Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Європейська та євроатлантична інтеграція України

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ

Історія створення і розвитку Європейського Союзу

Європейський Союз починає свою історію від 9 травня 1950 р. Саме тоді міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував нову форму політичної організації Європи силами створення спільного ринку вугільної і сталеливарної продукції Франції, Федеративної Республіки Німеччини та інших західноєвропейських країн як засіб зміцнення миру та стабільності на континенті, аби унеможливити саму думку про війну між європейськими націями. Ця пропозиція увійшла в історію під назвою "план Шумана". День 9 травня став днем народження Європейського Союзу і тепер щороку святкується як День Європи, який також відзначається з 2003 року в Україні. День Європи разом з прапором ЄС, європейським гімном та єдиною валютою - євро виражає політичну сутність Європейського Союзу.

Головні мотиви європейської єдності після Другої світової війни:

  • - прагнення відкинути катастрофічну за наслідками політику націоналізму і тоталітаризму;
  • - зміцнення миру;
  • - досягнення спільного добробуту;
  • - відновлення політичного впливу європейських країн на міжнародній арені в умовах зростаючої могутності США та СРСР;
  • - побоювання зростаючого військового потенціалу СРСР та його східноєвропейських союзників.
  • 18 квітня 1951 р. "план Шумана" було реалізовано через підписання Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС). До складу цієї організації увійшло шість країн: Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. Ця "європейська шістка" стала в подальшому своєрідним локомотивом європейської інтеграції і цілком заслужено вважається початком реальної економічної та політичної інтеграції Європи.
  • 25 березня 1957 p. країни-члени Європейського об'єднання вугілля та сталі підписали Римську угоду про створення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергетики - Євроатома. Метою Римської угоди було:
  • 1) організація співтовариства;
  • 2) створення спільного ринку шляхом усунення перешкод для вільного руху капіталів, робочої сили, товарів та послуг;
  • 3) розробка спільної зовнішньої, торговельної, аграрної, транспортної політики та політики в галузі рибальства;
  • 4) узгодження економічної та соціальної політики, а також співпраця в галузі ядерних досліджень з мирними цілями.

За період з липня по листопад того ж року угоду ратифіковано всіма парламентами країн "шістки v - Бельгії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Федеративної Республіки Німеччини та Франції. Маастрихтський договір 11 грудня 1991 р. (або договір про Європейський Союз) запровадив нові форми співробітництва між урядами країн-членів, зокрема з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Через доповнення існуючої системи Співтовариств такою міжурядовою співпрацею, Маастрихтським договором було засновано Європейський Союз. Договір набув чинності 1 листопада 1993 р. після його ратифікації усіма сторонами.

Данія, Ірландія та Велика Британія вступили до Європейського Союзу у 1973 p., Греція - у 1981 p., Іспанія та Португалія - у 1986 p., Австрія, Фінляндія та Швеція - у 1995 p. 1 травня 2004 р . відбулося найбільше розширення Європейського Союзу. До його складу увійшли 10 нових країн: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Мальта, Кіпр. 1 січня 2007 р. членами Європейського Союзу стали Румунія та Болгарія. Дату вступу Болгарії та Румунії до Європейського Союзу озвучили ще в грудні 2002 р. на саміті глав держав і урядів ЄС у Копенгагені. Умовами для вступу цих країн до ЄС стали реформування економіки та соціальної сфери, боротьба з організованою злочинністю й корупцією.

Таким чином; на сьогоднішній день Європейський Союз нараховує 27 держав-членів. Країнами-кандидатами на членство є Туреччина, Хорватія та Македонія. До країн-кандидатів висуваються такі три головні вимоги:

  • - бути географічно європейською державою;
  • - прагнути до членства в ЄС;
  • - бути усталеною демократією.

Ці вимоги доповнюються ще двома важливими критеріями вступу:

  • - бути ефективною ринковою економікою;
  • - адаптувати національне законодавство до законодавства ЄС.

