Повна версія

Головна arrow Психологія arrow Психодіагностика

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Діагностування внутрішнього світу особистості

Методи діагностування особистості мають у своїй основі теорію рис особистості, на положеннях якої ґрунтується багато діагностичних методик. Значущими для психодіагностики особистості є і психодинамічні теорії, представлені проективними методами, теоретичні джерела яких закорінені у психоаналізі, холістичній психології, експериментальних дослідженнях "нового погляду". З урахуванням їх розроблені методики, що ґрунтуються на принципі проекції, цілісності особистості та єдності когнітивних і афективно-мотиваційних компонентів.

Проективна діагностика як метод вивчення внутрішнього світу

Психоаналіз збагатив психодіагностику розумінням принципу проекції, захисного механізму, несвідомого. Його проективні методики спрямовані на діагностування причин дезадаптації особистості, несвідомих потягів, конфліктів і способів їх розв'язання (механізмів захисту).

Умовою будь-якого проективного дослідження є невизначеність тестової ситуації, що дає змогу особистості виявляти властиві їй способи поведінки. Взаємодія особистості з малоструктурованим стимульним матеріалом має характер проектування виявлення несвідомих потягів, інстинктів, конфліктів тощо.

Холістична (грец. holos - цілий, весь) психологія як один із напрямів холізму збагатила проективний метод розумінням особистості як цілісної, унікальної системи. Згідно з філософією холізму, світом керує процес творчої еволюції - створення нових цінностей. Вищою формою органічної цілісності є людська особливість. Пізнання суб'єктивного внутрішнього світу особистості полягає у його вивченні через з'ясування певних загальних закономірностей, зіставлення їх з пересічною особистістю, тобто з умовною нормою. Відносини особистості з її соціальним оточенням є процесом структуризації життєвого простору з метою створення і підтримання особистого світу. Проективний експеримент моделює ці стосунки: досліджуваний, опиняючись у невизначеній ситуації, отримує свободу у виборі елементів життєвого простору і способів їх структуризації.

Із експериментальних досліджень "нового погляду" (представники цього напряму (К. Левін, Г. Олпорт) вивчали роль особистісних факторів у сприйманні) до проективного методу були запозичені нові пояснювальні категорії: "контроль" і "когнітивний стиль", а також розуміння процесу сприйняття як селекції (вибору) стимулів, релевантних (відповідних), суперечливих і загрозливих щодо індивіда. Проективна продукція, тобто "відповідь" респондента на "загрозливе" завдання, з позиції "нового погляду" розцінюється як результат складної пізнавальної діяльності, в якій поєднані когнітивні (пізнавальні) й афектно-мотиваційні компоненти особистості, тобто "когнітивний стиль" і "контроль".

Напрацювання психоаналізу використовували представники різних напрямів і шкіл психодіагностики, оскільки психоаналіз зосереджується на внутрішніх конфліктах, несвідомому, структурі особистості, впливах травмуючих подій раннього життя на подальший розвиток тощо. Вироблена на основі психоаналізу діагностика вивчає розвиток особистості, її структуру, аналізує захисні механізми і патології. Психоаналіз зосереджується на проблемах розвитку, його стадіях, пов'язаних із задоволенням та актуальними бажаннями. Фройд вважав, що психосексуальний розвиток має оральну, анальну, фалічну, латентну (приховану) стадії, пов'язані із досвідом спілкування спочатку з матір'ю, потім - із батьком і ширшим соціальним оточенням (твердження не були доведені практичним досвідом).

Для діагноста важливим є встановлення фази, в якій перебуває індивід. Оцінку таких фаз важко отримати емпірично, однак вона теж використовується у діагностиці. Послідовники Фройда вважали, що людині, яка любить порядок, властива анальна фіксація, а запої, ненажерливість і балакучість свідчать про оральну фіксацію. При цьому відсутні критерії, що дають змогу здійснити категорізацію, показники міри фіксації, через що неможливо отримати індекси надійності і валідності. Для психолога, що займається діагностикою особистості, компоненти моделі особистості (Воно, Я, Над-Я) є конструктами, які потрібно операціоналізувати. Однак практично неможливо виміряти Воно, зіставити, виміряти вияви несвідомого, оцінити Над-Я. Фройд вважав, що вільні асоціації, обмовки, сновидіння дають змогу скласти певне судження про приховані пласти особистості. Оскільки людина не здатна свідомо подати інформацію про несвідоме, для цього почали розробляти проективні методики.

Проективні (лат. projectio - викидання вперед) методики - сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості людини через її реагування будь-яким способом на неструктуровані або неоднозначні об'єкти і ситуації.

Вони пов'язані з психологічним механізмом проекції, за допомогою якого вивчають конфлікти у несвідомому. Послуговуючись ними, досліджують спонтанні словесні асоціації особистості на стимульне слово. При цьому використовують і тести асоціацій і методики завершення завдань. Наприклад, психолог просить обстежуваного намалювати дерево, фантастичне дерево і дерево мрії або людину, будинок і дерево, або одне дерево тощо. Дерево і цінності, які воно символізує, у т. ч. дерево добра і зла, застосовують в інтерпретації малюнків людини, після чого можуть бути використані конструктивні методики. До проективних методик можна зарахувати тематичний апперцептивний тест Г.-А. Мюррея (1935), хоча він прагнув інтерпретувати відповіді згідно зі своєю теорією потреб і тиску середовища. Розповіді тестованого використовують для виявлення таких потреб, як домінування над іншими, прагнення до досягнень.

План або схему аналізу несвідомого виробити важко, часто й неможливо. При інтерпретації відповідей психолог може використовувати норми інтерпретації, а може керуватися власним тлумаченням. Проектні методики вважають суперечливими через недостатню валідність думок різних експертів. Однак їх широко використовують (особливо довільні малюнки і тести Рошмана).

Тестуючи особистість, психологи використовують концепцію захисних механізмів, яка допомагає пояснити суперечливі феномени. Механізми захисту спочатку розглядали як патологічні, а потім як адаптаційні. Надалі розробили методики оцінювання захисних механізмів (Р. Перрі і К. Купер), що давали змогу досягти категоризації відповідей за типом захисних механізмів (проекція, заміщення, раціоналізація, автоагресія тощо), а також виміряти ступінь вираженості механізму.

Певну цінність має теорія нарцисизму, досліджуючи репрезентацію Я, що підтримується через самоприйняття і почуття самоцінності людини. Діагностувати порушення у розвитку особистості намагалася Анна Фройд (1895-1982), дочка і послідовниця 3. Фройда. Клінічне спостереження використовують для оцінювання рівня психосексуального дозрівання (чотири стадії), об'єктних зв'язків (захоплення, орієнтовані на об'єкт), адаптивних функцій, подібних до перцепції, абстрактного мислення і здатності до інтеграції, тривоги перед втратами об'єктів прихильності, страху проявів деструктивності, захисних механізмів, проекції, досягнення ідентичності, відокремлення від матері і переходу від первинного нарцисизму до зрілого Я і Я-ідеального. їх результати іноді подають у вигляді профілю, у якому відображені всі характеристики. Для цієї методики може бути розроблена система об'єктивного оцінювання.

Психоаналітична діагностика - частина процесу, до якого залучені аналітик і клієнт. Вона відбувається у формі мовного спілкування, бесіди, при цьому матеріали тестів використовують як додаткові засоби ведення бесіди, а не як засоби виявлення значення особистісних характеристик.

 
<<   ЗМІСТ   >>