Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Курс фінансів

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ФІНАНСИ, ЇХ СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ

  • 1.1. Фінанси та їх роль в соціально-економічному розвитку.
  • 1.2. Функції фінансів.
  • 1.3. Фінансова система та її складові.
  • 1.4. Фінансова політика та інструменти їі проведення.

Фінанси та їх роль в соціально-економічному розвитку

Термін фінанси походить від лат. financia та в перекладі означає дохід, готівка. Фінанси виникли в період формування державності і становлення товарно-грошових відносин. Вперше цей термін почали використовувати у XIII ст. і пов'язували з розвитком державної скарбниці. В умовах ведення натурального господарства переважна частина доходів держави мала натуральний характер. Розвиток міст, різних видів ремесел, торгівлі привів до поширення грошових відносин. Державні фінанси все більше набували грошової форми вираження. У свою чергу, це стимулювало прискорення первісного нагромадження капіталу.

В умовах ринкової економіки термін "фінанси" використовують у значеннях "грошові доходи", "грошові платежі", "грошовий обіг". Разом з тим, паралельно з державними фінансами здійснювався розвиток фінансів громадян, недержавних підприємств, банківських установ, страхових компаній, об'єднань підприємств та ін. Утворилися акціонерні товариства, фондові біржі, довірчі компанії, інвестиційні фонди, міжнародні корпорації. Функції та роль фінансів помітно ускладнювалися. Важливі зміни в еволюції їх структури відбуваються в останні десятиріччя.

Перехід України від командної до ринкової економіки супроводжується суттєвими змінами в структурі фінансів. Здійснюється формування системи, яка має забезпечити потреби соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки. В колишньому СРСР фінанси обслуговували розвиток адміністративної системи господарювання. Розбудова їх в Україні сьогодні – одна із важливих задач перехідного періоду, від вирішення якої залежить поступ України до зміцнення ринкових відносин.

Фінанси – це одна із важливих складових практично всіх видів діяльності. Зокрема, вони є невід'ємним елементом діяльності державних органів управління, підприємств, об'єднань підприємств і установ, фізичних осіб, партій, доброчинних організацій, міжнародних корпорацій та ін. Фінанси пов'язані з виробництвом, обміном, розподілом і використанням валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного багатства. Проведення різноманітних видів діяльності передбачає необхідність мобілізації грошових ресурсів, їх розподілу, а також забезпечення раціонального використання залучених активів.

Фінанси не зводяться до грошових коштів, які суб'єкт має в своєму розпорядженні. Одержані доходи вважають фінансами в тому разі, якщо вони здійснюють обіг з метою забезпечення певної діяльності. Важливим є і те, з яких позицій розглядають такі процеси. Наприклад, отримування громадянином заробітної плати та повне її витрачання на придбання товарів і послуг для забезпечення життєдіяльності не можна прямо віднести до фінансових операцій. Але з погляду розвитку держави в цілому це – джерело фінансування виробництва товарів та послуг, а тому такі операції слід відносити до фінансового обороту країни. Вилучення певної частини одержаних доходів фізичною особою з обігу та зберігання їх вдома також не можна вважати фінансами. Проте, аналізуючи цей процес з макроекономічного погляду, необхідно зазначити, що такі операції також впливають на використання фінансових ресурсів суспільства. Та їх частина, що не повертається в обіг, скорочує обсяги готівкового обороту та інвестування. З іншого боку, такі операції приводять до збільшення резервів, що використовуватимуться в майбутні періоди.

У випадках, коли кошти громадян використовуються з метою придбання цінних паперів, здійснення вкладень до статутних капіталів підприємств, депозитів у комерційні банки, оплати товарів та послуг з метою забезпечення підприємницької діяльності, вони можуть бути віднесеними до складу фінансів. А на макроекономічному рівні вони входять до загального обороту і сприяють більш раціональному використанню фінансових ресурсів держави.

Підприємницька діяльність також передбачає залучення, розподіл та використання коштів. При цьому, кошти здійснюють постійний обіг. Зокрема, мобілізація коштів проводиться з використанням певних джерел: власного капіталу, залучених ресурсів із фінансового ринку, внесків засновників, державних інвестицій та ін. Одержані кошти розподіляються та вкладаються у підприємництво: основні засоби, оплату праці, формування необоротних активів та ін. Далі капітал здійснює рух у процесі виробництва товарів або надання послуг, проведення посередницьких операцій та ін. Метою такої діяльності є одержання певних результатів: прибутку, приросту капіталу, досягнення соціального ефекту та ін. Адже в такому разі залучені кошти використовуються емітентами, підприємцями, фінансовими установами тощо з метою раціональнішого та ефективнішого їх розміщення. Такі операції як щодо окремого суб'єкта, так і держави в цілому належать до фінансів.

