Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Валютні операції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Порядок встановлення кореспондентських відносин

Відкриття кореспондентських рахунків банків резидентів та нерезидентів як в іноземній валюті, так і в гривнях здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та нормативних актів Національного банку України.

Уповноваженим банкам не рекомендується встановлення кореспондентських відносин з відкриттям кореспондентських рахунків в будь-якій валюті з банками, зареєстрованими в офшорних зонах.

Процес створення кореспондентських відносин:

Перший етап. Вибір партнера

Збирається інформація про можливого партнера за кордоном через:

  • - публікації міжнародних фахових журналів;
  • - міжнародну пресу;
  • - центральні банки відповідних країн;
  • - посольства України у відповідних державах, посольства інших держав в Україні;
  • - міжнародні організації,
  • - клієнтів та їх ділових партнерів;
  • - візити представників іноземних банків;
  • - візити іноземних банків;
  • - річні звіти банків.

Таким чином створюється уявлення про банки тієї чи іншої держави. Критерії вибору банку-кореспондента

  • o Мережа філій цього банку всередині країни, що дозволяє швидко і дешево здійснювати розрахунки, користуючись потенціалами банку-кореспондента в усіх частинах його держави.
  • o Його представництва в інших важливих центрах міжнародної торгівлі за кордоном дають можливість заощадити час при створенні кореспондентських банківських відносин у разі, якщо обсяг зовнішньої торгівлі невисокий, а також рефінансувати свої операції у валюті третьої держави.
  • o Кількість банків-кореспондентів обраного банку.
  • o Спектр послуг, які банк-кореспондент може запропонувати.
  • o Професіоналізм персоналу.
  • o Творчий потенціал у пошуку рішень.
  • o Надійність.
  • o Швидкість реакції у спільній діяльності.
  • o Аналіз цін на різноманітні банківські послуги.

Другий етап. Встановлення зв'язку з обраним банком

До банку надсилається лист із пропозицією встановити кореспондентські відносини. До листа додаються звіт про діяльність, статут та копія ліцензії Національного банку на проведення банківських операцій.

Число банків-кореспонденті в може бути достатньо високим. Проте число банківських кореспондентських відносин, супроводжуваних відкриттям кореспондентських рахунків, повинно бути дуже обмеженим, інакше це може зумовити певні ризики. Так, залишки на рахунках в інвалюті схильні до ризику знецінення в результаті змін валютного курсу. Ведення численних рахунків із невеличкими залишками потребує великих витрат на персонал. Можливі втрати в результаті зміни позичкового процента. Угоди про кореспондентські відносини укладаються на тривалі терміни. Тому число банків-кореспондентів повинно відповідати обсягам комерційної діяльності банку.

Третій етап. Укладення кореспондентської угоди.

Кореспондентська угода - договір про встановлення кореспондентських відносин і відкриття кореспондентських рахунків лоро та ностро, в якому фіксується термін дії договору, розмір комісійних зборів, порядок відкриття і режим функціонування кореспондентських рахунків (субрахунків) та інші зобов'язання сторін.

Дозвіл на встановлення прямих кореспондентських відносин надає регіональне управління Національного банку.

Четвертий етап. Відкриття кореспондентського рахунку.

Кореспондентський рахунок

  • - відкривається комерційному банку - юридичній особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеної кореспондентської угоди;
  • - спеціальний рахунок, що відкривається банківськими установами і тільки банківським установам.

Види кореспондентських рахунків;

  • - рахунок ностро;
  • - рахунок лоро;

Ці рахунки можуть бути відкриті як в іноземній, так і національній валюті України (за умови одержання ліцензії Національного банку України).

П'ятий етап. Обмін контрольними документами.

Контрольні документи - документи, надані банками один одному з метою запобігти можливості втрат у результаті зловживання їх ім'ям.

Перелік контрольних документів:

  • 1) річний звіт/баланс;
  • 2) список підписів уповноважених осіб;
  • 3) угода щодо використання кодового ключа, кодів S.W.I.F.T. (кодів, що гарантують істинність);
  • 4) список банків-кореспондентів в інших країнах;
  • 5) якщо є, копію ліцензії центрального банку або, принаймні, довідку про те, що вона надана із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави).

Рекомендований додатковий перелік документів:

  • - список філій усередині країни з їх адресами;
  • - ієрархічна таблиця, заповнена іменами посадових осіб банку, що рекомендовані для переговорів з окремих питань;
  • - додаткові інформаційні публікації про банк по загальних питаннях. Шостий етап. Домовленість про контрольні ключі.

Досягнення згоди про те, чиї контрольні ключі використовуватимуться при кодуванні важливих повідомлень у майбутньому. При цьому прийнято надсилати письмове підтвердження цілісності отриманих документів, що містять контрольні ключі. З метою нерозголошення даної надзвичайно важливої інформації банк повинен довіряти свої перевірочні коди тільки працівникам, що заслуговують особливої довіри.

Часто контрольні ключі з метою більшої фінансової безпеки (щоб усунути крадіжку або зникнення) пересилаються двома партіями.

 
<<   ЗМІСТ   >>