Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних учень у запитаннях і відповідях

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

На думку Д. Рікардо, головне завдання економічної науки - визначити закони, що управляють розподілом продукту між основними класами. Як вирішував Рікардо це завдання?

Як відомо, Рікардо послідовно дотримувався трудової теорії вартості. Праця має свою ціну, що, на його думку, визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для утримання робітника і його родини. Зміна заробітної плати не впливає на вартість (і ціну) вироблених продуктів. Змінюється лише співвідношення між розмірами заробітної плати і прибутку, одержуваного підприємцем: "Усе, що збільшує заробітну плату, з необхідністю зменшує прибуток". Таким чином, заробітна плата і прибуток перебувають у зворотному взаємозв'язку.

Щодо ренти, то вона має диференційований характер; її одержують власники кращих ділянок, більш родючих земель. Але джерелом ренти слугує не родючість землі, а праця, що витрачається на виробництво хліба та інших сільськогосподарських продуктів. Надлишок продукції, одержуваний на кращих землях, трансформується в ренту, що сплачується власнику землі.

Рікардо прагнув визначити динаміку доходів, одержуваних трьома основними класами. З розвитком виробництва реальна заробітна плата залишається незмінною (вона зумовлена вартістю засобів існування). Рента зростає, тому що гарні землі обмежені, у виробництво втягуються усі гірші землі, а ціна хліба визначається витратами на найгірших землях. Рівень прибутку падає: "Прибуток має природну тенденцію падати" тому що з прогресом суспільства! багатства додаткова кількість їжі, яка потрібна, надходить при витратах усе більшої і більшої праці". Підвищення заробітної плати (номінальної) не підвищує ціни товарів, але незмінно зменшує прибуток.

Рікардо дотримувався принципу, що одержав згодом назву "залізного закону заробітної плати". Заробітна плата утримується в межах твердого фізичного мінімуму, тому що у разі його перевищення починає збільшуватися народжуваність, зростає пропозиція на ринку праці й плата за працю неминуче зменшується до дуже низького, фізичного мінімуму.

Концепція розподілу доходів, висунута Д. Рікардо, слугувала вихідним пунктом для подальших розробок. Цією проблемою займалися К. Маркс, Дж. Б. Кларк, К. Візер, А. Пігу, Дж. М. Кейнс, Й. Шумпетер та інші економісти.

Проблема оптимального розподілу суспільного продукту - одна з найбільш складних, багатоаспектних і суперечливих. ЇЇ вирішення пов'язане з ефективністю економіки, її соціальною структурою, цільовим призначенням. Проблема розподілу - економічна і, водночас, етична. Невипадково вона дотепер не має однозначного вирішення, породжує гострі суперечки. Є кілька напрямків досліджень. При цьому кожний виявляє необхідні фактори, які варто взяти до уваги, щоб дійти до більш точного розуміння розподілу в сучасних економічних системах.

З ім'ям Д. Рікардо пов'язують створення теорії ренти. Як обґрунтовує він процес утворення ренти?

Рікардо показав несправедливість тверджень фізіократів, начебто рента (чистий продукт) є даром природи. Він звернув увагу й на неточність у трактуванні А. Сміта, який припускав, що частина доходу, отриманого в землеробстві, зобов'язана походженням силам природи. Природа, доводить Рікардо, не бере участі у створенні ренти і не визначає рівня цін. Джерелом ренти є не родючість землі, а праця працівників, зайнятих у сільському господарстві.

Вартість хліба й іншої сільськогосподарської продукції визначається витратами праці на відносно гірших ділянках землі. Це регулююча ціна. За нею продається продукція (однакової якості), одержувана й на інших, середніх і кращих, землях. На землях більш родючих утвориться надлишок продукції, що і стає джерелом рентного доходу власників землі (рис. 3.3).

Утворення ренти за теорією Д. Рікардо: затінені області - витрати, світлі - рента

Земельні ділянки

Рис. 3.3. Утворення ренти за теорією Д. Рікардо: затінені області - витрати, світлі - рента

Земельні ділянки мають неоднакову продуктивність. Тому витрати на виробництво центнера зерна також неоднакові: найвищі - на гірших ділянках. Оскільки зерно продається на ринку за єдиною ціною, то власники кращих і середніх ділянок одержують додатковий дохід (ренту) у вигляді різниці між ціною і витратами.

Власники гірших ділянок ренти не одержують. Тут ціна збігається з витратами.

Отже, передумови утворення ренти:

  • o обмеженість землі за збереження попиту на сільськогосподарські продукти;
  • o ціна на хліб не може зменшитися нижче рівня витрат на гірших землях;
  • o ренту одержують власники кращих ділянок землі.

Земельна рента - плата за фактор виробництва (це, свого роду, незароблений дохід). За відсутності земельних власників ренту одержує фермер.

Рента створюється не в результаті "щедрості" природи, а в результаті її "бідності", нестачі багатих і родючих ділянок землі. Потреби в сільськогосподарських продуктах зростають (що пов'язано зі збільшенням чисельності населення), і в сільськогосподарський обіг залучають усе нові й нові землі. Ціна продуктів, вироблених на цих землях, неминуче підвищується, у підсумку зростає рента.

Механізм утворення і присвоєння ренти пов'язаний з тим, що земля є власністю її власників. "Ціна хліба анітрошки не знизилася б, навіть якби землевласники відмовилися від усієї своєї ренти". У цьому разі рента дісталася б фермерам, а витрати на виробництво хліба і ціна хліба збереглися б на колишньому рівні.

Теорія ренти Рікардо мала (особливо для того часу) практичне значення. Обґрунтовані ним положення були спрямовані проти встановлення високих мит на хліб. Згодом ця категорія зазнала певної трансформації і стала розглядатися у більш широкому плані як додатковий дохід, утворений не тільки в сільськогосподарському виробництві.

 
<<   ЗМІСТ   >>