Повна версія

Головна arrow Філософія arrow Філософія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ

План

  • 1. Хто є людина? Різні трактування сутності і природи людини
  • 2. Звідки людина прийшла? Проблема походження людини
  • 3. Для чого людині жити? Філософський аналіз проблеми сенсу життя

Людина є таємниця, її треба розгадати, і коли будеш розгадувати все життя,

то не говори, що втратив час...

Ф.М.Достоєвський

Людина - головна проблема філософії. Споконвічні філософські питання: хто я і хто ми? Звідки ми узялися? До чого і куди йдемо в нескінченному розвитку? Смертна або безсмертна душа? "Тварина я тремтяча або право маю?" З безлічі питань виберемо три головних: Що? Звідки? Навіщо?

- Що є людина? - Звідки вона з'явилась? - Навіщо вона живе? - і розглянемо основні філософські підходи до їх рішення.

Хто є людина? Різні трактування сутності і природи людини

З античної філософії відома притча - жарт про Платона і Діогена, які посперечалися про те, що таке людина? "Людина, - сказав Платон, - це двоноге без пір'я". Тоді Діоген общипав півня і представив його на суд аудиторії, як доказ неправильності платонівського визначення. Недарма китайське прислів'я говорить, що суперечку виграє той, хто точніше називає речі своїми іменами. Довелося Платонові робити уточнення: "Людина - двоноге без пір'я, що має широкі ноги".

Чи можна взагалі дати однозначне визначення людині? Яка її сутність і природа? Чи є в нескінченно мінливій людині якась незмінна природа? На це питання існує дві протилежні відповіді. Одні філософи і вчені стверджують, що немає незмінної природи людини, оскільки людина - надзвичайно активна, динамічна, індивідуальна істота (антропологічний релятивізм). Інші ж стверджують, що в нескінченній розмаїтості (історичній і актуальній) людських істот можна виділити щось стійке, інваріантне.

Під природою людини розуміють стійкі, незмінні риси, загальні задатки і властивості, які виражають його особливості як виду (Homo Sapiens - людина розумна). Які ж це риси і властивості? Відповідаючи на це запитання, дамо ряд взаємопов'язаних визначень людини, кожне з яких висвічує одну з істотних його властивостей.

  • 1). Людина - це тварина. Кидаючи перший погляд на людину, ми бачимо, що це жива істота, із плоттю і кров'ю. Людина, як біологічна істота, розділяє долю своїх "менших братів": народжується, хворіє, відчуває потребу в їжі, продовжує життя в потомстві, вмирає... Природа мстить людині, коли вона починає забувати про те, що вона біологічна істота. Такі явища, як погіршення генотипу, порушення імунної системи в організмі, епідемія безплідності, гостро порушують питання: чи не рухається людство до вимирання природним шляхом? Людина, як жива істота, може жити тільки в оточенні певної кількості біомаси, включена у біологічні ритми, яким повинна підкорятися в процесі своєї життєдіяльності. Біологічно нове в людині: пряма хода, що дозволяє обдивлятися навколишнє оточення, чіпкі руки з рухливими пальцями, погляд, спрямований вперед, який дозволяє бачити в трьох вимірах і краще орієнтуватися в просторі, складна нервова система і великий мозок, специфічний механізм голосових зв'язок, будова гортані і губ, що сприяють розвитку мовлення. Однак, біологічні риси і властивості не вичерпують природу людини; є щось таке, що піднімає людину над її твариною природою. Це - свідомість, розум.
  • 2). Людина - розумна тварина (Homo Sapiens - людина розумна). Свідомість як здатність людини відбивати світ в ідеальних образах, дозволяє їй вирватися з "полону" фізичних потреб і визначає всі інші істотні ознаки людської природи, ті, що відрізняють його від тварин.
  • 3). Людина — істота, здатна до творчої діяльності. Б.Франклін говорив, що людина є тварина, яка створює знаряддя праці.

