Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Гроші і кредит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ГРОШІ, ЇХ ОБІГ ТА ГРОШОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ ТА РОЗВИТОК ЇХ ФУНКЦІЙ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Виникнення грошей та їх сутність

Гроші с загальним еквівалентом. Вони виросли з товарного світу, є його продуктом, який виділився з маси товарів у результаті розвитку товарообміну. На різних етапах історії суспільства роль грошей виконували різні товари (худоба, хутра, зерно, черепашки, шкури та ін.), потім з'явилися, у міру розвитку і розподілу праці, благородні метали. Розвиток товарного виробництва і обміну призвів до того, що кінець-кінцем роль грошей закріпилася за металами, а вже потім — за коштовними металами (золотом і сріблом). Цьому сприяли їх фізико-хімічні властивості: вони однорідні, легко поділяються на частини, портативні велика вартість в дрібних об'ємах; не піддаються корозії і зберігаються протягом необмеженого часу;вони транспортабельні. Одиницею рахунку стала вага металу, що зручніше, ніж вимір вартості товарів за допомогою худоби, черепашок, шкур і тому подібне.

Різні народи, за інформацією Адама Сміта, користувалися різними металами. Древні спартанці вживали для обміну залізо, древні римляни користувалися для цього міддю; золотом і сріблом користувалися усі багаті і торговельні народи. Спочатку метали вживалися в зливках, що викликало великі незручності; трудність зважування металу і складність визначення його проби. Для полегшення обміну було вирішено відмічати публічним клеймом певні кількості тих металів, які зазвичай вживалися при купівлі товарів. Так виникла карбована монета і ті державні установи, які дістали назву монетних дворів. Перехід до карбування монет став важливим етапом в становленні грошей. Монети певної форми, ваги і чинності стали узаконеним засобом обігу і платежу. Однак, у виникненні і сутності грошей є питання, які неможливо обійти.

1) Роль держави в створенні грошей

Якщо дотримуватися логіки чисто еволюційного підходу до виникнення грошей, то вплив держави можна недооцінити. Насправді: якщо гроші виникають об'єктивно, то причому тут держава? Проте в цьому криється помилка. Держава і гроші знаходяться в тісному зв'язку і взаємній обумовленості. По-перше, держава надала металевим грошам форми монети, завдяки чому стала реальною можливість заміни золотих грошей неповноцінними кредитними; по-друге, держава визначила номінал, форму і порядок емісії грошових знаків; по-третє, держава здійснює контроль за виготовленням грошей, тобто встановлює режими карбування монет, фіксацію проби металу, контролює зміст коштовних металів в монетах, нарешті, бореться з фальшивомонетниками; по-четверте, регулюючи масу грошей в обігу держава визначає їх вартість; завдяки державі прості шматки паперу або записи в бухгалтерських книгах мають можливість виступати грошима, проявляючи таким чином істину, що в грошах закладено організуюче начало.

В той же час слід розрізняти у виникненні грошей роль:

  • а) створюючу;
  • б) трансформаційну.

Не держава утворює гроші, вони "самостворюються". Але трансформаційні дії вона робить і особливо наочно це видно після того, як настає процес демонетизації золота, про що мова попереду. Завдяки політиці держави створюються "дорогі" і "дешеві" гроші, але це зовсім не означає, що держава вихолощує з грошей їх реальний об'єктивний зміст. Гроші мають об'єктивну природу, це продукт ринку, який народжує потребу в них, Держава висуває умови до носія грошових функцій і регулює кількість грошей у відповідності з економічними законами. Ці закони можуть бути пізнані людьми або ні, але вони об'єктивно існують і діють, створюють межі державного втручання в гроші. Якщо держава порушує ці межі, гроші втрачають довіру до себе, перестають бути власно кажучи грошима.

