Англіканство

Англіканство — течія протестантизму, що виникла в Англії в середині XVI ст., коли англійський король Генрі VIII, який вступив з особистих причин в конфлікт з папством, заклав основи самостійної національної церковної організації. Тому з усіх течій протестантизму англіканство виділяється найбільшою близькістю до католицизму. Особливо помітна ця близькість в організаційному плані, оскільки Англіканська Церква повністю зберігає церковну ієрархію і три ступені священства (диякон, священик, єпископ, причому до перших двох ступенів в останнє десятиліття стали допускати й жінок). Крім того, у Церкві існують і два архієпископи. Архієпископ Кентерберійський вважається прима сом, тобто першим єпископом Церкви, її фактичним керівником, у той час як король (королева) — лише номінальний глава Церкви. Разом з тим, вирішальний вплив на справи Англіканської Церкви має Генеральний Синод Церкви Англії (І969), який збирається кілька разів на рік (в інших Англіканських Церквах — Генеральні Конвенції), де пропорційно представлені єпископи, нижче духівництво і делегати від мирян. Монарх володіє правом призначення вищих церковних ієрархів, скликання зборів духівництва і вважається останньою інстанцією у вирішенні богословських питань.

Тому рішення Синоду набувають чинності тільки після їхнього затвердження парламентом і монархом. Усього у світі налічується до 70 млн. прихильників Англіканської Церкви, більшість з яких живуть в Англії, Шотландії, Ірландії, Уельсі. Із середини XIX ст. діє свого роду координаційна рада розкиданих по всьому світі Англіканських Церков — Ламберпіські конференції, що скликаються кожних 10 років у Ламбертському палаці Лондона.

Баптизм

Баптизм – найчисельніша й найактивніша з усіх протестантських організацій. Хоча витоки баптизму сягають у XVII ст. (перші баптистські громади виникають у Голландії в 1609 р. у середовищі протестантських емігрантів, змушених залишити рідні країни через свої релігійні переконання), свій нинішній статус баптизм набув тільки в XX ст.

Баптисти засновують своє віровчення на основному протестантському принципі спасінням одною тільки вірою, поставивши в залежність від неї і всю релігійну обрядовість. Звідси випливає і головна відмінна риса баптизму - хрещення в дорослому віці (грецьк. βαπτιζω) — занурюю, хрещу). При цьому баптисти розміркують приблизно так: яка віра може бути в немовляти? А без віри обряд хрещення не може мати сили. При хрещенні ж дорослої людини є й віра, й свобода вибору, і свідоме накладення на себе пов’язаних з обраною релігією обов’язків. Тому, на відміну від інших протестантів, у баптистів хрещення не починало навертання до віри, а навпаки, увінчувало його.

Крім зазначеної особливості, баптисти керуються ще кількома основними принципами. До них належать:

• 1. Авторитет Біблії як надійного і цілком достатнього керівництва у вірі й у поведінці. Тому, як наголошують Устави баптистських громад, їхні члени зобов’язані "бути добре обізнаними з Біблією, пильно вивчати її, зростати в Божій ласці", "дбати про чистість серця, пристойний зовнішній вигляд і гідну Ісуса Христа поведінку".
• 2. Загальна місіонерська діяльність. У цьому зв’язку баптисти порівнюють себе з першими християнами, які несуть світло істини язичницькому оточенню і вбачають своє головне призначення у вторинному завоюванні світу для Христа. Недарма в релігійних пісне-співах баптистів часто звучить рефрен: "Хоч одну хотів би душу я Ісусу привести".
• 3. Колективізм у повсякденному житті і релігійній практиці, оскільки вони вважають життя в співтоваристві одновірців передвістям майбутнього життя в Царстві Христовому.

Зазначений колективізм, перш за все виявляється в проведенні регулярних богослужбових зібрань баптистської громади по кілька разів на тиждень (один раз—обов’язково в неділю). У першу неділю кожного місяця здійснюється обряд ламання хліба, що нагадує віруючим про останню вечерю Ісуса Христа з апостолами. За цим обрядом хліб ламають на шматки і роздають їх усім членам молитовних зборів, а потім запивають вином із спільної чаші. Завершується ламання хліба "поцілунковим обрядом". У традиціях баптистів також спільні збори з нагоди будь-яких знаменних подій ужитті кожного з членів громади, взаємодопомога, шлюби усередині баптистських організацій.

З початку нинішнього століття діє "Всесвітній Баптистський союз". Союз очолюється президентом і генеральним секретарем. У рамках Союзу регулярно скликаються всесвітні баптистські конгреси. У проміжках між конгресами діють виконавчий і адміністративний комітети: виконком збирається щорічно, щоб затверджувати рішення адміністративного комітету, що здійснює всю поточну роботу. На сьогодні більш як у 100 країнах світу налічується, заданими баптистів, понад 80 млн. їхніх послідовників. Найбільший центр баптизму — США, де баптисти становлять другу за чисельністю (після католиків) релігійну групу.