Творчість тут розуміється в широкому сенсі, як здатність створювати щось принципово нове. Цю властивість К.Маркс, наприклад, називав родовою сутністю людини: "Практичне творення предметного світу, переробка неорганічної природи є самоствердження людини як свідомої - родової істоти, тобто такої істоти, що ставиться до роду як до своєї власної сутності або до самої себе як до родової істоти... Тому саме в переробці предметного світу людина вперше дійсно стверджує себе як родова істота. Це виробництво є його діяльне родове життя"1. Із творчим характером людської діяльності пов'язаний її естетичний аспект: якщо тварина виробляє під владою безпосередньої фізичної потреби, то людина здатна піднятися над нею, виробляє все і за законами краси. Невичерпне прагнення до краси свідчить про потребу і можливість людини одухотворити навколишній світ.

4). Людина - істота вільна. Воля тут розуміється не в політичному або економічному сенсі, а як здатність творити, створювати, змінювати по своїй волі мир і себе. "Людина - це воля! - стверджує Ж.П.Сартр: „...Людина засуджена бути вільною. Засуджена тому, що не сама себе створила, і все-таки вільна тому, що один раз кинута у світ, відповідає за все, що робить"2. Якщо у тварин все або багато чого задано споконвічно генетичною програмою (тому у тваринному світі кожне наступне покоління повторює спосіб життя попереднього), то в людині генетикою задаються тільки здібності, які в більшій або меншій мірі розвиваються все життя. Людська дитина при народженні - сама безпомічна істота на світі. Ця безпорадність плата за свободу подальшого розвитку. Джон Локк стверджував, що людина -це "чиста дошка", на якій вихователь або життя можуть написати все, що захочуть. І.Г Гердер із цього приводу говорив, що людина - це перший „вільновідпущеник" природи. З таким трактуванням волі зв'язана цікава проблема, яка дискутується в антропології: чи є міра, межа розвитку людських здібностей чи людина - безмежна, універсальна істота? Багато сучасних досліджень підтверджують той факт, що нам відома лише дуже мала частина наших здібностей. Поміркуйте над цією проблемою...

Людина народжується лише "кандидатом" у людину. Всі її суттєві якості здобуваються в житті при спілкуванні із собі подібними. З цим пов'язана ще одна грань природи людини.

  • 5). Людина - істота соціальна або, як говорив Арістотель, людина - це "політична" тварина. Процес входження людини із світу природи в світ культури, присвоєння нею своєї родової сутності, засвоєння правил і норм людського гуртожитку називається соціалізацією. З потреби спілкування виростає здатність до мовлення. Із соціалізацією також зв'язана потреба до моральної регуляції.
  • 6). Людина - істота моральна. Якщо в тваринному стаді відносини регулюються біологічними законами (природним шляхом, і цей шлях також заданий у спадкоємній програмі), то в людському співтоваристві окремих індивідуумів з'єднує і дозволяє жити разом моральний закон. Моральна регуляція - великий "винахід" людства, оскільки виконання морального закону засновано не на інстинкті або страху, а на добровільному виконанні морального боргу під контролем внутрішнього судді - совісті. "Я хочу не такого суспільства, - говорив Ф.М.Достоєвський, - де я не міг би робити зла, а саме такого, щоб я міг робити всяке зло, але не хотів його робити сам"'.

З безлічі окремих визначень, висвітлюючих різні грані сутності людини, необхідно вивести одне загальне. І.Фролов, наприклад, дає таке визначення: "Людина - суб'єкт суспільно-історичного процесу, розвитку матеріальної і духовної культури на Землі, біосоціальна істота, генетично пов'язана з іншими формами життя, але вона виділилась з них завдяки здатності виробляти знаряддя праці і володінням членороздільним мовленням і свідомістю"'.