2) Гроші як гроші і гроші як капітал

Історичний процес виникнення грошей відноситься не лише до їх генезису (походження), але і ролі, яку вони грають в історії. Слід розрізняти застосування грошей в обмінних процесах і продуктивне їх використання. Тут при переході від першого до другого відбувається різка зміна громадського призначення грошей: з простого засобу обігу, який обслуговує обмін товарів, гроші перетворюються на засіб і носій самозростання вартості (капітал). При цьому остання роль грошей як капіталу стає пріоритетною метою руху грошей у відтворювальних процесах, особливо при накопиченні грошей, їх збереженні і продажу на грошовому ринку, оскільки приносить власникові грошей додатковий прибуток у вигляді відсотка. Гроші як гроші використовуються для реалізації споживчої вартості і їх роль - це роль посередника в обігу. Гроші як капітал забезпечують зростання вартості. Для цього вартість, яка знаходиться в грошах, має бути збережена, накопичена, реалізована і використана так, щоб вона збільшилася. Цільове призначення грошей тут розширюється, що може бути підтвердженням тези про зростаючу роль грошей в житті суспільства. Але придбання грошима форми руху капіталу не означає, що вони перестають використовуватися як гроші. Це проявляється в застосуванні грошей для купівлі товарів споживання, а також послуг, без яких неможливе і існування самої людини.

3) Вартість грошей

Якщо стати на позицію прибічників грошей як "продукту державної правопорядкової діяльності", то потрібно було б визнати, що і вартість грошей є також результатом "державного правопорядку". Але тим самим необхідно було б заперечувати внутрішню (субстанціальну) вартість грошей. Саме такою і була теорія, висунена на початку XX ст. Г. Кнаппом. К. Ельстером, Ф. Бенедиксеном і іншими ученими. Можна здогадатися, що вона була викликана розширенням застосування неповноцінних грошей, очевидним фактом втручання держави в грошову сферу. Правдоподібність цієї концепції підтримувалася дивовижною стабільністю вартості грошей. Але з часом, особливо після процесу демонетизації золота, а також інфляційного знецінення грошей і нездатності держави приборкати ці процеси, стала ясною і помилковість цієї концепції.

Наслідуючи логіку "від протилежного" потрібно було б зайняти промарксистську позицію вартості грошей, яка "посаджена" на жорстку товарну основу грошей. Вартість грошей тут пояснювалась як вартість будь-якого іншого товару кількістю праці, необхідної для його виготовлення. Але знову - таки, коли демонетизація золота перекрила усі канали впливу вартості золота на товарні ціни, виникло протиріччя між трудовою теорією вартості і нематеріальною формою грошей, яка проявляла себе тим більше, чим далі йшов процес демонетизації. Марксистська концепція це протиріччя пояснити не змогла.

Сучасна теорія грошей розглядає вартість грошей у двох напрямках:

  • а) вартості грошей як грошей;
  • б) вартості грошей як капіталу.

Перша формується у сфері обігу грошей, їх обміну на матеріальні блага і їх вартість набирає вигляд купівельної спроможності грошей. При цьому купівельна спроможність може бути різною залежно від того, які (повноцінні або неповноцінні) гроші обертаються. Тут слід також врахувати ту обставину, що при повноцінних грошах їх мінова вартість стає відносно самостійною і може певний час відхилятися від реальної вартості золота, що робить ціни досить стабільними і позитивно впливає на ринок. Але відірватися повністю від реальної вартості золота, як товару, мінова вартість грошей повністю не може: якщо мінова вартість (чи купівельна спроможність) знижується в порівнянні з реальною, то падає рентабельність виробництва золота, закриваються підприємства з гіршими умовами добування і реальна вартість золота знижується до рівня мінової. Якщо ж реальна вартість повноцінних грошей знижується порівняно з міновою, то підривається довіра до таких грошей, руйнується грошовий обіг, система цін і держава повинна або перевипустити гроші, піднявши їх реальну вартість до мінової, або взагалі відмовитися від золотих грошей. Ось цим роздвоєнням вартості повноцінних грошей пояснюється інтерес до випуску грошей, що дає можливість поповнити казну держави або власну кишеню приватної особи.

Вартість неповноцінних грошей також перебуває під впливом чинників, які відхиляють їх номінальну вартість від реальної. Але у міру виходу золота з оборогу, вартість грошей все більше зводиться до номінальної і по суті своїй перетворюється на ірраціональну величину, оскільки визначається не працею, що знаходиться в грошовому товарі, а середовищем, де ці гроші функціонують. Вартість неповноцінних грошей залежить від того, як здійснюється обмін товарів, як співвідносяться між собою грошова і товарна маса, попит і пропозиція на гроші. Тенденція полягає в перетворенні грошей на кредитні, тобто в реальні боргові зобов'язання, за якими стоїть товарна угода і в підвищенні довіри до тих, хто гроші емітує (випускає).