Як у вітчизняній, так і зарубіжній економічній науці є різні визначення фінансів. Автори "Фінансового словника" визначають їх як "сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів". О.Д. Василик дійшов висновку, що "фінанси слід розглядати як економічну категорію, яка відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій". Відомі американські вчені Б.І. Бонді, Р.К. Мертон вважають фінанси наукою "про те, яким чином люди здійснюють управління витрачанням і надходженням дефіцитних грошових ресурсів протягом визначеного періоду часу". Е. Нікбахт і А. Гроппеллі дотримуються думки, що фінанси це "застосування різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу". Російський науковець Н.В. Миляков під фінансами розуміє "сукупність економічних відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні фондів грошових ресурсів".

Узагальнення підходів до визначення фінансів змушує дійти висновку щодо необхідності його конкретизації. З іншого боку, визначення змісту поняття "фінанси" як використання економічних прийомів є занадто спрощеним. Треба звернути увагу і на те, що для практичного застосування такого поняття доцільно, щоб воно містило характеристику суб'єктів, об'єктів та цільову спрямованість такої діяльності. Ґрунтуючись на таких принципах, можна дати таке загальне визначення. Фінанси охоплюють операції, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єктами діяльності з метою досягнення визначених цілей. Суб'єктами фінансових відносин є державні органи управління, підприємства і установи, громадяни і групи громадян, іноземні інвестори, міжнародні фінансові організації та ін. Цілі, які ставлять перед собою ті або інші суб'єкти, залежать від сфери їх діяльності, організаційних форм, розвитку відносин з іншими суб'єктами та багатьох інших факторів.

Фінансові операції відображають діяльність, пов'язану із здійсненням або забезпеченням здійснення платежів для проведення транзакцій. До фінансових операцій, зокрема, належать:

  • – переказ коштів з рахунку на рахунок;
  • – обмін валют;
  • – надання послуг із забезпечення проведення емісії цінних паперів;
  • – надання та отримання позик;
  • – вкладення (або знімання) коштів на депозитні рахунки;
  • – страхування;
  • – надання фінансових гарантій та зобов'язань;
  • – довірче управління фінансовими активами;
  • – проведення операцій фінансового лізингу;
  • – надання послуг з випуску, продажу, обслуговування чеків, векселів, платіжних карток та інших фінансових інструментів.

Так, державні органи управління в процесі фінансової діяльності переслідують цілі щодо забезпечення фінансовими ресурсами державних соціальних та економічних програм. До них, зокрема, належать: фінансування соціального забезпечення та соціального захисту населення, проведення інвестиційної діяльності, підтримка розвитку підприємництва, забезпечення пенсійних виплат, страхування з втрати працездатності, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, фінансування освіти, науки, охорони здоров'я, зовнішньоекономічної діяльності, реалізації заходів з регулювання економіки, структурної перебудови господарського комплексу країни та ін. Підприємці мають за мету одержання прибутків, забезпечення окупності капіталу, прискорення його обігу, зменшення фінансових ризиків, оптимізацію оподаткування та ін. Для громадян провідними задачами у процесі проведення фінансової діяльності є забезпечення своєї життєдіяльності, накопичення фінансових ресурсів, проведення інвестиційної діяльності та ін.

Щодо підприємницької діяльності фінанси можна визначити як один із важливих елементів бізнесу, пов'язаний із залученням, розподілом та використанням фінансових ресурсів з метою одержання прибутку. Нерідко в нашій економічній літературі фінанси визначають як економічні відносини, які здійснюються у грошовій формі та з використанням яких відбуваються процеси розподілу і перерозподілу ВВП і національного багатства. Передбачається, що такі відносини виникають між певними суб'єктами, а об'єктами є фонди, що мають грошову форму. Такий підхід акцентує увагу на тому, що в процесі фінансової діяльності беруть участь різні суб'єкти, які взаємодіють між собою. При цьому здійснюються розподіл та перерозподіл виробленого продукту і цінностей, які мали місце в ході господарювання.

У разі, коли фінанси розглядають як економічні відносини, передбачається, що вони визначаються змістом цих відносин. Таке положення може бути лише вихідним для переходу до більш конкретного поняття. Зведення фінансів до формування та використання грошових фондів без зазначення суб'єктів такої діяльності не є основою для такого переходу. Тому залишаються осторонь досить важливі моменти. Зокрема те, що в процесі проведення тієї чи іншої діяльності виникає проблема залучення фінансових ресурсів. А це не пасивний процес, а активна, цілеспрямована діяльність. Тому більш доцільним є використання терміна не формування, а мобілізації ресурсів.

Фінанси – це один із аспектів будь-якої діяльності, що здійснюється постійно. Так, господарський розвиток підприємства передбачає проведення операцій із залучення і використання грошових коштів, емісії цінних паперів, обслуговування позик та ін.

