Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Валютні операції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Факторингові операції

Факторинг (від англ. factor - агент, посередник) - одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася в банківській практиці у 50-х роках.

Факторингова операція - комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).

Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг.

Суб'єкти - банк, факторингова компанія, спеціалізовані установи, які скупають рахунки-фактури у своїх клієнтів.

Клієнти - кредитори, постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, що уклали угоди з банком чи факторинговою компанією.

Позичальники - покупці товарів і послуг.

Види факторингу за Петрашко Л. П.:

  • 1. Прямий - в операції бере участь лише один фактор - з експорту в країні експортера, з яким імпортер уклав факторингову угоду.
  • 2. Опосередкований - в операції беруть участь два фактори:
  • 1) з експорту в країні експортера
  • 2) з імпорту в країні імпортера.
  • 3. Розкритий - операція, в якій покупцеві повідомляється про факторингову угоду.
  • 4. Нерозкритий - операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжному покупцеві не повідомляється про неї.
  • 5. Конвенційний - універсальна система фінансового обслуговування, яка включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та ін.
  • 6. Конфіденційний - обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передача права на отримання грошей та ін.

Механізм проведення факторингової операції зображений на рис. 8.1. Етапи здійснення факторингової операції:

  • 1. Перший етап. Підготовчий.
  • 1) Отримання заявки від клієнта.
  • 2) Оцінка економічного та фінансового стану клієнта.
  • 2. Другий етап. Оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом.

Обов'язки банку: стягнення боргу та функції з його обслуговування; аналіз кредитоспроможності боржників; інкасація, облікові операції та ін.

Схема факторингової операції

Рис. 8.1 Схема факторингової операції

Обов'язки клієнта: плата за факторингові послуги банку. Плата складається з: комісійних за послуги по обслуговуванню боргу в розмірі 1-2% загальної суми придбаних банком рахунків; позичкового процента, нарахованого на виданий аванс.

Визначення методу розрахунку максимальної суми з операцій факторингу.

Методи бувають:

  • - визначення загального ліміту - для кожного клієнта встановлюється періодично поновлюваний ліміт;
  • - визначення помісячних лімітів відвантажень - встановлюється сума, на яку протягом місяця будуть відвантажені товари;
  • - страхування по окремих операціях.
  • 3. Третій етап. Відсилка всіх рахунків-фактур, виставлених на покупця.
  • 4. Четвертий етап. Аналітичний.
  • 1) Вивчення рахунків-фактур.
  • 2) Вивчення платоспроможності позичальників (триває від 24 годин до 2-3 днів).
  • 5. П'ятий етап. Оплата рахунків.

Клієнт, що продав дебіторську заборгованість, отримує від банку аванс (готівкою, переказом, оплатою чека та ін.) в розмірі 80-90% суми боргу. Решту процентів - 10-20 - банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

6. Шостий етап. Оплата вимог.

Особливості здійснення факторингових операцій:

  • 1. Придбання платіжних вимог до покупців у своїх клієнтів на умовах негайної оплати клієнту 80-90 % вартості відфактурованих поставок.
  • 2. Оплата у визначений термін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних і процентів за кредит, незалежно від суми виручки, що надійшла від покупців. Платіж, який надходить потім від покупця, повністю зараховується на рахунок банку.

Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що при роботі з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу, він виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного, або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожного з банків, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог тощо.

Факторинговий кредит дорожчий за звичайний, оскільки він супроводжується інкасовими, юридичними, обліково-контрольними, інформаційними, консультативними та іншими послугами. Факторинг найбільш вигідний для крупних фірм - експортерів, що мають значні відстрочки платежів і недостатньо готівки. Вони одержують такі переваги від факторингового обслуговування: звільнення від ризику неплатежу, завчасну реалізацію портфеля боргових вимог, спрощення структури балансу, скорочення терміну інкасації вимог до клієнтів, економію на бухгалтерських, адміністративних та інших видатках.

 
<<   ЗМІСТ   >>