектами. Натомість стаціонарні відпочиваючі мають розмірений режим, і їхні рекреаційні заняття зазвичай не збігаються з учасниками короткотривалого туризму. Крім цього, надмірне скупчення людей на відносно невеликих ареалах створює чимало незручностей для обох груп відпочиваючих, наприклад, улітку в місцях, зручних для купання (на берегах річок, озер, морів), а взимку - на гірськолижних трасах відомих туристичних центрів.

Для оптимізації навантажень на туристичні ресурси й інфраструктуру популярних туристичних центрів необхідно розширювати ареали місць відпочинку через освоєння та розбудову допоміжних об'єктів. Це сприятиме не лише зростанню кількості туристів, поліпшенню обслуговування, а й підвищенню ділової активності місцевого населення.

Вагомим засобом роззосередження відпочиваючих є використання приватних садиб - об'єктів зеленого туризму.

їхня мережа в Україні з кожним роком розширюється, а популярність і серед туристів вихідного дня зростає.

Короткотривалий туризм (одно-, дво- і триденний) в умовах ринкової економіки стає надійним джерелом грошових надходжень. Для прикладу назвемо відпочинково-оздоров-чий об'єкт "Бухта вікінґів". Його організатори вміло поєднали технічні можливості інфраструктури з умовами рельєфу. Відпочинковий об'єкт розташований за 20 км на південь від Львова. Туди спрямовані переважно потоки львів'ян, котрі відпочивають одноденно. Він себе швидко окупив і продовжує успішно конкурувати на ринку відпочинково-туристичних послуг, що пропонують мешканцям Львова.

Короткотривалі поїздки можуть стати доброю підмогою для економіки великих туристичних центрів, які володіють унікальними туристичними ресурсами. Так, в Одесі, на відміну від інших приморських курортів України, найбільший внесок у міську економіку роблять короткотривалі візити - дво-триденні. Так, у середньому за 2008 р. у готелях Одеси під час такого відпочинку туристи витрачали впродовж дня майже 1,5 млн грн25. Тому організація готельного бізнесу для короткотривалого перебування туристів теж становить чималий інтерес для економіки сучасних туристичних центрів.

Отже, короткотривалий туризм у сучасних умовах господарювання може стати надійним джерелом грошових надходжень не лише для організованих територій масового відпочинку й оздоровлення, а й для великих туристичних центрів, що вирізняються значними туристичними ресурсами як природного, так і антропогенного походження.

 
<<   ЗМІСТ   >>