Повна версія

Головна arrow Право arrow Банківське право

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Банківські правовідносини, їхні зміст і види

Результатом регулювального впливу норм права на суспільні відносини є перетворення їх на правові відносини. Банківські правовідносини - це врегульовані нормами банківського права відносини, що виникають у сфері банківської діяльності. Банківські правовідносини встановлюють між учасниками юридичний зв'язок організаційного і майнового характеру, який врегульовано нормами банківського права.

Банківські правовідносини виконують такі основні функції:

  • - закріплюють конкретну поведінку учасників у процесі банківської діяльності або у здійсненні банківських операцій;
  • - визначають коло суб'єктів, на яких поширюється дія норм банківського права;
  • - забезпечують приведення в дію юридичних засобів для реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Банківські правовідносини складаються із суб'єктів, між якими виникли правові відносини, об'єктів та змісту, тобто суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Суб'єктами банківських правовідносин можуть бути державні органи (НБУ), юридичні особи (комерційні банки, підприємства), фізичні особи (громадяни України, іноземці).

У деяких випадках суб'єктом банківських відносин виступає держава (у випуску державних облігацій, у використанні банківського кредиту для покриття нестачі бюджетних коштів).

Відповідно до чинного законодавства одним із обов'язкових суб'єктів банківської діяльності є банк або фінансова установа.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національний банк України", банк - це юридична особа, яка на підставі ліцензії НБУ здійснює діяльність із залучення вкладів від фізичних та юридичних осіб, ведення рахунків і надання кредитів на власних умовах. Фінансова установа - юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів від населення. Фінансова установа має право здійснювати окремі банківські операції, які перелічені у виданій НБУ ліцензії. Відмінність цих суб'єктів становить той набір банківських операцій, які вони мають право виконувати. Існування фінансових установ зумовлено об'єктивними причинами, а саме - необхідністю виконувати широкий набір функцій з метою забезпечення кредитно-фінансового сегменту суспільного виробництва.

Об'єктом банківських правовідносин є те, відносно чого вони виникають,- кошти, цінні папери, майно, дії громадян та юридичних осіб (здійснення платежів, операцій з іноземною валютою, купівля-продаж цінних паперів). Матеріальним змістом банківських правовідносин є поведінка суб'єктів, що складається із суб'єктивних прав і обов'язків, установлених нормами банківського права. Правам однієї сторони відповідають обов'язки іншої та навпаки. Наприклад, подання до НБУ клопотання резидента-позичальника про отримання індивідуальної ліцензії на залучення кредитних ресурсів від іноземного банку. З одного боку, резидент-позичальник має право вимагати розгляду свого клопотання, а НБУ зобов'язаний розглянути таке клопотання, дати відповідь тощо. З іншого боку, НБУ має право вимагати від резидента-позичальника додаткових відомостей, гарантій, необхідних для вирішення цього питання, а резидент-позичальник повинен виконати приписи НБУ.

Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин, але в них є і свої специфічні ознаки. По-перше, вони виникають у специфічній сфері економічної діяльності держави і пов'язані з її банківською діяльністю. По-друге, ці відносини складаються з двох елементів - владно-організаційного (наприклад, реєстрація НБУ комерційних банків) і майнового (отримання клієнтом кредиту в установі банку). По-третє, однією з вимог банківських правовідносин є обов'язкова участь банків і виконання ними у зв'язку з цим своїх функцій. По-четверте, у цих відносинах задіяно специфічний метод, який базується на поєднанні двох різних методів регулювання - методі владних приписів стосовно іншого учасника та методі юридичної рівності сторін, що стосується сфери майнових відносин.

Банківські правовідносини, що регулюються нормами банківського законодавства, різноманітні за своїм змістом, адже вони пов'язані з економічною діяльністю держави і виникають у процесі організації та здійснення банківської діяльності.

Банківські правовідносини за змістом регулювання можна класифікувати на такі:

  • - що регулюють організацію банківської системи;
  • - що виникають у сфері банківських операцій;
  • - кредитні;
  • - розрахункові;
  • - валютні;
  • - з приводу обігу цінних паперів;
  • - регулювання грошового обігу;
  • - лізингові.

Банківські правовідносини залежно від конкретного змісту поділяють на:

  • а) майнові, пов'язані з коштами як видом майна;
  • б) немайнові, пов'язані із забезпеченням режиму банківської таємниці або захистом ділової репутації банку;
  • в) організаційні, пов'язані з побудовою банківської системи або організаційної структури банку.

Залежно від характеру зв'язків між сторонами можна виділити вертикальні та горизонтальні банківські правовідносини.

Вертикальні банківські правовідносини складаються між сторонами, одна з яких підпорядковується іншій. Наприклад, між НБУ і комерційним банком, який зобов'язаний виконувати правила, встановлені з приводу створення банків та здійснення за ним нагляду.

Горизонтальні банківські правовідносини виникають між комерційними банками та їхніми клієнтами з приводу банківського обслуговування.

Підставами виникнення банківських правовідносин може бути: норма закону, адміністративний акт, договір або одностороння угода, заподіяння шкоди.

В умовах ринкових відносин важливу роль відіграє банківський договір, який впливає на характер банківських правовідносин і в якому виявляються елементи юридичної рівності сторін.

Виникнення, зміна і припинення банківських правовідносин пов'язані з юридичними фактами, тобто подіями і діями, передбаченими нормами банківського законодавства. Наприклад, для виникнення правовідносин з організації комерційного банку необхідною умовою є дія щодо подання комерційним банком підготовлених на реєстрацію документів до НБУ. Для виникнення кредитних правовідносин юридичним фактом є укладення кредитного договору.

Зміна банківських правовідносин може настати на підставі нормативного акта, наприклад, у разі зміни облікової ставки НБУ чи встановлення мінімального розміру статутного капіталу комерційного банку.

Припинення банківських правовідносин відбувається з такої події, як смерть громадянина (наприклад, відбувається погашення кредитного зобов'язання громадянина) або через протиправні дії, що порушують вимоги закону (наприклад, комерційний банк порушує норми банківського законодавства і це призводить до відкликання НБУ ліцензії на здійснення банківських операцій).

Регламентація суспільних відносин, що виникають і відбуваються з обов'язковою участю банків і виконанням ними своїх функцій, сприяє обігу грошових коштів у державі, відповідає економічним і соціальним потребам суспільства.

 
<<   ЗМІСТ   >>