Що стосується вартості грошей як капіталу, то вони формують свою вартість на грошовому ринку під впливом попиту і пропозиції і виражають її у формі відсотка. Окремо це буде розглянуто в темі 6 курсу.

4) Якісні особливості грошей

Ці особливості слід відрізняти як від змісту грошей, так і від функцій, які будуть розглянуті нижче. До цих особливостей слід віднести:

  • 1) стабільність вартості;
  • 2) економічність;
  • 3) тривалість використання:
  • 4) подільність;
  • 5) портативність;
  • 6) однорідність:
  • 7) прийнятність у платежі.

Стабільність вартості грошей відноситься до однієї з найважливіших характеристик якості грошей. Гроші, які знецінюються, не можуть бути засобом платежу, а також засобом накопичення вартості. Такі гроші стають перешкодою на шляху економічного розвитку, оскільки втрата позиченої вартості для кредитора означає зупинення кредитування, а для інвестора - це втрата можливості накопичення вартості. З цих причин у суспільному відтворенні втрачають свою провідну роль кредитор, а також інвестор. Суспільство в такому разі відмовляється від грошей з нестабільною вартістю і визнає грошима лише золото, яке має постійну стабільну вартість. Перехід до золотого стандарту призводить до великих економічних успіхів, про що свідчить історія країн, які його запроваджували у XIX столітті. У зв'язку з цим деякі сучасні вчені пропонують відновити золотий стандарт. Проте у процесі розвитку економіки такі пропозиції не можуть задовольнити країни світу. Тому що, по-перше, масштаби виробництва товарів та послуг значно випереджають масштаби видобутку золота, в результаті чого відбувається його демонетизація (про що йтиметься нижче): по-друге, коливання попиту і пропозиції на золото призвели до істотних змін вартості повноцінних грошей, що викликало перехід до неповноцінних кредитних грошей. Вартість таких грошей може стабільно підтримуватися державою та міжнародними фінансовими організаціями через регулювання политу і пропозиції грошей на фінансових ринках, а також через регулювання їх кількості в обігу. Підтримання стабільної вартості грошей в сучасних умовах перетворилось в одне з найважливіших завдань держави та її центрального банку.

Економічність грошей пов'язана з витратами суспільства на їх виготовлення для забезпечення ними потреб обороту. Виготовлення грошей—це чисті витрати обігу і їх зниження дає суспільству можливість ефективніше використовувати наявну грошову масу. Утім, при наявності повноцінних грошей, зниження витрат на забезпечення обороту грошима стикається з об'єктивною межею внутрішньої вартості металу, з якого виготовлені гроші (золота). Саме це стало ще однією причиною демонетизації золота та появи неповноцінних грошей. Але в сучасних умовах питання економічності грошей не втрачає свого сенсу, бо вимагає великих витрат держави на їх виготовлення, а також витрат на ведення рахунків, здійснення платежів, організацію міжбанківських розрахунків тощо. Інтенсивне розширення впровадження електронних платежів не призводить до відмови від готівкового обігу грошей, тим більше що в Україні частка готівкового обіг) зростає. Виготовлення грошей в Україні здійснюється банкнотно-монетним двором НБУ. який г сучасним потужним виробництвом на основі найсучасніших технологій. З виготовленням грошей пов'язана також фабрика банкнотного паперу НБУ, яка розташована в місті Малині Житомирської області. Освоєний випуск паперу для банкнот характеризується високим ступенем захищеності та високоякісними круглосітчастими водяними знаками.

Тривалість використання грошей - це ще одна якісна властивість грошей. Ця властивість відноситься тільки до готівкових грошей, бо депозитні гроші в обороті не зношуються. Зрозуміло, що для забезпечення довгостроковості використання грошей треба використовувати зносостійкий, водостійкий та надміцний папір. Окрім цього окремі купюри грошей для забезпечення їх зносостійкості виготовляють у вигляді монет (наприклад, одногривнева монета 1999 р.), які можуть здійснювати обіг в десятки разів довше ніж паперові гроші.