З 2007 р. Європейський Союз вирішив призупинити розширення. Про це заявив голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу: "Після завершення п'ятого етапу розширення Євросоюзу і вступу до нього Болгарії та Румунії я впевнений, що кожному наступному розширенню мають передувати внутрішні реформи".

Розширення ЄС в 2004 р. призвело до швидкого економічного розвитку ЄС - 10, тобто 10 країн, яких прийняли в ЄС.

Хвилі розширення ЄС:

Рік

Кількість країн-членів

Назви країн, що стали членами ЄС

1952

6 країн-членів

Королівство Бельгія Королівство Нідерландів Велике Герцогство Люксембург Французька Республіка Італійська Республіка Федеративна Республіка Німеччини

1973

9 країн-членів

Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії

Королівство Данія

Ірландія

1981

10 країн-членів

Грецька Республіка

1986

12 країн-членів

Королівство Іспанія Португальська Республіка

1995

15 країн-членів

Австрійська Республіка Фінляндська Республіка Королівство Швеція

2004

25 країн-членів

Естонська Республіка Республіка Кіпр Латвійська Республіка Литовська Республіка Республіка Мальта Республіка Польща Словацька Республіка Республіка Словенія Угорська Республіка Чеська Республіка

1 січня 2007

27 країн-членів

Болгарія Румунія

Етапи європейської інтеграції:

  • - 1950-1968 рр. - становлення економічної Європи шести країн;
  • - 1969-1973 рр. - поглиблення й розширення "Спільного ринку";
  • - 1974-1984 рр. - певний застій євробудівництва;
  • - 1985-1991 рр. - виникнення нових інтеграційних структур та їхня підготовка до створення ЄС;
  • - після 1992 р. - розбудова ЄС.

Основні документи щодо заснування ЄС:

  • - Паризький договір 18 квітня 1951 р. - створення європейського об'єднання вугілля та сталі, початок реальної економічної та політичної інтеграції Європи; .
  • - Римські договори 25 березня 1957 р. - створення Європейського економічного співтовариства (ЄЄС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом);
  • - Єдиний Європейський акт 17 лютого 1986 р. - внесення змін і доповнень до Римських угод стосовно спільного ринку; запровадження співпраці країн-членів у сфері зовнішньої політики та інституційної реформи ЄС;
  • - Маастрихтський договір 11 грудня 1991 р. — створення ЄС, визначення "трьох опор" ЄС: спільна зовнішня політика і політика безпеки; співпраця у сфері правосуддя та внутрішніх справ;
  • - Амстердамський договір 2 жовтня 1997 р. - вдосконалення функціонування ЄС та Європейських співтовариств, інституційної структури ЄС та спільної політики ЄС;
  • - Ніццький договір 1 лютого 2003 р. - визначення нових правил для управління розширеним ЄС.

Переваги розширення:

  • - розширення зони миру, стабільності і добробуту в Європі;
  • - економічне зростання та створення нових робочих місць як у старих, так і нових країнах-членах;
  • - поліпшення якості життя громадян в усій Європі;
  • - збагачення культурного розмаїття, взаємообмін ідеями та краще розуміння інших людей;
  • - посилення ролі Союзу в міжнародних відносинах.

Основні складові процедури приєднання до Європейського Союзу:

  • - підготовка Єврокомісією детального звіту про стан готовності країни-кандидата;
  • - ухвалення Європейською Радою рішення про початок переговорів з цією країною на основі звіту Комісії;
  • - ведення самих переговорів про приєднання між представниками Спільноти та країни-кандидата;
  • - підписання угоди про приєднання за попередньої згоди Європарламенту;
  • - ратифікація такої угоди країною-кандидатом та всіма країнами-членами.

Усі рішення про розширення Рада Європейського Союзу ухвалює за принципом одностайності. Це надає кожній країні-члену можливість накласти вето на кандидатуру тієї чи іншої країни або принаймні ефективно блокувати проходження різних етапів вступної процедури. Найбільш вірогідним сценарієм є відмова Ради розпочати переговори про вступ на основі негативного висновку Єврокомісії, як це трапилося з Туреччиною у 1990 р. Призупинення процедури приєднання можливе також унаслідок одноосібного вето країни-члена, як це двічі, у 1963-му та 1967-му роках, зробив тодішній президент Франції Шарль де Голль. Він відмовився надати згоду на початок переговорів на вступ з Великобританією.

