Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Екогеографія України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Основні геоекологічні проблеми, пов'язані з утворенням і нагромадженням відходів в Україні

Україна входить до складу країн із найбільшими абсолютними обсягами утворення та нагромадження відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд. т твердих відходів (загалом майже 2 млрд. т). Із них використовується лише 5—10 %. Загальний обсяг їх нагромадження на території України, за мінімальними оцінками, досягає 20 млрд. т, а площа земель, зайнятих відходами, тобто сміттєсховищами та сміттєзвалищами, становить близько 130 тис. га, або майже 5 % території України.

Специфікою України є різке домінування відходів, що утворюються у процесі розробки родовищ (до 75 % загального обсягу) і збагачення корисних копалин (13—14%). На підприємствах України кожного року утворюється майже 100 млн т токсичних відходів (табл. 10.1), із них понад 3 млн т за європейськими стандартами належать до найнебезпечніших (I—III класи небезпеки). Загальний обсяг нагромадження токсичних відходів становить 4,4 млрд. т*137. Донині в Україні не збудовано жодного спеціалізованого заводу з переробки токсичних промислових відходів чи полігонів їх захоронення.

*137: {Закон України "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 р. №1947-ІІІ // ВВР. – 2000. - №44. – Р.1. – С. 2.}


Таблиця 10.1. Утворення, розміщення та наявність промислових токсичних

відходів (ПТВ) в Україні у 2001 р., тис. т

Область України Утворилось ПТВ, усього 3 них розміщено у місцях складування Наявність у сховищах організованого складування і на території підприємств
організованих неорганізованих
Україна 77 513,5 45 801,0 127,4 2 849 145,2
Автономна Республіка Крим 264,9 179,0 0,0 10 205,5
Вінницька 29,4 0,4 16,1 441,8
Волинська 1,6 0,0 0,0 1,3
Дніпропетровська 38 231,5 26 505,5 18,4 1 759 568,6
Донецька 23 452,0 10 851,8 21,5 564 296,0
Житомирська 0,2 0,0 1,0
Закарпатська 6,4 2,0 0,5 5,5
Запорізька 4 833,6 1 991,9 103473,1
Івано-Франківська 1051,4 720,1 0,4 45 371,3
Київська 555,1 515,2 0,3 20 896,4
Кіровоградська 855,8 852,6 53 046,9
Луганська 4 536,0 2 202,6 29,0 119 760,6
Львівська 966,8 786,6 0,2 81 262,4
Миколаївська 386,9 91,9 2 485,7
Одеська 8,2 0,6 521281,8 1 281,8
Полтавська 284,3 161,1 12,2 5 294,2
Рівненська 51,9 15,2 16 910,9
Сумська 468,0 294,1 3,2 28 111,0
Тернопільська 62,8 0,0 61,1
Харківська 1211,6 579,3 19,5 32 820,2
Херсонська 8,7 1,5 0,6 254,5
Хмельницька 1,6 0,1 0,0 6,2
Черкаська 135,5 23,6 0,1 1 276,1
Чернівецька 18,1 0,0 0,0 172,6
Чернігівська 51,2 25,9 1 968,1
м. Київ 39,4 0,0 0,2 171,2

За обсягами утворення домінують токсичні відходи, в яких містяться важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). Переважно ці відходи підприємств чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування (гальванічні виробництва). Окрему групу токсичних відходів становлять непридатні до використання та заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР). За даними офіційної статистики, кількість таких відходів, накопичених в Україні, становить майже 3,5 тис. т. Вони розташовані по всій території України, часто розміщені у непристосованих і випадкових приміщеннях, а іноді просто неба (рис. 10.1). Нараховується 109 складів централізованого зберігання токсичних відходів, що перебуваються у віданні місцевих державних адміністрацій, та близько 5000 складів у сільськогосподарських підприємствах.


Значна частина об'єктів, де зберігаються токсичні відходи в Україні, дуже небезпечна для навколишнього природного середовища внаслідок міграції токсичних компонентів шляхом інфільтрації в підземні та поверхневі води, рознесення вітром, тваринами і діяльністю людини. Налічується близько 300 накопичувачів токсичних відходів, побудованих без належного технічного захисту, які стали джерелом екологічної небезпеки регіонального масштабу*138. Обладнані сховища для зберігання токсичних відходів та установки для їх знешкодження й регенерації створено лише на окремих підприємствах, що практично не впливає на загальну ситуацію.

*138: {Закон України "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 р. №1947-ІІІ // ВВР. – 2000. - №44. – Р.1. – С. 2.}

В Україні в містах і селищах міського типу щороку утворюється майже 35 млн м3 твердих побутових відходів, які знешкоджують на 770 міських звалищах та трьох сміттєспалювальних заводах у містах Києві, Харкові та Дніпропетровську, які також не відповідають нормам екологічної безпеки. Поводження з побутовими відходами неефективне у зв'язку з низьким рівнем їхнього повторного використання. За даними Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ), станом на кінець 2000 р. у жодній з областей не вирішено питання будівництва спеціалізованих полігонів для знешкодження токсичних промислових відходів. їх накопичення здійснюється безпосередньо на території підприємств.

У Києві, наприклад, кожного дня родина з 3—4 осіб викидає в середньому відро сміття. У результаті за рік у місті утворюється близько 800 тис. т, або понад 3 млн м3сміття. Вивезення сміття на сміттєзвалище або сміттєспалювальний завод обходиться мешканцям Києва у 50 млн грн щороку. Унаслідок діяльності сміттєспалювальних заводів у повітря викидаються дуже небезпечні речовини, зокрема, важкі метали та діоксини — стійкі органічні забруднювачі (СОЗ). СОЗ — найбільш токсичні та небезпечні хімічні сполуки, які мають такі загальні властивості: високотоксичність, стійкість до розкладання, перенесеність на великі відстані з повітрям та водою, акумульованість у тканинах живих істот.

Під час захоронення сміття на полігонах величезні площі природних земель безповоротно втрачаються, а також забруднюється навколишнє середовище навколо полігонів. Тому на сьогодні найпрогресивнішим методом є переробка сміття. їй підлягають папір, скло, металеві та алюмінієві банки, текстиль, пластик, органічні відходи (рис. 10.2,10.3). Ці матеріали, отримані у процесі сортування, мають попит із боку організацій, що займаються прийманням вторинної сировини. Сортування і переробка відходів мають такі переваги:

  • — на захоронення або спалювання потрапляє менший обсяг відходів;
  • — матеріали використовуються повторно;
  • — зберігаються природні ресурси, зокрема, деревина, нафта, метали.

Саме це відповідає світовим підходам до поводження з відходами, сприяє запобіганню їх утворення, повторному (багаторазовому) застосуванню вторинної сировини, утилізації відходів та їх безпечному розміщенню.

 
<<   ЗМІСТ   >>