Повна версія

Головна arrow РПС arrow Регіональна економіка

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Світогосподарські зв'язки регіонів України

Продукція господарського комплексу України посідає помітне місце у зовнішньоекономічних відносинах нашої держави. За попередніми оцінками, майже 37 % від загальних обсягів виробництва України відправляється на експорт у різні країни світу. Роль нашої держави в міжнародній торгівлі посилюється у зв'язку із процесами інтеграції до європейського і світового співтовариства, вступом до COT та розвитком двосторонніх відносин із сусідніми державами в рамках єврорегіонів та спеціальних (вільних) економічних зон. Найбільшим попитом за кордоном користуються українські недорогоцінні метали та вироби з них (понад 40 % експорту), механічне обладнання, машини та механізми (10 %), продукція хімічної промисловості та мінеральна сировина і добрива (по 8 % кожна). Імпортує Україна в основному мінеральні продукти (нафту, газ), механічне обладнання і транспортні засоби, продукцію хімічної промисловості, полімери, каучук та ін.

Не менш важливою складовою міжнародної інтеграції господарства України є зростання його ролі на міжнародному ринку інвестицій та цінних паперів, особливо в галузі металургії, машинобудування та виробництва продуктів харчування. Отже, вітчизняні виробники все більше цікавлять міжнародних торговельних партнерів та інвесторів завдяки відносно низькій вартості своєї продукції, достатнім для країн-покупців критеріям якості, а також впровадженню новітніх технологій.

При детальному аналізі показників експорту й імпорту товарів у розрізі окремих областей України відразу яскраво визначається різке домінування Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей, а також м. Києва (рис. 1.14).

Території східних регіонів нашої держави характеризуються значним природно-ресурсним потенціалом та обсягами промислового виробництва, яке на сьогодні становить основу формування ВНП держави (60-65 %). Крім того, вони виготовляють основну експортну продукцію України (неблагородні метали та вироби з них) і мають тісні усталені зв'язки як із країнами СНД, так і з державами Центральної та Східної Європи. їх різке домінування визначається серйозними структурними зрушеннями в економіці України і характеризується негативним впливом у напрямі значного відставання інших областей у господарському розвитку та зовнішньоекономічній діяльності.

Київська область і м. Київ отримали високі показники світогосподарського співробітництва через винятково важливий розвиток столичних функцій та інтеграцію у політико-економічне життя Європи і світу. їх частка в загальнодержавному експорті й імпорті товарів становить близько 15 %. У місті працює понад 100 міжнародних організацій та дипломатичних представництв, що зумовлювало формування винятково сприятливих умов для співробітництва й інвестицій.

За даними Київського міського управління статистики, у м. Києві відбувається постійне зростання обсягів експорту й імпорту товарів, особливо на європейському векторі. Значно підвищується частка експорту наукомісткої інноваційної продукції, нових конструкційних матеріалів, електроніки та електротехніки. Розвивається співробітництво у машинобудівній, хімічній, будівельній галузях, нематеріальній сфері.

Друге місце за показниками світогосподарського співробітництва займають Львівська, Одеська, Миколаївська, Луганська, Харківська, Волинська області.

Основним фактором розвитку їх зовнішньоекономічної діяльності є прикордонне положення та розвиток партнерських відносин із сусідніми державами Східної Європи. Крім того, переважна більшість цих регіонів характеризується потужним господарським потенціалом, продукція якого (товарів хімічної промисловості, гірничого комплексу, металомісткого машинобудування тощо) має експортну орієнтацію (Львівська, Луганська, Харківська області). Розвиток світогосподарського співробітництва Одещини та Миколаївщини визначається приморським положен-

Зовнішня торгівля товарами регіонів України

Рис. 1.14. Зовнішня торгівля товарами регіонів України

ням та значною інфраструктурою портового господарства. Виняткове місце в цьому списку посідає Волинська область. Постійне нарощення обсягів зовнішньоекономічних відносин (переважно імпортного спрямування) визначається в ній ефективною діяльністю Єврорегіону Буг. Решта областей України мають значно нижчі показники світогосподарського економічного співробітництва, їх продукція майже не надходить на міжнародний ринок. Насамперед це аграрні області Поділля, а також Полісся і Передкарпаття.

У сучасній структурі світогосподарських зв'язків регіонів України склались тенденції до стрімкого розвитку торгівлі послугами в Київській, Одеській, Полтавській, Львівській областях, а також в Автономній республіці Крим (рис. 1.15). На їх долю припадає більше 30 % експорту та 23 % імпорту. Частка прямих інвестицій в економіку інших країн з цих регіонів становить 83 % від їх загальної кількості по Україні.

