Повна версія

Головна arrow РПС arrow Географія промислових комплексів

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Луганський промисловий вузол

Об'єднує переважно підприємства Луганська (463 тис. осіб) і багатьох поселень міського типу, розташованих у зоні тяжіння до обласного центру, - Латугіне, Успенка, Щастя, Станично-Луганське, Провідне місце у промисловому комплексі вузла належить машинобудуванню і металообробці. До складу машинобудівного циклу входять такі виробництва, як тепловозобудування, виробництво устаткування для вугільної промисловості, верстатобудування, інструментальне виробництво. В Луганську розвинені також галузі будівельної, легкої і харчової промисловостей.

Розвиток провідної галузі вузла - машинобудування - пов'язаний з енергетичною базою, металургійною сировиною, висококваліфікованими кадрами, що зумовило розміщення в Луганську найбільшого заводу "Луганськтепловоз". Важке машинобудування представлене також виробництвом мостових кранів, установок для переплавлення сталі, устаткування для збагачувальних фабрик та іншої продукції. В Луганську сконцентровані підприємства енергетичного машинобудування (електроапарат-ний завод), верстатобудування, електронної промисловості, а також такі великі підприємства, як Луганський трубопрокатний завод і завод прокатних валів у Латугіному.

У машинобудуванні Луганського промислового вузла до 1991 р. значну частку мали підприємства військово-промислового комплексу, які після здобуття Україною незалежності поступово знизили виробництво або зовсім його припинили. Це спричинено тим, що потреба у виробництві продукції для військово-промислового комплексу різко зменшилась. Легка промисловість вузла представлена взуттєвою, шерстяною, трикотажною і швейною галузями, а харчова - борошномельно-круп'яною, макаронною, м'ясною, молочномаслорибною, кондитерською та ін. Підприємства розміщені переважно у Луганську і частково у Латугіному.

Розвиток галузей промисловості став можливим завдяки потужній електроенергетиці, яка ґрунтується на місцевому вугіллі та газі. В межах Луганського промислового вузла працює велика теплоелектростанція потужністю 2400 тис. кВт. Вона постачає електроенергію підприємствам промисловості, транспорту та всій іншим галузям.

За останнє десятиліття відбувся спад у розвитку промислового виробництва на підприємствах вузла, що призвело до занепаду провідних базових галузей - вугільної і машинобудівної. Причиною спаду промислового виробництва є несвоєчасне поновлення основних виробничих фондів, брак деяких видів сировини і залежність спеціалізованих підприємств від поставок з інших районів.

Лисичансько-Рубіжанський промисловий вузол

Об'єднує промислові об'єкти Лисичанська, Сєвєродонецька, Рубіжного та низки менших за кількістю жителів міських поселень. Профілюючими галузями промислового вузла є виробництво хімічної промисловості на основі переробки місцевих ресурсів - газових довгополум'яних сортів вугілля, кухонної солі, а також довізної нафти. Сировинні ресурси вузла - базова стадія гірничохімічного циклу, який охоплює виробництво соди, анілінових барвників, азотної кислоти, синтетичного волокна. Крім хімії, спеціалізацію вузла визначають також скляна і машинобудівна галузі. Галуззю міжрайонного значення є скляна промисловість Лисичанська (більше половини випуску віконного скла України).

У формуванні цього промислового вузла важливу роль відіграла вугільна промисловість (11 шахт). Поступово на базі вугільної виникли підприємства хімічної промисловості та машинобудування.

Найбільшим заводом є Рубіжанський хімічний комбінат. Розвивається хімія органічного синтезу, яку представляє Лисичанський завод гумотехнічних виробів. Тут же розміщений один із найбільших нафтопереробних заводів держави та содовий завод.

Важливий центр великої хімії - Сєверодонецьк. Головна продукція провідного підприємства міста - виробничого об'єднання "Азот" - азотні добрива, а також багато інших продуктів органічного синтезу (капролактам, поліетилен тощо). У Рубіжному розташоване науково-виробниче об'єднання, що випускає анілінові (кубові) барвники.