Сутність людини визначається її головним протиріччям - дуалізмом душі і тіла (природного і соціального, матеріального і духовного). В історії філософії і науки представлена безліч трактувань цього протиріччя (перегляньте ще раз розділ 1 цього підручника і згадайте історію становлення і розвитку цієї проблеми). Погляд автора на цю проблему прекрасно виражений у наступних поетичних рядках А. Тарковського2.

"У человека тело

Одно, как одиночка

Душе осточертела

Сплошная оболочка

С ушами и глазами

Величиной в пятак

И кожей - шрам на шраме,

Надетой на костях

Душе грешно без тела,

Как телу без сорочки,'

Ни помысла, ни дела,

Ни замысла, ни строчки.

Загадка без разгадки.

Кто возвратится вспять,

Сплясав на той площадке,

Где некому плясать?"

Всі ці трактування людини, по різному відображенні в наступних концептуальних схемах.

  • 1). Космоцентризм. Людина розглядається як невід'ємна частина Космосу, який повторює всі її істотні риси. Космос в цих концепціях одухотворений, йому властивий дуалізм душі j тіла, звідси просто пояснюється наявність цих двох начал в людині і їх гармонії. Платон, наприклад, вчив, що саме головне для людської душі - наслідувати руху небесних тіл. Вони прекрасно обертаються цілу вічність: завжди однаково, симетрично, гармонійно, без усякого порушення. Такою повинна бути і людська душа.
  • 2). Теоцентризм пояснює людину як плід божественного створення. Людина - образ і подоба Бога. Безсмертна душа людини від Бога. М.Бердяев писав про релігійне трактування людини: "Християнство звільнило людину від влади космічної нескінченності, у яку він був занурений у древньому світі від влади духів і демонів природи. Воно поставило його на ноги, зміцнило його, поставило залежно від Бога, а не від природи"'.
  • 3). Природоцентризм . Людина розглядається як природна біологічна істота, яка нічим від іншої природи принципово не відрізняється. Як людина, так і людське суспільство розвиваються, в остаточному підсумку, за біологічними законами. Свідомість, душа - це один з видів матерії, що вмирає безслідно разом з тілом:

"А іскра слабка - твій дух,

Світло мозку твого? -

Зотлієш ти, і вія потух,

І от уже - нема його".

І. Франко.

  • 4). Соціоцентризм. Сутність людини соціальна. Людина -результат суспільних відносин, і в той же час суб'єкт, творець культури. Свідомість людини, її духовна сутність і в історичному, загальнолюдському процесі, і в індивідуальному розвитку проявляються завдяки соціальним факторам: виробничій, практичній діяльності - праці і спілкуванні (суспільним відносинам). Ф. Енгельс, писав що праця це перша основна умова всього людського життя, і притому у такому ступені, що ми у певному сенсі повинні сказати: праця створила саму людину2.
  • 5). Антропоцентризм . Людина головна цінність, ціль світобудови. Усе в світі з'являється для того, щоб була, жила у ньому людина. М. Бердяев писав, що людина і космос міряються самотужки як рівні. Пізнання є боротьба рівних по силі, а не боротьба карлика і велетня. ... Людина лише тому може пізнавати світ, що вона не тільки у світі як одна із частин світу, а і поза миром і над миром перевищує всі речі світу як буття, рівноякісне світу.

Прочитавши і виконавши індивідуальні творчі завдання до цієї теми, Ви предметніше, краще зрозумієте суть викладених тут трактувань сутності і природи людини.

Завдання 1

" Гао-Цзи сказав:

  • - Людська природа подібна мені, а почуття боргу подібно дерев'яній чаші. Виховати в людині людяність і борг - однаково, що вирізати чашу з верби.
  • - Але хіба ви зможете вирізати чашу, не насилуючи природу верби? - заперечив Мен-Цзи. - Адже щоб вирізати чашу, потрібно колись скалічити вербу. Тобто, скалічивши дерево, ви змайструєте з нього чашу, а скалічивши людини, зробите його людяним і справедливим? Якщо вся Піднебесна стане відтепер вважати людяність і борг злом, то провиною тому тільки ваші розмовні

Гао-Цзи сказав: - Людська природа подібна до стрімкого потоку: пустите його на схід - потече на схід, пустите на захід - потече на захід. їй байдуже добро і зло, як воді байдужі схід і захід.