Виключне положення цих областей продиктоване насамперед близькістю до державних кордонів України та потужних залізничних комунікацій (Львівська, Київська області), приморським положенням і розвитком морського транспортного обслуговування (Одеська область, Автономна Республіка Крим), значними показниками роботи трубопровідного транспорту (Полтавська область). З огляду на те, що транспортні послуги становлять 84 % у структурі експорту України, така ситуація цілком очевидна. Однак Київська область отримала додаткові тенденції до зростання експорту послуг через специфічні столичні функції Києва, що визначають спеціалізацію регіону на загальнокомерційній та банківській діяльності, послугах зв'язку, освіти, науки, туризму й екскурсій тощо.

Решта регіонів України характеризується незначним експортно-імпортним потенціалом на ринку послуг. Особливо це стосується аграрних регіонів - Житомирщини, Вінниччини та Тернопільщини, а також Сумської, Чернігівської та Рівненської областей, де вже тривалий час простежується від'ємне сальдо експортно-імпортних операцій. Ці регіони характеризуються також незначною інвестиційною привабливістю, поширенням процесів стагнації соціального комплексу, масовим прихованим безробіттям, вкрай низьким рівнем наповненості місцевих бюджетів тощо.

Отже, структура експорту-імпорту послуг майже повністю відтворює тенденції зовнішньої торгівлі товарами в Україні.

Зовнішня торгівля послугами регіонів України

Рис. 1.15. Зовнішня торгівля послугами регіонів України

Щоправда, диспропорції її регіональної структури дещо менші і не виявляються так яскраво.

Таким чином, у структурі експорту-імпорту послуг України виникає певний дисбаланс, що зумовлюється процесами поширення негативних тенденцій у функціонуванні господарського комплексу і життєдіяльності суспільства та розвитком регіональних економічних диспропорцій.

У найближчий час спостерігатиметься збереження наявних тенденцій профілюючого розвитку експортного потенціалу Київської і Одеської областей та Автономної Республіки Крим. їх високі показники в галузі зовнішньоекономічної діяльності доповнюються значною інвестиційною привабливістю господарства, вигідністю суспільно-географічного положення, посиленим розвитком соціального комплексу. Ці тенденції призводять до ефекту своєрідного "зв'язування території" найближчих регіональних центрів. Через низькі показники експортних операцій у сфері послуг, вони підпадають під вплив полюсів зростання і визначаються тенденціями просторового тяжіння, наслідування їх зовнішньоекономічних стратегій. Таким чином, значними перспективами розвитку ринку послуг за результатами проведених досліджень виступають території, що заходяться на транспортних магістралях Київ - Одеса - Сімферополь та Київ - Полтава - Дніпропетровськ.

Регіональні полюси зростання сприятимуть ширшому залученню до зовнішньоекономічної діяльності потенційно перспективних регіонів України (Вінницької, Хмельницької, Миколаївської, Херсонської, Харківської та Дніпропетровської областей) за рахунок налагодженої інженерно-інфраструктурної бази, наявності кваліфікованих кадрів, постійних міжнародних партнерів та сталих зв'язків.

Розглядаючи розподіл прямих іноземних інвестицій за окремими регіонами та містами України можна дійти висновку, що він майже повністю відтворює тенденції, виявлені вище. Найбільший їх обсяг характерний для м. Києва (29,6 % від загальнодержавних показників), а також для ядер найбільших господарських утворень України (Дніпропетровськ - 6,44 %, Харків

- 3,59, Донецьк - 3,52, Одеса - 3,45, Запоріжжя - 5,0 %). Частка решти міст вкрай незначна і не перевищує 1 %. Це саме стосується і такого потужного господарського вузла, як Львів (0,13 % від загального обсягу іноземних інвестицій), який за цим показником поступається навіть менш розвиненим обласним центрам свого регіону: Луцьку, Ужгороду, Рівному та Івано-Франківську. Це значно ослаблює позиції Львівщини, яка відчуває гострий дефіцит іноземних інвестицій і характеризується істотно заниженими показниками розвитку господарства. Однак слід зазначити, що приплив іноземних інвестицій у Львові має хвилеподібний характер та йому властиві поступові тенденції до збільшення, тому в майбутньому слід очікувати певного зростання його інвестиційної активності на ринку іноземних компаній та організацій.

Отже, активізація міжнародних інвестицій та зовнішньоекономічної діяльності є важливою передумовою інтеграції регіонів України у світове господарство. Чіткий розподіл зовнішньоекономічних зв'язків територією країни, як видно із попереднього матеріалу, визначається пріоритетністю різних видів господарської активності в регіонах і забезпечує високу ефективність їх функціонування.

