Повна версія

Головна arrow Психологія arrow Практична психологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

СОЦІАЛЬНІ ТА ПРАВОВІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

МІСЦЕ ПСИХОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ЛЮДИНОЗНАВСТВА

  • 1. Комплексне вивчення людини - теоретична основа практичного вирішення проблем розвитку людини.
  • 2. Основні етапи та особливості розвитку наук про людину.
  • 3. Структура людинознавства.
  • 4. Сучасні погляди на предмет психології.
  • 5. Підготовка практичних психологів.

Комплексне вивчення людини - теоретична основа практичного вирішення проблем розвитку людини

Людина становить надзвичайно складний об'єкт вивчення. Не випадково у Давній Греції стверджували: "Пізнай самого себе - і ти пізнаєш весь світ". Сучасні наукові знання ще більше переконують у правдивості цього твердження. Людина виступає носієм найрізноманітніших форм відображення, у ній виявляються закони всіх відомих сьогодні наук. П. Тейяр де Шарден зауважив, що "людина як "предмет пізнання - це ключ до всієї науки про природу" [54, 275].

Науковим вивченням чимдалі повніше охоплюються різноманітні відношення і зв'язки людини зі світом: з абіотичними і біотичними факторами природи, з суспільством у його історичному розвитку, з технікою, культурою, планетою і космосом.

В. Франкл визначав людину як єдність всупереч різноманітності і стверджував, що очевидною є антропологічна єдність, незважаючи на онтологічні відмінності та відмінності між різними формами буття [55]. Суттєвою ознакою людства є поєднання в ньому антропологічної єдності і онтологічних відмінностей, спільного способу і різних форм людського буття.

Окреслюючи розуміння людини, В.Франкл звертається до використання геометричних аналогій. Так, один і той самий предмет, спроектований у різні площини, утворює різні проекції. Наприклад, якщо циліндр по-різному спроектувати на площини (див. мал. 1), то в одному випадку ми отримаємо прямокутник, а в іншому - коло. Водночас, різні предмети, спроектовані в одну й ту ж площину, можуть утворити однакову фігуру. Наприклад, при проекції кулі, циліндра і конуса однією з проекцій для всіх тіл буде круг (див. мал. 2) [55, 48-52].

Різна форма проекцій одного тіла

Так само, зазначає В. Франкл, людина, спроектована в площини біології і психології, відображається, у них так, що ці проекції виявляються різними. Проекція людських якостей в біологічну площину охоплює соматичні явища, тоді як у психологічній площині це явища психологічні. Але такі різні портрети людини не викликають сумніву у єдності людської істоти. Водночас слід пам'ятати, що марно намагатися створити цілісну картину людського способу буття, об'єднуючу багатоманітність різних форм буття, орієнтуючись виключно на окремі площини, на які ми проектуємо людину. Так само і кожен науковець, вивчаючи людину, повинен відмежовувати певну реальність як предмет своєї науки з усього різноманіття дійсностей, маючи при цьому на увазі багатоманітність підходів до вивчення людини. Тоді проекція в площину конкретної науки буде виправдана і необхідна, а також дозволить уникнути однобічності своїх досліджень.

Однакова форма проекцій різних тіл

Крім того, вивчаючи психологію різних особистостей, ми повинні пам'ятати, що їхні проекції можуть у якийсь момент бути однаковими, але лише доти, поки не зміниться кут зору у підході до дослідження.

У системі тих чи інших зв'язків людина вивчається то як продукт біологічної еволюції і природний індивід з притаманною їй програмою розвитку і певним діапазоном можливостей, то як суб'єкт і об'єкт історичного процесу - особистість.

Розвиток сучасної науки, включаючи такі її розділи, як точні та технічні дисципліни, зумовлений значною мірою саме проблемами людини, які поступово посіли центральне місце у всій науці.

Психологія, як наука про психічну діяльність людини, знаходиться між трьома головними системами наук: природничих, математичних та філософських.

Це наочно представлено у класифікації наук, яка запропонована Б. М. Кєдровим [3]:

Класифікація наук за Б. М. Кєдровим

Схема 1. Класифікація наук за Б. М. Кєдровим

Останнім часом активізуються процеси диференціації наук, які вивчають людину, їх спеціалізація та подрібнення на ряд часткових теорій. А з іншого боку, спостерігається тенденція до об'єднання різних наук, аспектів та методів дослідження людини в різноманітні комплексні системи. Виникають нові пограничні дисципліни, сприяючи об'єднанню раніше розрізнених знань про людину.

Вивчення будь-яких складних явищ, зокрема людини, потребує різнобічного розгляду, оскільки саме це дозволяє виявити внутрішню організацію системи. Зважаючи на це, у людинознавстві набуває особливої важливості системний підхід до вивчення людини.

Є підстави вважати, що системний підхід у вивченні людини як складної цілісної системи, що характеризується наявністю різнорівневих ознак, у вітчизняній психології був послідовно реалізований В. М. Бехтерєвим. Він вважав, що соматичні, фізіологічні і психічні явища є різними сторонами однієї складної системи, якою є людина. Через розкриття взаємозв'язків між різними її сторонами, координації та субординації її властивостей стає можливим розкриття зовнішньої і внутрішньої детермінації психічного, яке має ієрархічну організацію.

Цілісне вивчення людини є можливим, на думку В. М. Бехтерєва, на основі використання порівняльного методу дослідження при аналізі об'єктивно отриманих даних в умовах лабораторного експерименту і шляхом спостереження над хворими в неврологічній і психіатричній клініках, при вивченні поведінки людини і тварини, при дослідженні гістологічних зрізів мозку і патологоанатомічних препаратів мозку хворих після їх смерті.

Використання порівняльного методу дозволило глибоко вивчити закономірності психіки людини і перетворити цим психологію з описової науки на пояснювальну.

Зростаюча різноманітність аспектів вивчення людини пов'язана з прогресом наукового пізнання і потребами його залучення до вирішення практичних задач. Важко назвати галузь суспільної практики (промисловість, сільське господарство, система освіти та охорони здоров'я, транспорт, будівництво тощо), яка не вимагала б врахування людського фактору. Під людським фактором розуміють сукупність властивостей людини - спеціальних, психологічних, біологічних, які виявляються в її діяльності і тим самим впливають на суспільні процеси.

Актуалізація та необхідність розв'язання проблеми людського фактору зумовлені потребами розвитку суспільства, зокрема такими як оптимізація та управління матеріальним виробництвом, вдосконалення духовної суспільної практики.

У різних галузях суспільної практики гостро відчувається потреба в єдиному фундаментальному вченні про людину.

 
<<   ЗМІСТ   >>