Подільність грошей викликана необхідністю наявності можливості їх легкого поділу на будь-які частини. Такий поділ дає можливість здійснити будь-який платіж та отримати при необхідності здачу. Для цього гроші друкуються різних номіналів, тобто вартості, що вказують на грошових знаках (від І до 500 грн.), а грошова одиниця (гривня) ще й ділиться на сто частин (копійок), тому випускаються монети різних номіналів.

Портативність грошей пов'язана з їх зручністю, легким користуванням при здійсненні платежів. Зміна форм грошей майже завжди супроводжується зростанням їх портативності. Сучасні готівкові гроші України — банкноти та розмінна монета - мають високу портативність. Удосконалення портативності грошей в даний час в Україні відбувається в вигляді створення чекових книжок для руху депозитних грошей, які портативніші від готівки. Але ще портативнішими в порівнянні з чековими книжками є пластикові картки, які використовуються в засобах електронного зв'язку.

Однорідність грошей є їх якістю, яку повинні мати усі форми грошей. Недоліки натуральних грошей (хутра, худоба, коштовності, раковини тощо) проявлялись в тому, що кожний вид таких носіїв грошей істотно відрізнявся один від одного. Однорідність та взаємозамінюваність була забезпечена переходом до золотих грошей. Проте однорідність і золотих грошей могла порушуватись, якщо поряд з золотою монетою — існувала срібна, або в золотих монетах були різні частки домішок неблагородних металів. Різний ступінь зношеності золотих монет також викликав явище неоднорідності грошей, у зв'язку з чим населення притримувало у себе більш якісні гроші, а розраховувалось менш якісними. В решті-решт. гірші гроші витісняли з обігу кращі. Це явище витіснення в науковій літературі відоме як "Закон Грешема" (англійський міністр фінансів, жив у XVIII ст.), хоч першість відкриття такого закону деякі вчені пов'язують з іменами Миколи Орезма (1360 р.), а також Миколи Коперніка (1526 р.). В працях окремих економістів (Мюррей Ретбард) зустрічається інша інтерпретація закону Грешема. зокрема підкреслюється, що в дійсності цей закон звучить наступним чином: "Гроші, які штучно переоцінені державою, витісняють із обігу гроші, штучно недооцінені нею"1. У сучасних умовах, коли в обігу знаходяться неповноцінні гроші, діє тенденція протилежна закону Грешема, тобто гірші гроші витісняються кращими, коли знецінюється національна валюта і вона заміщується вільно конвертованою валютою ($ США,). Це призводить до більшого використання кращих грошей як засобу нагромадження вартості. З неповноцінними грошима теж пов'язана їх неоднорідність (хоч проблема їх неоднорідності на перший погляд має бути знята). Утім, неповноцінні гроші теж можуть бути неоднорідними у зв'язку з різним ступенем довіри населення до їх емітентів (різні ступені надійності). Наприклад, вища довіра населення України до НБУ, ніж до комерційних банків, створює перевагу готівкових грошей над депозитними грошима. В свою чергу, однорідність депозитних грошей теж не є однаковою, оскільки кожний комерційний банк має свій рівень ліквідності і фінансової стабільності, що гостро проявляється в умовах хронічної фінансової кризи, коли надійність комерційних банків і довіра до депозитних грошей значно падає.

Прийнятність грошей у платежі деякими авторами розглядається не як якісна властивість грошей, а як їх ознака, оскільки якщо гроші перестають прийматися у платежі,то вони перестають бути грошима взагалі.1 З цим можна погодитись, проте треба враховувати, що в суспільстві можуть знаходитись в обігу абсолютно різні форми грошей. Наприклад, економіка перехідного типу початку 20-х років XX ст. в Росії характеризувалась наявністю в обігу грошей, так званих "керенок", взагалі "від квасу ярликів", які друкувались різними установами, а також приватними особами. Не всі вони приймались в якості платіжного засобу населення. Питання прийнятності грошей мало місце.

Таким чином, якісні властивості грошей не зводяться до їх кількості як вважав Б.Спіноза (він вважав, що найкраща якість грошей — це їх кількість), а мають характерні ознаки, що розкриті вище.

 
<<   ЗМІСТ   >>