Повна версія

Головна arrow РПС arrow Регіональна економіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Електроенергетика

Розміщення електростанцій залежить в основному від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів та споживачів електроенергії. Розвиток електроенергетики базується на таких основних принципах: концентрація виробництва електроенергії на великих районних електростанціях; комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостачання в міста і промислові вузли; освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного вирішення завдань територіальної організації виробництва; розвиток атомної енергетики в районах з напруженим паливно-енергетичним балансом. Загальна потужність електростанцій об'єднаної енергетичної системи України становить 54 млн кВт.

Найпоширенішими в Україні є теплові електростанції (ТЕС). Перевагою цих підприємств є те, що вони можуть розміщуватись у будь-якому районі і вартість капіталовкладень на їх будівництво порівняно з іншими типами електростанцій значно нижча (рис. 2.4).

Основна частина електроенергії, виробленої тепловими електростанціями, зосереджена в енергогенеруючих компаніях. Найбільшою за потужністю є компанія "Дніпроенерго" (8160 МВт), до якої входять Криворізька, Запорізька, Придніпровська електростанції. Друге місце посідає компанія "Донбасенерго" (7610 МВт), до якої входять п'ять найбільших електростанцій: Зуївська, Слав'янська, Луганська, Старобешівська, Курахівська. Далі йде енергогенеруюча компанія "Центренерго" (7550 МВт), до якої увійшли Вуглегірська, Трипільська і Зміївська ТЕС. На заході України діє компанія "Західенерго" (4700 МВт), що об'єднує Бурштинську, Ладижинську і Добротвірську ТЕС.

Найважливішою характеристикою енергогенеруючих компаній є потужність. Однак в умовах кризи компанії не можуть забезпечити повне завантаження потужностей. У цьому випадку найкраща ситуація на електростанціях компанії "Донбасенерго",

Електроенергетика

Рис. 2.4. Електроенергетика

але у цієї компанії найвища частка затрат палива, оскільки електростанції використовують неякісне вугілля Донецького басейну.

Енергопостачальні компанії розміщені у кожній області, Автономній Республіці Крим і містах Києві та Севастополі. Вони є власниками електричних мереж відповідного регіону, а також ремонтних, автотранспортних та інших допоміжних підрозділів. Крім того, до складу багатьох з них входять теплоелектростанції невеликої потужності і теплоелектроцентралі.

В умовах загального дефіциту палива посилилась роль атомних електростанцій. Атомна енергетика України представлена такими станціями: Запорізькою, Південно-Українською, Рівненською, Хмельницькою. Чорнобильська АЕС у зв'язку з катастрофою, що сталася на четвертому енергоблоці в 1986 р., була закрита. У 2000-2010 рр. атомні електростанції виробляли 46-47 % електроенергії від загального її виробництва в Україні. Зростання частки виробництва електроенергії на АЕС пояснюється насамперед стабільністю їх роботи і зменшенням виробництва внаслідок дефіциту палива тепловими електростанціями. Однак, дальший розвиток в Україні атомної енергетики проблематичний, тому що в зонах радіоактивного забруднення від діючих АЕС може опинитись майже половина території держави з населенням 25 млн осіб.

Розвитку гідроенергетики в Україні сприяло створення каскаду гідроелектростанцій (ГЕС) на Дніпрі та деяких інших річках. Дніпровський каскад об'єднує такі гідроелектростанції: Дніпрогес, Кременчуцьку, Каховську, Дніпродзержинську, Канівську і Київську. Загальна їх потужність - 13,2 млн кВт. Велика гідроелектростанція побудована на р. Дністер (Дністровська). Решта ГЕС є малопотужними, їх частка у виробництві електроенергії незначна (на річках Рось, Південний Буг та ін., близько сотні електростанцій).

Перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України пов'язані насамперед з розширенням геологічних розвідок на території районів залягання палива, а також з реконструкцією вугільного басейну Донбасу. Показниками, що характеризують енергетичне становище країни, є енерго і електроємність внутрішнього валового продукту. Так, у 2010 р. порівняно з 1990 р. енергоємність в Україні зросла в 2,5 раза, зокрема у чорній металургії вона на 45 % вище, ніж в індустріально розвинених країнах.

Ще в 1996 р. прийнята Комплексна державна програма енергозбереження України, в якій містяться конкретні найважливіші заходи щодо створення енергозберігаючих технологій в енергоємних галузях економіки, а також ефективних систем управління енергозбереженням. Нагальною проблемою електроенергетики є створення нових видів устаткування з переорієнтацією галузі на спалювання низькосортного вугілля українських родовищ. Це дасть змогу відновити енергетичний потенціал галузі: ліквідувати залежність від зовнішніх поставок паливних ресурсів з одночасним вирішенням екологічних і техніко-економічних проблем.

 
<<   ЗМІСТ   >>