  • - Воді дійсно байдуже - схід або захід, - сказав Мен-Цзи. -Але хіба байдуже їй верх і низ? Людина по природі прагне до добра, так само як вода прагне вниз... Ось перед вами вода: якщо ляснути по ній долонею, змушуючи зметнутися, вона підстрибне вище чола; якщо їй, схвилювавши, надати руху, вона підніметься в гори. Але хіба така її природа? Тільки сила примушує її робити. І коли людину змушують творити зло, з її природою поводяться подібним же чином".
  • (Мен-Цзи. Із книг мудреців // Проза древнього Китаю. -М., 1987.-С.60).

Спробуйте втрутитися в суперечку мудреців. Які концепції природи людини тут виражені?

Завдання 2

"Ворожі властивості - це плід дій неба, який не можна домогтися навчанням і неможливо створити самому.

Людина має злу природу. Добре в людині - це придбане. Нинішня людина від народження прагне до вигоди. Це приводить до того, що люди починають суперничати між собою і проявляють непоступливість. Людина від народження проникнута ненавистю. Якщо поступатись цій властивості людської природи, то у людей з'явиться бажання заподіяти один одному зло і уже не прийдеться говорити про довіру і відданість. Від народження вуха і очі мають жадібність до насолоди: вуха люблять приємні звуки, очі люблять гарні, що добре сполучаються кольори. Якщо поступатись цій властивості людської природи, то з'являється розбещеність і вже не прийдеться говорити про правила ЛІ, справедливості і обв'язку. Таким чином, слухняне слідування вродженій природі людини, покірність почуттям неминуче породжує суперництво; у цьому випадку всі люди будуть порушувати вкорінений порядок і доброзвичайність до хаосу в державі. Тому необхідно шляхом виховання змінити природу людини, навчаючи його правилам ЛІ, справедливості і обов'язку...

Є люди, які запитують: якщо природа зла, то звідки виникають правила ЛІ і справедливості?"

(Сень-Цзи // Антологія світової філософії. В 4 т. - М., 1969. - Т.1.-4.1.- С.230).

Як би Ви відповіли на це питання мудреця? Яка концепція природи людини тут відображена? Які трактування природи людини Ви знаєте?

Завдання З

Ян Чжу сказав: "Людина подібна до неба і землі й, як вони, таїть у собі природу п'яти рушійних начал. І в той же час нігті і зуби людини недостатньо сильні, щоб забезпечити йому охорону і захист; мускули і шкіра недостатньо міцні, щоб обороняти його і відбивати удари; ноги не досить швидкі, щоб віднести його від небезпеки. У людини немає ні вовни, ні пір'я, що захищають його від холоду і жари, і, щоб прокормитися, він повинен покладатися не на силу, а на..."

(Лао-Цзи. Із книг мудреців. Проза древнього Китаю. - М., 1987.-С.145)

Продовжите думку мудреця. Які істотні ознаки людини відрізняють його від інших істот?

Завдання 4

"Звертаючись до почуттів зовнішніх і внутрішніх... варто осягнути, що душа є тіло, що складається із тонких частинок, розсіяних по всьому організмі, дуже схоже на вітер з якоюсь домішкою теплоти... Про все це свідчать сили душі, почуття; здатність до збудження, процеси мислення і все те, втрачаючи що ми вмираємо. Далі, варто триматися переконання, що душі належить головна причина почуття; однак вона не одержала б його, якби не була прикрита рештою організму"

(Епікур. Епікур привітає Геродота // Людина: Мислителі минулого і сьогодення про його життя, смерть і безсмертя. -М., 1991.-С.123).

