Вартість грошей

Гроші — це товар, що має власну внутрішню вартість на етапі зародження та становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента. Будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, вони розглядаються як знаки вартості монетарного товару. Розмінні паперові гроші, котрі не мали власної внутрішньої вартості, представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державного масштабу цін вагової частки золота. Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість. Унаслідок цього вони функціонують в обігу як законний платіжний засіб тому, що вони є грішми, декларованими державою; їх вартість формується під впливом ринкових сил стихійно.

Ознаки економічної корисності грошей:

• — маючи абсолютну ліквідність, гроші можуть обмінюватись на інший товар;
• — гроші є найзручнішою формою накопичення багатства, а його зберігання в такій формі потребує мінімуму затрат;
• — гроші мають унікальну властивість — забезпечення зв'язку сучасного та майбутнього.

Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.

Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано, як їх купівельна спроможність, їх цінність порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити. Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін:

Вартість грошей може визначатися одним з показників:

• — на основі індексу роздрібних цін;
• — на основі індексу оптових цін;
• — через дефлятор ВНП (порівняння номінальної та реальної величини ВНП).

Відносна вартість грошей у функції накопичення, що використовується у формі фінансових активів (акції, облігації, інші цінні папери), визначається нормою процента, яка є платою за зберігання грошей саме в одній із форм.

Функції грошей

В економічній літературі з теорії грошових відносин вихідною і центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості, адже саме вона постачає товарній масі необхідний матеріал для виразу її вартості. Вартість, з одного боку, породжує функцію міри

вартості, з іншого — виявляє себе в ціні товару лише на основі цієї функції. Міра вартості — грошова одиниця" яка використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів і послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товарів. Ціна залежить, з одного боку, від вартості товарів, а з іншого — від величини вартості самої грошової одиниці. Вартість товарів може залишатись незмінною, однак у випадку, коли вартість грошової одиниці знижуватиметься, ціни товарів зростатимуть, отже, йдеться про обернено пропорційну залежність ціни та вартості грошової одиниці. Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін — суто технічна функція, тобто рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях. З масштабом цін пов'язана девальвація (офіційне зниження курсу грошової одиниці відносно іншої валюти) і ревальвація (збільшення курсу) грошових одиниць.

Гроші виконують функцію обігу, отже, є особливим товаром, який можна обміняти на інший товар, і навпаки.

Кількість грошей, потрібних в обігу (М) для виконання ними функції засобу обігу, визначається самою ціною товарів і послуг, що підлягають реалізації впродовж певного періоду часу:

де р_і — ціна і-го товару; q_i — кількість i-го товару.

Кожна грошова одиниця в процесі обігу використовується не лише раз. Звідси, суму цін товарів необхідно поділити на величину V — середнє число обігу кожної купюри:

Отже, кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів і послуг, що реалізуються, та обернено пропорційно швидкості обігу грошей.

Особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит, з відтермінуванням оплати, відображає функція засобу платежу. В цьому випадку засобом обігу виступають не самі гроші, а виражені в грошах зобов'язання. На використанні функції засобу платежу ґрунтуються такі грошові платежі:

• — платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари і послуги;
• — оплата праці;
• — податки;
• — видача та погашення банківських позик;
• — розрахунки, пов'язані зі страхуванням, адміністративно-судовими зобов'язаннями та ін.

Накопичення вартості в розпорядженні юридичних і фізичних осіб у процесі розвитку товарного виробництва обслуговує функція засобу накопичення грошей. Формування накопичень збережень зумовлює певні витрати їх власників. У період інфляції готівковий обіг зростає до 30 і більше відсотків, а функція засобу накопичення різко скорочується, бо це призводить до втрати від знецінення грошей. Відповідно до цього змінюється структура грошового обігу, який виконується різними функціями грошей.