Машинобудування Лисичансько-Рубіжанського промислового вузла представлене Сєвєродонецьким науково-виробничим об'єднанням "Імпульс", яке спеціалізується на випуску обчислювальної техніки. Скляна промисловість спеціалізується на випуску технічного скла - дзеркального, для автомобілів, вагонів, телевізорів. У Рубіжному розміщений потужний завод силікатної цегли. На території промислового вузла діє Лисичанська теплова електростанція потужністю понад 2 млн кВт, яка працює на мазуті і природному газі.

Стаханово-Алчевський промисловий вузол

Об'єднує підприємства Стаханова, Алчевська, Первомайська, Брянки та навколишні міські поселення. Галузями спеціалізації вузла є: вугільна промисловість, чорна металургія і машинобудування. Головні центри вугільної промисловості - Первомайськ, Брянка, Гірське. Чорна металургія представлена Алмазнянським металургійним заводом повного циклу, Алчевським металургійним заводом феросплавів. Розвивається у промисловому вузлі хімія органічного синтезу. Найбільше підприємство хімічної промисловості - завод технічного вуглецю. Діють також коксохімічний та сажовий заводи.

Машинобудування спеціалізується на виробництві бурового устаткування і зварних металоконструкцій. Найбільшим підприємством галузі є Стахановський вагонобудівний завод.

Галузі легкої і харчової промисловостей розвинуті недостатньо, тому продукти харчування і товари легкої промисловості сюди завозяться з інших міст Донбасу.

Екологічні проблеми Стаханово-Алчевського промислового вузла - це дефіцит води, забруднення атмосфери, проблема стоку забруднених шахтних вод, а також нагромадження відвалів гірничих порід.

Краснолуцький, Свердловсько-Ровеньківський і Краснодонський промислові вузли

Спеціалізуються на видобутку вугілля. Підприємства вугільної промисловості розташовані в межах територій міст Красний Луч, Антрацит, Свердловськ, Ровеньки і Краснодон.

В основі Краснолуцького промислового вузла лежать два промислові міста: Антрацит і Красний Луч. Вони спеціалізуються на видобутку кам'яного вугілля - антрацитів, яке вважається за якісними характеристиками одним із найкращих у світі. Крім вугільної промисловості, тут розвивається машинобудування і металообробка. Особливе значення має Краснолуцький завод, що спеціалізується на виробництві устаткування для вугільної промисловості. Розвинені у містах Красний Луч і Антрацит також легка і харчова галузі (швейна фабрика, трикотажне підприємство, шкіряно-галантерейний завод, хлібокомбінати).

Сучасні межі Свердловсько-Ровеньківського промислового вузла охоплюють поселення Дзержинськ, Кленовий, Михайлівна, Новодар'ївка, Пролетарський. Вони спеціалізуються на видобутку вугілля, а тому весь комплекс проблем економічного і соціального розвитку поселень пов'язаний з розвитком вугільної промисловості. У Свердловську розвивається машинобудування і металообробка, у Ровеньках - меблева і легка промисловість.

В основі Краснодонського промислового вузла лежить промисловість міст Краснодона і Молодогвардійська. У Краснодоні та приміських поселеннях працюють 12 шахт і 10 промислових підприємств, у тому числі завод автозапасних частин, три збагачувальні фабрики, завод "Буддеталь", хлібокомбінат, м'ясокомбінат і молокозавод. Формування промислового вузла відбувається на основі вугільної промисловості. На його території зосереджені великі запаси коксівного вугілля. Однак робота деяких шахт збиткова, тому їх потрібно реконструювати або закрити. Для того щоб закрити шахти, слід вирішити складні соціальні проблеми: працевлаштування шахтарів, створення нових робочих місць, розгортання системи перекваліфікації та ін.

 
<<   ЗМІСТ   >>