Яка концепція людини тут відображена? Чи згодні Ви з автором ?

Завдання 5

"Знай: из всего, что родилось, тончайшие токи исходят. Сладкое к сладкому, горькое к горькому стало стремиться, Кислое с кислым сошлось, теплота с теплотой сочеталась. Смесь охотно с вином образует вода, но не с маслом. Так у всего, что живет, обоняние есть и дыхание. Воля Судьбы такова, что присуща всем тварям разумность В бурных водах обегающей крови питается сердце;

В нем же находится то, что зовем мы так часто мышлением:

Мысль человека есть кровь та, что сердце вокруг омывает. Разум растет у людей в соответствии с миром познанием. Землю землею мы зрим и воду мы видим водою, Дивным эфиром эфир, огнем же огонь беспощадный, Также любовью любовь и раздор ядовитым раздором. ... Ибо знай, что во всем есть разумности доля и мысли." (Эмпедокл // Антология мировой философии. В 4т. - М., 1969. -Т.1.- 4.1. -С.307.) Яка концепція світу і людини тут відображена? Чи згодні Ви з нею?

Завдання 6

"Але я тебе запитую, якщо ти не знайдеш нічого того, що було б вище нашого розуму, крім чогось вічного і незмінного, невже ти не зважишся назвати це Богом? Адже ти знаєш, що і тіла мінливі, і саме життя, що одушевляє тіла, очевидно не позбавлене мінливості через його різні стани? Та і сам розум оскільки він то намагається осягти істинне, намагається, і іноді досягає, а іноді - ні. показує, що він звичайно не є мінливим. Якщо не використовуючи ніякого тілесного органа, ні дотику, ні смаку, ні чарівності, ні вух, ні око, ніякого почуття, нижчого стосовно розуму, але тільки через самого себе розум пізнає щось вічне і незмінне, то нехай він визнає одночасно і те, що сам він нижче цього, і те, що саме це і є його Бог."

(Августин Аврелий. Про вільний вибір // Людина: Мислителі минулого і сьогодення про його життя, смерть і безсмертя. - М., 1991.- С.162).

Яке трактування людини викладається автором?

Які основні положення цього трактування?

Завдання 7

Ми стверджуємо, що людині властиві такі особливості дій, які виходять з його душі і які відсутні у інших живих істот. Це, насамперед те, що оскільки людина існує, так, що у неї є мета, то вона не може обійтися без суспільства на всьому протязі свого існування і бути подібною іншим тваринам, з яких кожна, з метою економії засобів до існування, змушена обмежувати себе і собі подібних по природі.

Субстанція людської душі сама по собі здатна завершити певний вид, досконалості, але для того, що є вище субстанції, немає необхідності в тому, що нижче неї. І ця здатність, властива субстанції душі, здійснюється річчю, яка називається умоглядним розумом.

(Ібн Сіна (Авіценна) Книга про душу // Людина: Мислителі минулого і сьогодення про його життя, смерть і безсмертя. - М.,1991. - С.195,199.)

Яка концепція людини тут відображена?

Завдання 8

Що таке людина, як помислить йому?"... І цьому чуду подивуємося, як із праху створив людину, як різноманітні людські особи - якщо і всіх людях зібрати, не у всіх один вигляд, але кожний має свій вигляд особи, по Божій мудрості. І тому подивуємося, як птахи небесні з раю йдуть, і насамперед у наші руки, і не поселяються в одній країні, але сильні і слабкі йдуть по всіх землях, по Божому велінню, щоб наповнилися ліси і поля. Усе це дав Бог на користь людям, в їжу і на радість.

(Володимир Мономах. Повчання // Людина: Мислителі минулого і сьогодення про його життя, смерть і безсмертя. -М.,1991.-С.208).