Європейський Союз базується на трьох головних компонентах:

  • - Європейське співтовариство становить правову основу для формування політики спільного ринку, міжнародної торгівлі, сприяння розвитку, монетарної політики, сільського господарства, рибальства, навколишнього середовища, регіонального розвитку, енергетики;
  • - спільна зовнішня політика та політика безпеки;
  • - юстиція і внутрішні справи, що включає співпрацю між країнами - членами ЄС в таких галузях, як громадянське та кримінальне право, політика імміграції та надання притулку, прикордонний контроль, боротьба з торгівлею наркотиками, співпраця та обмін інформацією між поліціями.

Між державами-членами Союзу зникають бар'єри, які заважали вільному пересуванню людей, товарів, послуг та капіталів. Кордони - це порушення права людини на вільне пересування. У 90-х роках минулого століття стало простіше пересуватися по території Європи, оскільки було скасовано паспортну та митну перевірки на більшості внутрішніх кордонів ЄС. Важливим наслідком цього стало зростання мобільності громадян Європи. Так, з 1987 р. за підтримки ЄС більше мільйона молодих європейців змогли навчатися за кордоном. За деякими прогнозами, в майбутньому Європейський Союз перетвориться у щось, що нагадуватиме СШЄ (Сполучені Штати Європи). Установчі органи ЄС є уповноваженими створювати правила, регламенти, директиви, які обов'язкові до виконання всіма державами-членами. Відносини між країнами ЄС спираються на добровільний обмежений суверенітет і допущення втручання ззовні у випадку порушення домовленостей .

Згідно з договором про Європейський Союз, що набув чинності у 1993 p., запроваджена Спільна зовнішня політика та політика безпеки. Головними цілями цієї політики є:

  • - захист спільних цінностей, фундаментальних інтересів та незалежності Союзу;
  • - всебічне зміцнення безпеки ЄС та країн-членів Союзу;
  • - збереження миру і зміцнення міжнародної безпеки;
  • - сприяння міжнародній співпраці;
  • - розвиток і зміцнення демократії, верховенства права, поваги до прав людини та фундаментальних свобод.

Основні ознаки інтеграції:

  • - спеціалізація та кооперація;
  • - глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць внаслідок спеціалізації та кооперації;
  • - створення наддержавних структур.

Чекаленко Л.Д. Міжнародні організації і суверенітет держави. Стратегічна панорама, 2005, № 2 с 54 56.

Типи економічної інтеграції:

  • - зона вільної торгівлі, відміна митних тарифів і квот по відношенню до учасників, проведення власної політики щодо третіх країгі;
  • - митний союз, передбачення поряд із зоною вільної торгівлі єдиної митної політики по відношенню до третіх країн;
  • - спільний ринок, митний союз та повне усунення перешкод для переміщення всіх факторів виробництва (товарів, капіталу, послуг і робочої сили) між країнами-учасницями;
  • - економічний та валютний союз, спільний ринок та узгоджена економічна політика, створення єдиної валюти і єдиного банку;
  • - повна економічна інтеграція, єдина економічна політика та гармонізація її законодавчої бази.

Існує п'ять інституцій Європейського Союзу. Кожна з них відіграє свою конкретну роль:

  • - Європейський Парламент (обирається громадянами країн ЄС кожні п'ять років);
  • - Рада Європейського Союзу (представляє уряди країн ЄС);
  • - Європейська Комісія (рушійна сила та виконавчий орган

ЄС);

  • - Суд Європейського Союзу (забезпечує дотримання законодавства ЄС);
  • - Рахункова палата або Суд аудиторів ЄС (контролює ефективне та законне використання коштів з бюджету ЄС).

Столиця об'єднаної Європи - Брюссель (Бельгія).

 
<<   ЗМІСТ   >>