Важливим є і те, що проведення господарських операцій здійснюється з урахуванням фінансових важелів. В умовах ринкової економіки фінансова діяльність стає одним із визначальних факторів започаткування і розвитку підприємницької діяльності. Тому фінанси є елементом будь-якого господарського процесу від його запровадження до одержання і використання ресурсів. Фінанси не зводяться тільки до розподілу ресурсів. Це особливий вид діяльності, безпосередньо пов'язаний з підприємництвом, що здійснюється в будь-якій галузі, який передбачає проведення мобілізації, розподілу та використання ресурсів з метою одержання прибутку або досягнення соціальних результатів.

Предметом фінансів є операції суб'єктів, пов'язані з проведенням мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів для реалізації поставленої мети і вирішення визначених задач. Кожен з цих напрямів передбачає здійснення конкретних операцій та використання певних важелів. Вивчення засад виконання таких операцій та використання можливих важелів при проведенні як господарської, так і негосподарської діяльності суб'єктів і входить до предмета фінансової науки.

Фінанси відіграють важливу роль в економічному і соціальному розвитку. Вони забезпечують залучення суб'єктами діяльності економічних ресурсів, розподіл ВВП і національного багатства, обіг економічних ресурсів, використання економічних важелів управління та контролю. За допомогою фінансів здійснюється організація ефективного використання залучених економічних ресурсів, створення резервів, використання майбутніх доходів з метою забезпечення поточної діяльності та ін.

Так, підприємницька діяльність зі створення акціонерного товариства розпочинається з формування статутного капіталу. Він може бути сформованим за допомогою внесків грошових коштів, матеріальних і нематеріальних цінностей, цінних паперів та ін. Одержані кошти використовуються (безпосередньо або шляхом трансформації) для забезпечення господарської діяльності. У процесі її проведення постійно вирішуються питання щодо залучення додаткових економічних ресурсів у разі їх недостатньої кількості. І, навпаки, надмірний їх обсяг, який не використовується в господарському процесі потребує скорочення. Визначення ціни продукції і умов її реалізації проводиться з урахуванням дії фінансових факторів. Кошти, одержані від проведення фінансово-господарської діяльності, спрямовуються на заміщення необоротних і поточних активів, виконання зобов'язань перед бюджетом, іншими суб'єктами господарювання, формування прибутку підприємств.

Об'єктами фінансових відносин є фінансові ресурси. Фінансові ресурси – це сукупність активів, які використовуються для забезпечення діяльності суб'єктів і здійснюють обіг у грошовій формі. Фінансові ресурси завжди перебувають у власності тих чи інших осіб і використовуються для вирішення поставлених задач. До складу фінансових ресурсів входять активи, які залучаються для проведення господарських або негосподарських операцій. Обіг фінансових ресурсів між суб'єктами змінює обсяги і структуру зобов'язань. Зобов'язання відображають заборгованість, яка виникла внаслідок попередніх подій і погашення якої призведе до зменшення активів суб'єкта. Отже, операції з фінансовими ресурсами змінюють обсяги і структуру як активів, так і зобов'язань суб'єктів діяльності.

Фінансові ресурси завжди є обмеженими. Тому їх залучення потребує створення певних умов. Фінансові ресурси мобілізуються суб'єктами, які мають можливості раціонально їх використовувати. Надання фінансових ресурсів певним суб'єктам, як правило, передбачає їх повернення в установлені строки, платність, забезпечення, цільовий характер використання та виконання інших вимог. Разом з тим, фінансові ресурси можуть надаватися суб'єктам і на безповоротній основі. Такі операції мають місце в процесі здійснення емісії та розміщення акцій, державного фінансування, безоплатної передачі ресурсів та ін. Обіг фінансових ресурсів відображається у змінах фінансових активів і зобов'язань.

Фінансові активи – це цінності (ресурси), які використовуються суб'єктами в процесі проведення фінансових операцій. Використання фінансових активів відображає проведення фінансової діяльності суб'єктами шляхом участі в капіталі, використання позик та інших інструментів. Згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових активів належать кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та права вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (рис. 1.1).

Складові фінансових активів

Рис. 1.1. Складові фінансових активів

До складу коштів входять грошові активи в національній та іноземних валютах, дебіторська заборгованість, фінансові вкладення та ін. Грошові кошти є фінансовими активами, які можуть бути використані в процесі проведення інвестиційної, кредитної та інших видів діяльності, пов'язаних з прямим або непрямим інвестуванням. До таких коштів належать грошові кошти (готівка, кошти на рахунках фінансових установ, депозити до запитання та ін.), а також еквіваленти грошових коштів (короткострокові фінансові інвестиції, що мають високу ліквідність).

Цінні папери – це грошові документи, що є свідченням прав власності чи відносин позики. Права вимоги боргу охоплюють боргові зобов'язання між суб'єктами, що не оформлені у вигляді цінних паперів. До таких вимог, зокрема, відносять кредитні угоди, договори застави, зобов'язання з надання позик та інші операції, порядок проведення яких передбачає формування та погашення боргу. Використання фінансових активів, як правило, пов'язане з рухом грошових потоків (надходжень або виплат), що здійснюються суб'єктами діяльності з метою вирішення поставлених задач.

 
<<   ЗМІСТ   >>