Яке трактування людини відображене в тексті?

Хто тут вище: Бог чи людина?

Завдання 9

Отже, людина - це якась дивна тварина, яка складається із двох або трьох надзвичайно різних частин: з душі (апіша) - як би якогось божества (numen) і тіла - начебто безсловесної худобини. Відносно тіла ми настільки не перевершуємо тварин іншого роду, що по всім своїм даним перебуваємо набагато нижче їх. Що стосується душі, то ми настільки здатні сприймати божественне, що самі могли б пролетіти повз ангелів і з'єднатися з Богом. Якби не було дано тобі тіло, ти був би божеством, якби не був в тебе вкладений розум (mens), ти був би худобою. Ці дві такі різні природи вищий творець об'єднав у настільки щасливій згоді, а змій, ворог світу, знову розділив нещасною розбіжністю, що вони і розлучені не можуть жити без найбільшої муки і бути разом не можуть без постійної війни; ясно що і те і інше як говориться, тримає вовка за вуха, до того і до іншого підходить наймиліший віршик: Так не в силах я жити ні з тобою, ні у розлуці з тобою."

(Еразм Роттердамський. Філософські творі - М., 1986. -СІП).

Яка концепція світу і місця в ньому людини тут виражена. Які способи примирення двох почав у людині придумало людство?

Завдання 10

Тоді погодився бог з тим, що людина - утвір невизначеного образа й, поставивши його в центрі світу, сказав: "Не даємо ми тобі, о Адам ні свого місця, ні певного образа, ні особливого обов'язку, щоб і місце і особу, і обов'язок ти мав за власним бажанням, відповідно до своєї волі і свого рішення. Образ інших створінь визначений у межах установлених нами законів. Ти ж, не необтяжений ніякими межами, визначиш свій образ по своєму рішенню, у владу якого я тебе надаю. Я ставлю тебе в центрі світу, щоб звідти тобі було зручніше обдивлятися все, що є у світі. Я не зробив тебе ні небесним, ні земним, ні смертним, ні безсмертним, щоб ти сам, вільний і славний майстер сформував себе в образі, що ти зволієш. Ти можеш переродитися в нижчу, нерозумну істоту, але можеш переродитися по велінню своєї душі і у вище, божественне."

(Піко дел л а Мирандола. Мовлення про гідність людини // Людина. - М., 1991. - С.221).

Яка концепція людини тут виражена? Коли людина перероджується в "нижчі", а коли в "вищі" істоти?

Завдання 11

"Природа в людині часто буває прихована, іноді подавлена, але рідко винищена. Примус змушує природу жорстоко мстити за себе, повчання трохи упокорюють її пориви, але тільки звичка може її переробити та підкорити.

Хто прагне перемогти в собі природу, нехай не ставить собі ні надмірно важких, ні надмірно легких завдань, тому що в першому випадку буде пригноблений невдачами, а в другому занадто мало зробить успіхів, хоча перемагати буде часто. І нехай на початку полегшує собі справу, подібно плавцю, що прибігає до міхурів або очеретяних зв'язок; але трішки згодом нехай ставить себе, напроти, у важкі умови, як роблять танцюристи, вправляючись у важких черевиках. Тому що для повної досконалості треба, щоб підготовка була сутужніше самої справи".

(Бекон Ф. Досліди //Людина: Мислителі минулого і сьогодення про його життя, смерть і безсмертя. - М., 1991. -С.265).

Яка концепція людини виражена в тексті? Чи Ви згодні з автором?

Завдання 12

"Воістину очевидно, що наскільки тварини перевершують складні неживі тіла, настільки і людина перевершує тварин, так що тут має місце не просто більше або менше в силу кращих органів або темпераменту перевага, але і перевага вищого порядку...

