Повна версія

Головна arrow Історія arrow Історія сучасного світу

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Економічний та політичний розвиток країн Європи у XVIII ст.

Студентам необхідно пам'ятати, що панівне становище в економіці Європи у XVIII ст. займала Англія. Головною причиною цього було те, що саме у цій країні вперше сформувалась національна економіка: мануфактура стає переважаючою, утворюється національний ринок, відбуваються різні технічні відкриття (прядильна машина - Дженні, механічна парова прядильна машина, парова машина та ін.) Тобто, утворюються умови для виникнення фабричного виробництва.

Студенти повинні знати, що на рубежі XVIII - XIX ст. в Англії відбувається промисловий переворот.

Новими рисами Європи в цей період були:

  • - економічне піднесення;
  • - розквіт міжнародної торгівлі;
  • - високий розвиток мануфактурного виробництва;
  • - зростання населення1700 р. - 118млн. осіб, у 1800 р. -187 млн. осіб);
  • - перенесення центру економіки із села у місто (якщо на початок XVIII ст. у сільському господарстві було зайнято від 75 до 85% населення, то на початок XIX ст. відповідно від 54 до 26% (Англія);
  • - починається формування класів буржуазії і мануфактурного пролетаріату;
  • - збільшується інтелектуальна соціальна група (технічна інтелігенція, чиновники, вчителі та ін.).

Отже, у XVIII ст. в Європі починає розпадатись економічна, соціальна, а пізніше політична система феодалізму.

Світ став новим не лише завдяки появі нових економічних тенденцій, але й появі нових ідей. Насамперед, завдяки Великим географічним відкриттям. Голландія (Нідерланди) й Італія стають центрами Ренесансу і Гуманізму. Нові географічні горизонти познайомили Європу з новою культурою, іншою, ніж, наприклад, традиційна, успадкована християнством.

Крім того, важливими продовженнями нових ідей стали європейські університети як центри формування нової свідомості і культури.

Студенти повинні усвідомлювати, що у цей період певною мірою починає оновлюватися і католицька церква. Однак саме тут яскраво відбиваються розбіжності між новими поглядами і старими догматами. Виникає певний конфлікт між гуманістичними тенденціями і традиційними церковними інститутами. Це - одна із причин Реформації.

Реформаційний рух почався з проголошення німецьким священиком Мартином Лютером 95 тез проти папства. Згодом рух набув загальноєвропейського характеру, виступаючи за реформи католицької церкви. Починаються переклади священного письма на національні мови, створюються релігійні громади, відокремлені від Римського престолу.

Крім того, ситуацію загострила політична боротьба на німецьких землях, які прагнули до посилення світської влади. Тобто поступово християнство на Заході перестає бути виключно католицьким, виникає релігійний плюралізм. А це, у свою чергу, відкриває простір для наукового, а не лише теологічного пізнання світу. Розвиваються нові галузі знань, насамперед, математика, астрономія (М. Копернік, Д. Бруно, Г. Галілей).

Отже, у результаті боротьби за оновлення церкви виник рух, який отримав назву протестантизм.

Необхідно пам'ятати, що діяльність протестантів заклала духовні основи європейського капіталізму, оскільки саме протестантизм стимулював підприємництво як основу спасіння на Страшному суді.

Протестантизм також був поштовхом для виникнення новоєвропейської ідеології. Тому саме в Європі виникає ліберальна ідеологія.

Лібералізм ґрунтувався на:

  • а) ідеях свободи особистості;
  • б) суспільного договору.

Засновником лібералізму вважається англійський філософ Джон Локк (XVII ст.), який вважав, що природними правами особистості є:

  • а) право на свободу;
  • б) право на життя;
  • в) право на власність.

Отже, питання свободи є визначальним для лібералізму. Ідея суспільного договору між людьми - це спроба забезпечити, виходячи із особистих інтересів, права і свободи кожної людини. Тобто це своєрідний договір про те, що певна кількість індивідуумів передає право керувати собою одній або декільком особам на певних умовах.

Можна зробити висновок, що саме концепція суспільного договору створила підґрунтя для розроблення конституцій.

У XVIII ст. з'являються перші економічні теорії: меркантилізм, фізіократизм, англійська школа політекономії.

У цей період також створюються політичні теорії, в яких критикувався існуючий лад. Особливу роль тут відіграли діячі епохи Просвітництва: Вольтер, Шарль Монтеск'є, Дені Дідро, Поль Гольбах, Жан-Жак Руссо.

Деякі монархи Європи: Катерина II (Росія), Йосип II (Австрія), Фрідріх II (Пруссія) та ін. здійснювали реформи під впливом ідей Просвітництва. Однак ці реформи не змінювали по суті ні владу, ні політику. Така політика отримала назву "освіченого абсолютизму". "Освічений абсолютизм" характеризується безрезультатністю і ще більше загострює соціально-політичну ситуацію. Особливо ситуація загострюється у Франції, результатом стає Велика французька буржуазна революція 1789-1794 років.

Студентам важливо запам'ятати, що епоха Нового часу знаменується ідеями трьох революцій: Нідерландської, Англійської, Французької. Вони завершили перехід до буржуазних суспільств.

Потрібно звернути увагу на те, що буржуазні революції мають певні особливості.

По-перше, у цих революціях новий клас - буржуазія - є передовим, оскільки інтереси буржуазії збігаються із загальнонаціональними (перехід від старого - феодального виробництва до капіталістичного).

По-друге, у буржуазних революціях рушійними силами досить активно виступають:

  • а) селянство;
  • б) робітники.

По-третє, часто революції переживають так званий "конституційний період".

По-четверте, революції нового часу супроводжувалися громадянськими війнами.

Якщо спробувати створити схему буржуазних революцій XVII - першої половини XIX ст., то умовно можна визначити такі періоди:

  • 1. Повстання. Початок боротьби.
  • 2. Громадянська війна.
  • 3. Захоплення влади повстанцями.
  • 4. Боротьба всередині революційної влади.
  • 5. Реставрація (можлива) старого устрою.
  • 6. Нова революція (можлива) і завершення переходу до нового устрою (буржуазного).

Найбільш вагомим внеском у становлення нового, буржуазного ладу стала Велика французька революція 1789­1794 рр.

Студенти повинні згадати, що революція у Франції була підготовлена, з одного боку, ідеям Просвітництва, з іншого -соціально-економічними процесами, які поступово опановували світ і готували підґрунтя до формування нового етапу європейської цивілізації. Необхідно також пам'ятати, що революційні події у Франції викликали велику тривогу серед монархій Європи, оскільки повалення монархії і страта короля у 1792 р. були прямою загрозою європейському монархізму. Тому починаються війни європейської коаліції (Австрія, Пруссія, Росія, Англія) проти революційної Франції. у ході цих війн під впливом якобінських ідей починається процес насадження нових порядків у Європі (утворення Об'єднаних Бельгійських штатів, Батавська республіка в Голландії, Гельветична республіка Швейцарії).

Але досить швидко настає п'ятий період революції (термідоріанський переворот 27 липня 1794 р.), після цього війни, які веде Франція, із революційних перетворюються в загарбницькі. Хоча потрібно віддати належне, перетворення, які проводив уряд Франції на підлеглих територіях, спочатку мали буржуазно-демократичний характер.

Однак пізніше Наполеон усе більше схиляється до здійснення імперських планів (ліквідація священної Римської імперії німецької нації і утворення Рейнського союзу; створення Герцогства Варшавського тощо), влаштовує на новостворених європейських престолах своїх родичів, починає континентальну блокаду Англії.

 
<<   ЗМІСТ   >>