Великі міста України також виступають основними центрами активізації світогосподарських зв'язків і зовнішньоекономічних відносин. їх виробничий, науково-технічний та інноваційний потенціал сприяють активізації міжнародної торгівлі нашої держави, стимулюють зростання та розвиток процесів міжнародної кооперації і співробітництва. При цьому особливо велике значення відіграють великі й найбільші міста державного й обласного підпорядкування - столиці областей, великі промислові і транспортні вузли, центри. На них в Україні припадає 82 % від загальних обсягів зовнішньої торгівлі товарами, в тому числі 92 % від експорту та 71 % імпорту відповідно. Щодо послуг, то міста загальнодержавного й обласного підпорядкування забезпечують лише 46,7 % від загального зовнішньоторговельного обороту послуг, їх експорт становить 46,1 %, а імпорт - 48,3 % відповідно. Така ситуація пояснюється тим, що Україна спеціалізується переважно на здійсненні транспортних послуг (73 % від загального експорту та 21,4 % від імпорту), а основна їх частка припадає на малі і середні міста - центри трубопровідного транспорту, залізничні вузли та морські порти країни. За обсягами іноземних інвестицій частка міст державного й обласного підпорядкування становить 71 %. Це збігається із загальною роллю цих міст у зовнішній торгівлі товарами і додатково підтверджує їх виключно важливе значення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Серед міст України можна виділити 15 найбільш розвинених, міжнародно орієнтованих населених пунктів, частка яких у зовнішній торгівлі становить понад 1 % від загальних показників (табл. 1.6). Це столиця нашої держави, великі обласні центри, а також великі промислові вузли. Відразу слід наголосити на значному переважанні показників Києва над іншими містами за обсягами зовнішньоторговельного обороту (16,5 %). Особливо це характерно для імпортної складової зовнішньоекономічної діяльності міста. Сальдо столиці має яскраво виражений негативний характер, вона є найбільшим споживачем імпортної продукції в Україні. Розвиток основних експортних потужностей нашої держави забезпечують великі промислові вузли Донбасу та Придніпров'я (Маріуполь, Донецьк, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Кременчук, Дніпродзержинськ, Нікополь). їх сальдо залишається додатним, що свідчить про тривалі процеси експортної спрямованості промислової продукції цих населених пунктів.

Коротко розглянемо особливості зовнішньої торгівлі послугами у розрізі окремих міст України та припливу міжнародних інвестицій. Послуги посідають менш вагоме місце у структурі зовнішньоторговельного балансу нашої держави. Це підтверджується тим, що лише 11 міст з тих, що були включені в дослідження, змогли подолати одновідсотковий бар'єр обсягів зовнішньоторговельних операцій у цій сфері, а за деякими з них відповідних статистичних даних взагалі немає (табл. 1.7). Традиційно перші позиції, з далеким відривом від інших населених пунктів посідає Київ (16,6 %). Його потенціал формується за рахунок імпорту (22,5 % від загальнодержавних показників), однак при цьому сальдо залишається додатним. Київ спеціалізується переважно на наданні транспортних послуг (60 %), а також послуг в операціях з нерухомістю, здавання у найм тощо (14 %). Ця перша позиція спеціалізації характерна майже для всіх міст України.

Друге місце за обсягами зовнішньоторговельного обороту посідає Одеса. Послуги, що надаються у місті, пов'язані із діяльністю портового господарства та значно впливають на розвиток відповідної сфери торгівлі на навколишніх територіях. Саме тому до групи з 11 міст, що спеціалізуються на експорті-імпорті послуг, потрапили Іллічівськ, Ізмаїл, Миколаїв. Цей список продовжують великі промислові міста Східної України (Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Маріуполь), які, крім транспортних, надають послуги, пов'язані із виробничою сферою. Однак їх показники залишаються незначними.

Розвиток міжнародних інвестицій та активізація зовнішньої торгівлі в промисловому комплексі мають вкрай важливе значення, оскільки забезпечують:

Таблиця 1.6. Показники зовнішньої торгівлі товарами у розрізі окремих міст України

Показники зовнішньої торгівлі товарами у розрізі окремих міст України

Таблиця 1.7. Показники зовнішньої торгівлі послугами у розрізі окремих міст України

Показники зовнішньої торгівлі послугами у розрізі окремих міст України

  • - зростання показників виробництва і збуту промислової продукції, посилення виробничого обороту;
  • - підвищення престижу товаровиробників країни на міжнародній арені, посилення впливу держави у світі;
  • - розвиток та загострення конкуренції (у тому числі міжнародної), яка в свою чергу сприяє оздоровленню економічної ситуації в промисловому комплексі та зростанню економічних показників його функціонування;
  • - активізацію науково-технічних інновацій та впровадження новітніх технологій;
  • - підвищення екологічної безпеки виробництва і готової продукції;
  • - зростання рівня соціального забезпечення населення країни якісними та дешевими товарами і послугами.
 
<<   ЗМІСТ   >>