Незважаючи на це, людина піднімається над тваринним духом набагато більше, ніж сам цей дух піднімається над неживими речами. Воістину це відбувається не тому, що людина володіє найкращими органами та більш сильнішими почуттями, тому що і лев, і кінь, і слон, і бик, і осел, і носоріг, і дракон, і крокодил і кит перевершують людину силою і навіть почуттями: орел - у зорі, вовк - у слуху, собака - у нюху, павук і бджола - у дотику, завдяки якому вони споруджують найтонші мережі і стільники з ниток і воску...

Оскільки людина нижче тварин і в силі і в органах почуттів..., але в той же час є паном і деспотичним володарем тварин, оскільки із цього виходить, що в ньому укладене щось більше високе, чим просто тілесний дух."

(Кампанела. Метафізика // Людина: Мислителі минулого і сьогодення про його життя, смерть і безсмертя. - М., 1991. -С. 266-268).

Чим же людина "перевершує" тварин? Яка це концепція людини?

Завдання 13

"Тому що таке людина у Всесвіті? Небуття в порівнянні з нескінченністю, все суще в порівнянні з небуттям, середнє між всім і нічим. Він не має сил навіть наблизиться до розуміння цих крайностей - кінця світобудови і його початку, неприступних, схованих від людського погляду непроникливою таємницею і не може осягти небуття з якого виник, і нескінченність у яку розчиняється.

Вона ловить лише видимість явищ, бо не здатна пізнати ні їх початок, ні кінець. Все виникає з небуття і несеться в нескінченність, хто опише поглядом настільки неозорий шлях?

(Паскаль Б. Думка // Людина: Мислителі минулого і сьогодення про його життя, смерть і безсмертя. - М., 1991. -С.283).

Якої концепції людини дотримується автор? Чи згодні Ви з ним?

Завдання 14

"Людина - зовсім не загадка, як ви уявили, щоб зробити собі приємність її розгадати. Людина, як нам представляється, займає своє місце в природі, більш високе, чим тварини, яких вона нагадує своєю конструкцією, і більш низьке, чим інші істоти, яким вона уподібнюється, можливо, своєю здатністю мислити. Так само як і все, що нас оточує, вона причетна до добра і зла, задоволення і пристрастей, щоб діяти і розумом, щоб керувати своїми вчинками. Якщо б людина була досконалою, вона була б богом...

Навіщо нам жахатися від нашої істоти? Існування наше зовсім не так злощасне, як нас хочуть змусити повірити.

Дивитися на всесвіт як на карцер і вважати всіх людей злочинцями, що живуть чекаючи страти, - це ідея фанатика; а думати, що світ - це місце насолод, де люди повинні лише одержувати задоволення, - це химерна мрія сибарита. Мудрій людині, по-моєму, властиво думати, що земля, люди і звірі є саме тим, чим їм і слід бути в порядку, створеному провидінням...

Міркуючи лише як філософ, я насмілюся стверджувати, що домагання на більш доконану природу, що нам не дана, досить зарозумілі і зухвалі".

(Вольтер. Філософ, твори - М., 1988. - С.196,207).

Яка концепція людини тут відображена?

У чому Ви згодні і у чому не згодні з Вольтером?

Завдання І5

"Людина відрізняється від тварини зовсім не одним мисленням. Швидше за все, ця істота відмінна від тварини. Зрозуміло, той, хто не мислить, не є людина, однак не тому, що причина лежить у мисленні, але тому, що мислення є неминучий результат і властивість людської істоти.

Тому і тут немає потреби виходити зі сфери почуттів, щоб побачити в людині істоту, що піднімається над тваринами. Людина не є окрема істота, подібна до тварини, але істота універсальна, вона не є обмеженою і невільною, але необмежена і вільна, тому що універсальність, необмеженість і воля нерозривно між собою зв'язані. І ця воля не зосереджена в якійсь особливій здатності - волі, так само як і універсальність не покривається особливою здатністю сили думки, розуму - ця воля, ця універсальність захоплює всю її істоту".

(Фейербах Л. Основні положення філософії майбутнього //Антологія світової філософії. - Київ, 1992. - Т.1. - Ч.З. -С.268).

Яка концепція людини тут відображена? Як Ви розумієте "універсальність" людини?

Завдання 16

"Ми вже не виводимо людини з "духу", з "божества", ми знову помістили її серед тварин. Вона для нас сама могутня тварина -тому що сама хитра; її духовність - наслідок. З іншого боку, ми рішуче противимося марнославству, що отут готові голосно заявити про себе, немов людина - це велика задня думка всієї тваринної еволюції. Ніяка вона не вінець утвору - будь-яка істота стоїть на тому ж самому щаблі досконалості, що і вона... І того багато: у порівнянні з іншими людина вийшла гірше, -найбільш хвора і жахлива серед тварин, вона небезпечно відхилилась від своїх інстинктів життя...

"Чистий дух" - чиста дурість: якщо відняти нервову систему, почуття, нарешті "смертну оболонку", ми прорахуємося - прорахуємося, та і годі!"

(Ніцше Ф. Антихристианин // Сутінки богів. - М., 1989. -С. 28-29.)

Яка концепція людини тут відображена? Ваша думка із цього приводу.

Завдання 17

"Сама свідомість людини як центра світу, що таїть розгадку світу у собі, і, що піднімається над всіма речами світу, є передумова всякої філософії, без якої не можна дерзати філософствувати. Хто як філософ пізнає світ, той повинен перевищувати всі речі світу, той не може бути однієї з речей світу в ряді інших, той сам повинен бути світом. Перед дробовою частиною всесвіту не МОГЛО б СТЯТИ зухвале завдання осягнути всесвіт, не виникла б проблема свідомості, проблема філософії. Сама постановка зухвалого завдання пізнати всесвіт можлива лише для того, хто сам є всесвіт, хто в силах протистояти вселеній як рівний, як здатний включити її в себе. Пізнання людини базується на припущенні, що людина -космічна по своїй природі, що вона - центр буття. Людина, як замкнута індивідуальна істота, не мала би шляхів до пізнання всесвіту. Така істота не перевищила б окремих речей миру, не переборола б приватних станів. Антропологічний шлях - єдиний шлях пізнання вселеної, і шлях цей припускає виняткову людську самосвідомість. Лише в самосвідомості і самопочутті людини відкриваються божественні таємниці".

(Бердяев М.А. Зміст творчості. - М., 1989. - С.294.) Яка концепція людини і світу відображена в цьому фрагменті тексту? Чи згодні Ви з точкою зору автора?

Завдання 18

"Я вірю, що людина - продукт природної еволюції, що вона - частина природи, але, наділена розумом і самосвідомістю, вона перевершує її.

Я вірю, що сутність людини збагненна. Однак, ця сутність не є субстанцією, яка характеризує людину за всіх часів протягом історії... Завдяки самому факту людського буття життя задає їй питання: як перебороти розрив між людиною і навколишнім його світом, щоб досягти відчуття єдності і тотожності зі своїми близькими і із природою. Кожний момент свого життя людина змушена відповідати на це питання. Не тільки і не стільки думками і словами, скільки своїм способом буття і дії.

Я вірю, що існує безліч обмежених і переконливих відповідей на питання про існування...

Однак, всі відповіді в основі своїй розпадаються на дві категорії. В одній людина намагається відновити гармонію із природою, повертаючись до людської форми існування, усуваючи такі специфічні людські якості, як розум і любов. В іншій - її ціль - повний розвиток людських сил, поки вона не досягає нової гармонії зі своїми ближніми і з природою".

(Фромм Э. Душа людини. - М., 1992. - С.370.)

Приведіть аргументи, які доводять ту чи іншу відповіді на питання про існування людини. Яка концепція людини відображена в цьому тексті?

 
<<   ЗМІСТ   >>